Римський обряд: відмінності між версіями

'''Латинський (римський) обря́д''' (правильніше -''латинські обряди'') - сукупність [[літургія | літургійних]] звичаїв, що склалися в [[Латинська церква | Латинської церкви]], для яких характерне вживання як літургійної мови [[латинську мову | латині]].

Найбільш поширеним з них є Римський обряд; інші обряди і ізводи мають поширення лише в обмежених географічних регіонах ([[мосарабський обряд | мосарабської]] - в деяких містах [[Іспанія | Іспанії]], перш за все в [[Толедо]], [ [амвросіанскійамвросіанський обряд | амвросіанскійамвросіанський]] - в [[Мілан]] і і т. п.) або в чернечих орденах ([[орденські католицькі обряди | орденські обряди]] [[бенедиктинці | бенедиктинців]]в, [[кармеліти | кармелітів] ], [[премонстранти | премонстрантов]], [[сервітов | сервітов]] та [[цистерціанці | цистерцианців]]).

[[Тридентський собор]] наказав, серед іншого, велику уніфікацію богослужбової практики. Всі звичаї, які не мали на той час 200-літньої історії, повинні були бути скасовані; Папою св. [[Пій V (папа римський) | Пієм V]] для всієї Церкви були опубліковані виправлені видання богослужбових книг (насамперед, [[міссал]] а і [[Бревіарій | бревіарій]]) в тій редакції, яка вживалася на той час в самому [[Рим]] е.

Розпочатий в [[1962 рік]] уроці [[Другий Ватиканський собор]] постановив, серед іншого, «переглянути» [[міссал]] та інші богослужбові книги. Після Собору була створена комісія, яка створила нові богослужбові книги (не завжди відповідно до вказівок Собору, а іноді і всупереч їм), які й були введені Папою [[Павло VI (папа римський) | Павлом VI]], з [[1970] ] р.

Не всі католики прийняли ці зміни, з'явилися різні рухи [[католики-традиціоналісти | католиків-традиціоналістів]], не приймають новий обряд, або, принаймні, що віддають перевагу йому старий. Вони стверджують, що ново-Римський обряд є не еволюційним розвитком колишнього обряду, а новим по суті обрядом, істотно відрізняється від усіх традиційних обрядів Заходу.

* Дореформений або «екстраординарна» форма, часто іменована також [[Тридентський обряд | «Тридентським»]] або «традиційним» обрядом, і

Назви «ординарна» і «екстраординарна» пов'язані з [[motu proprio]] папи [[Бенедикт XVI (папа римський) | Бенедикта XVI]] [[Summorum Pontificum]], виданим [[7 липня]] [[2007 рік]] ароку , згідно з яким Тридентський обряд (в редакції 1962 року) є «екстраординарним» способом здійснення літургії в латинському обряді (у той час як «ординарним» залишається Novus Ordo), для здійснення якого не потрібно дозволу єпископа. Згідно''Summorum pontificum'', священик може здійснювати месу за «старим» обряду в приватному порядку, у тому числі і з присутністю вірних. При наявності групи вірних, які бажають регулярного здійснення таких мес в храмі, парафіяльні настоятелі повинні по можливості це забезпечити. <ref>[http://www.vatican.va/holy_father/benedict_xvi/motu_proprio/documents/hf_ben-xvi_motu-proprio_20070707_summorum-pontificum_lt.html Summorum pontificum на латыни]</ref><ref>[http://www.unavoce.ru/library/summorum_pontificum.html Summorum pontificum в переводе на русский]</ref>.

Первый православный приход римского обряда был открыт в [[Париж]]е, усилиями [[Винарт, Луи-Шарль|Луи-Шарля Винарта]] и впоследствии о. [[Шамбо, Люсьен|Лукиана (Люсьена) Шамбо]]. Первая православная месса по римскому обряду состоялась в 1937 году на Сретение Господне в Вознесенском храме Парижа. Община этого храма находилась в общении с Московским патриархатом.<ref name="latortho">< /ref>

В США имеется около 12 православных приходов латинского обряда, находящихся под юрисдикцией Северо-Американской епархии [[Антиохийская православная церковь|Антиохийского патриархата]].<ref name="latortho">< /ref>

== ПримечанияПримітки ==

== СсылкиПосилання ==