Пейзажний парк: відмінності між версіями

В Британії у [[1770]] році вийшла з друку книга державного діяча Томаса Вейтлі « Нариси про сучасне садівництво, ілюстровані описами». Трактат англійця ( Thomas Whately, [[1726]] - [[1772]] ) наробив галасу серед вельможних багатіїв з грошима і часом для дозвілля - модних послідовників і прихильників садівництва. Томас Вейтлі не давав настанов, як створити газони, ставки чи павільйони в саду. Він зажадав дати нову теорію «психологічного» саду. Вейтлі поділяв пейзажні сади на сади-картини і сади - «характери»( реальні сади, створені талановитим садівником, які схвалював ). Вейтли декларативно проголосив « Садівництво... настільки ж вище за пейзажний живопис, наскільки реальність вища ( і багатша ) за її зображення». Читачі сприйняли це за « метафізику » сучасного садівництва, за нову її теорію. « Нариси про сучасне садівництво» Томаса Вейтлі були досить швидко перекладені французькою та німецькою. Так, імператриця [[Катерина II]], захоплена у 1770-і рр. садівництвом - «плантоманиєю» , власноруч скопіювала книгу Вейтлі и готувала її переклад, аби дати зразок « метафізики » сучасного садівництва « володарям приморських дач, розташованих вздовж Петергофського шляху ». Це був район аристократичних палаців з садами багатіїв і вельмож на шляху до імператорської резиденції у [[Петергоф]]і. А «побажання» імператриці розгядалирозглядали як черговий наказ швидкого виконання.

Ландшафтні архітектори [[Російська імперія|Російської імперії]] кінця 18 столітття ( Микола Львов, Андрій Болотов та ін.) уникали назви «Англійський парк», яку як престижну і модну використовував царський двір. [[Болотов Андрій Тимофійович]] (1738—1833) і [[Львов Микола Олександрович]] запропонували свою назву — «Натуральний сад (парк)» як більш точну і відповідну реальності. До того ж назва «Англійський парк» не враховувала національних різновидів пейзажного парку — того ж російського пейзажного, німецького, оссіанівського парку тощо.

Але до висновків Томаса Вейтлі прислухалися навіть вони, про що свідчать ландшафтні проекти М. Львова і його ж садівнича практика ( пейзажний сад біля Слободського палацу патрона Безбородько в Москві, власний « натуральний сад » Львова в садибі Знаменське-Райок, обидва знищені ).

Садівництво в Англії пройшло довгий шлях розвитку до середини 18 століття. Острівна відокремленість Англії сприяла появі своїх власних законів в плануванні садів, незважаючи на запозичені зразки садів [[Голландія|Голландії]] чи Франції, що існували паралельно. Великі [[сад бароко|сади бароко]] на зразок Версалю мали місце лише біля королівських замків. Великі домішки культури середньовіччя виявилися і в англійському садівицтві. Так, в планування садів Англії часто вводили різні [[лабіринт|лабіринти]], поширені з часів [[готика|готики]]. Геометричні форми регулярних садів тут швидко набридли. Теоретичні пошуки призвели до визнання принципу, що «Вся земля — сад». Але цей сад зовсім не геометричних, регулярних форм, а пейзажний.

ТомуНеможливо вуявити Британіївипас почалихудоби ранов відмовлятисярегулярному відсаду, регулярнихбо садів.худоба Виник англійський, пейзажнийцей сад. Він був значно дешевішим за парк французького зразку, не потребував армії садівників і копіював форми навколишніх краєвидівзіпсує. НаАле йогоцей форми мали вплив пейзажний живопис [[Пуссен|Пуссена]],сад і, особливо, [[Клод Лоррен|Клода Лоррена]]. Тому в пейзажних садах Британії не відмовлялисьпризначений віддля будівництва окремих [[павільон|павільонів]]худоби, мостів,у штучнихнього ставківінша тощо.функція Неможливоі уявитидруге випасідейне худоби в регулярному садунавантаження. Випас худоби в пейзажному саду Англії — звичайна річ, до того ж практична в міщанській і поміркованій країні. Зовні це були залишки великих вольєрів[[вольєр]]ів садів бароко і гра в сільську простоту. Монотонні галявини англійських пейзажних парків домашні і дикі тварини, (а також птахи) робили живими і схожими на краєвиди за парковими огорожами. Дикі олені і птахи і досі окраса і характерна «деталь» багатьох пейзажних парків країни, як і «англійська нудьга».

