Староство: відмінності між версіями

 

На [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]] [[Білоцерківське староство]] належало кн. [[Острозький Костянтин|Костянтину Острозькому]], а згодом його синові [[Острозький Януш|Янушу]], [[Корсунське староство]] з кінця XVI ст. перебувало в руках [[Даниловичі]]в, [[Житомирське староство|Житомирське]]&nbsp;— тривалий час належало князям [[Заславські|Заславським]] і&nbsp;т.&nbsp;д. Широко практикувалася прижиттєва уступка права на старостинський уряд синам. Так [[1638]] р. кн. [[Вишневецький Костянтин]] уступив право на [[Черкаське староство]] своєму синові [[Вишневецький Олександр|Олександру]]<ref>Boniecki A. Poczet rodów w Wielkim księstwie Litewskim w XV—XVI wieku.— Warszawa, 1887.— S. 371{{ref-pl}}</ref>. В Україні, де опір середньої шляхти [[магнат]]ам не був таким організованим і послідовним, як в інших регіонах [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], процвітала практика зосередження в одних руках багатьох державних урядів і староств.

у [[1630-ті|30]]—[[1640-ві|40]] роки [[17 століття|XVII ст.]] існували [[Білоцерківське староство|Білоцерківське]], [[Богуславське староство|Богуславське]], [[Гадяцьке староство|Гадяцьке]] (утворене [[1634]] р.), [[Житомирське староство|Житомирське]], [[Канівське староство|Канівське]], [[Корсунське староство|Корсунське]], [[Любецьке староство|Любецьке]], [[Овруцьке староство|Овруцьке]], [[Остерське староство|Остерське]], [[Переяславське староство|Переяславське]], [[Черкаське староство|Черкаське староства]].