Вікіпедія

Обладунок тварини: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 2:
[[image: Cernuschi Museum 20060812 128.jpg|thumb|Китайський вершник на броньованому коні. IV – VI ст. від Р.Х.]]
 
<br />Оскільки бойова тварина (передусім [[кінь]]) дуже цінувалася у давні часи, і до того ж представляла великувельми привабливу мішень для ворожої зброї, людина здавна використовувала тваринний обладунок. Найдавніше зображення такого обладунку знаходиться на «штандарті з [[Ур]]у» XXV ст. до Р.Х. з [[Межиріччя]]. Вони мають вигляд нагрудників, очевидно шкіряних, прив’язаних до ярма онагрів, що везуть бойові [[Колісниця|колісниці]]. Обладунок, ймовірно, з металевих пластин, прикриває боки коня фараона [[Рамсес ІІ|Рамзеса ІІ]] на рельєфі його гробниці (XIII ст. до Р.Х.). Запряжені у колісниці коні, захищені шкіряними ременями з металевими бляхами та кистями, зображені на [[Ассирія|ассирійських]] рельєфах ІХ ст. Тваринний обладунок використовувався у ІІ – І тис. до Р.Х. в [[Урарту]], [[Єгипет|Єгипті]], державі [[Селевкіди|Селевкідів]] тощо, головним чином для захисту коней, запряжених у колісниці. Обладунок верхових тварин (бронзовий намордник, нагрудні пластини, фалари) використовували у середині І тис. до Р.Х. в [[Асирія|Ассирії]], [[Персія|Персії]] та [[Скіфія|Скіфії]].
[[image: Standard of Ur chariots.jpg|thumb|right|490px|«Штандарт з Уру» XXV ст. до Р.Х.]]
== Бойовий кінь ==
[[image: Knight-Iran.JPG|thumb|Перський правитель Хосров ІІ на захищеному обладунком коні. VI ст.]] [[image: Конный рыцарь 3 (Эрмитаж).jpg|thumb|right|300px|Обладунок рицаря та його коня. XVI ст.]]
У І ст. до Р.Х. на Близькому Сході розвивається тип важкоозброєної кавалерії – [[катафрактарії]] – коні яких були максимально захищені обладунком. На рельєфі І ст. від Р.Х. з Дурра-ЕвропосЄвропос бойова тварина парфянського катафрактарія одягнута у важкий лускатий обладунок, що прикривав голову, шию та круп коня. На рельєфі Колонни [[Траян]]аової Колони того ж часу повністю закритими обладунками зображені коні [[Сармати|сарматів]]. Важкий залізний лускатий кінський обладунок, датований двома століттями пізніше, знайдений археологами у Дурра-Европосі. Він складався з двох бокових частин, поєднаних між собою на спині та грудігрудях. У Середні віки для виготовлення тваринного обладунку почали використовувати прямокутні пластинки, поєднані між собою подібно до пластинчастоплатівчасто-набірних панцирів. Подібні обладунки використовувалися азіатською важкою кіннотою протягом [[Середньовіччя|Середніх віків]]. [[Монгольська імперія|Монгольські]] кінські обладунки складалися з пластинчастих металевих чи шкіряних намордника, нашийника, нагрудника, накрупника та двох набічників. Елементи захисту бойового коня (намордники, нагрудники, рідше повний обладунок) були поширені у армії [[Османська імперія|Османської імперії]] у XV – XVII ст.
 
Засоби захисту коня використовувались під час тренувань у метанні дротиків у [[Стародавній Рим|давньому Римі]]. У римській армії, а пізніше й у [[Візантія|візантійській]], існували загони «клібанаріїв», коні яких були одягнені у обладунки, подібні до близькосхідних катафрактаріїв. Пізніше у Європейських арміях бойовий кінський обладунок почали використовувати лише у період розвинутого Середньовіччя. У часи [[Хрестові походи|Хрестових походів]] коней покривали різнокольоровими попонами, що інколи підбивалися товстою матерією чи ватою, що давала деякий захист від метальної зброї. З ХІІІ ст. рицарських коней покривали кольчужною матерією, шкіряними нагрудниками, намордниками та накрупниками. У XV ст., з розвитком суцільного рицарського обладунку, з’являється кінський обладунок, що прикривав більшість тіла коня. Такі, витончено оформлені, обладунки складалися з виготовлених з великих листів заліза намордника (з пластинами, що прикривали боки голови і вуха), нашийника (частіше за все він захищав шию лише зверху), нагрудника та двох бокових частин, що прикривали круп; сідло та узда зазвичай теж покривалися листами заліза, забезпечуючи додатковий захист коня. Такий важкий обладунок протримався у європейській важкій кінноті до XVI ст. Важкі обладунки, подібні до бойових, використовувались у Західній Європі під час турнірів. Інколи, щоб запобігти травмам коня, їх робили максимально непроникними для зброї, залишаючи закритими навіть очні отвори.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Обладунок_тварини