З появою моди на пейзажні сади, надзвичайно зросло агресивне втручання володарів в планування садів. Якшо в часидобу бароко володар лише давав наказ майстрам і садівнику про створення саду, в добу [[класицизм]]у володарі агресивно втручалися в задум, в проект і в реалізацію проекта. Значення садівника як автора проекту значно понизили пихаті володарі. І часто садівник ставав слугою, наглядачем за рослинами парку.

Планування, якщо сад не мав визначеної тематичності, перестало відігравати значну ролю, як це було в садах бароко. Архітектурність, геометричність, що переважала в садах бароко, повсюдно викорінювалась заради картинності, відповідності краєвида пейзажним картинам. В Німеччині пейзажні садівники дійлидійшли до створення парків за виглядом якоїсь картини. Тому такий парк мав лише одну виграшну позицію огляду. І якщо пагорб чи купа дерев заважали картинності, пагорб зрівнювали, а дерева безжально вирубали. І навпаки, якщо пагорба не було, його штучно створювали, а необхідні дерева наново садовили. Наново прокладали нові стежки, нові просіки заради розкриття на краєвиди і дальні перспективи.

Спогади про якісь події в минулому були найважливішою частиною образів пейзажних парків. Тому в пейзажних парках досі, 200-250 років потому, гордовито розказуютьрозповідають про відомих людей ( [[поет]]ів, [[композитор]]ів, [[історик]]ів, [[актор]]ів...) які сюди навідались і хоча б якийсь час перебували тут. Прикладами є могила [[Руссо]] в парку Ерменонвіль ( Франція ), [[павільон Глінки]] в саду [[Качанівка|Качанівки]] ( Україна ), погруддя поета Пушкіна в саду садиби [[Архангельське]], кенотаф-обеліск на честь загиблих братів Брольї в парку [[Монрепо]] (Виборг, Росія), посмертний пам'ятник-ваза коханцю імператриці Катерини ІІ Ланському в пейзажній частині парку Царського Села тощо.

Поширеною атракцією пейзажних парків стала притворна, штучна [[Руїна]]. Вона відсилала пам'ять відвідувача парку в історичне минуле. Було зовсім необов'язковим, щоб руїна належала колишній споруді, палацу чи храму. Було досить самої руїни як натяку на життя, що ніби точилося тут і зникло( Руїна в парку [[Царицино]], (Москва), Руїна-вежа в парку Царського Села, Руїнний мостик в парку Павловська, руїна на острівцю Руїнного ставка в Луговому парку( в передмісті Петербурга Петергофі) тощо.)

Коли в пейзажному парку Павловська частково обвалилася колонада, її не стали відновлювати - і через брак коштів, і через брак бажання відновлювати, і через надзвичайну відповідність руїн паркам пейзажного типу.

Садиба і пейзажний парк Марфіно не зазнали інших перебудов у 19 столітті і не були зруйновані, як тисячі інших, за СРСР. Зараз використовуються як санаторій для російських військових і є режимним об'єктом.

Теоретики пейзажного садівництва пізніше багато говорили про антифеодальну, не монархічну суть [[пейзажний парк|пейзажного парку]]. Активна, часто агресивна геометрія планування і активне втручання в розвиток і ростсилует кущів і дерев ставились в провину садам бароко. Було повністю забуто, що сад бароко був монополізованим королівською владою у Франції лише в 17 століттястолітті. Саме з Франції пішла мода на підкорення природи в саду — королю, вельможі, людині взагалі. Але сад бароко виник в Італії 16 століття, в часи, коли не був сформованим іститут абсолютизму, уособлений в посаді короля. Тому сад бароко не ніс провини за злочини королівської(абсолютної) влади.