Орден Залізної Остроги (пластовий курінь): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Veles1992 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 5:
П'ятнадятий курінь старших пластунів та сеньйорів [[Пласт (організація)|Пласту — Національної Скаутської Організації України]] '''«Орден Залізної Остроги» ім. [[Святослав Ігоревич|Святослава Завойовника]].'''
«Орден Залізної Остроги» був заснований в листопаді [[1916|1916]] році у Вишколі [[УСС|УСС]], який розміщувався тоді в селі [[Розвадів| Розвадові]] (нині – Миколаївський р-н Львівської обл.) 1927 році у Львові. Формально інціатороми створення Ордену вважається популярний герой стрілецьких анекдотів сотник [[Цяпка Іван|Іван Цяпка]], фактично – [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]] за підтримки [[Старосольський Володимир|Володимира Старосольського]] та його засновниками та провідними членами були Володимир Маркусь, Іван Кліщ, Іван Сидорів, Тиміш Білостоцький, Зенон Котович. Новотвір засновники бачили «не товариством, а законом» із ціллю «насталювання характерів, і плекання товариської культури» ([[Купчинський Роман Григорович|Роман Купчинський]]). [[Вітовський Дмитро Дмитрович|Дмитро Вітовський]] мав бажання перетворити згодом Орден на законспіровану політичну організацію. Однак [[Українська революція 1917-1921|революційні події]] в Україні 1917 року перекреслили всі плани.
Лицарську традицію УСС в середині 1920-х роках перейняв [[Пласт (організація)|Пласт]]. Перебуваючи у Львові члени стрілецького Ордену вважали за своїх молодих спадкоємців старших пластунів з куреня «Ордену Залізної Остроги» і бували in corpore (повним складом) на всіх їхніх імпрезах. Провідною спеціалізацією куреня була виховна діяльність в усіх трьох пластових Уладах – серед пластового новацтва (організація таборів в Підлютому і на Остодорі; ведення новацьких гнізгнізд), а також юнацтва і старщогостаршого пластунства. Іншим важливим напрямком діяльності Ордену стало пластове адміністрування: виготовлення і постачання спорядження, ведення крамниці і кредитної спілки, створення кооперативи «Пласт»; редагування пластових часописів, зокрема «Молодого Життя»; розбудова Пласту на [[Волинь|Волині]], [[Закарпаття|Закарпатті]] та [[Буковина|Буковині]]. У [[1930|1930]] році Орден започаткував нову пластову спеціалізацію – влітку цього року було проведено перший пластовий велосипедний табір. Після заборони Пласту поляками у 1930 році Орден діяв у підпіллі, а з початком [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|радянської окупації]] припинив свою діяльність до [[1996|1996]] року.
 
</div>
Рядок 18:
[[Файл:Cjapka.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Великий Комтур "Залізної Остроги" - [[Цяпка Іван|Іван Цяпка-Скоропад]]]]Витоки Ордену Залізної Остроги сягають часу [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Після бою в [[Потутори|Потуторах]] із полку [[Українські січові стрільці (УСС)|Українських січових стрільців (УСС)]] залишилось кількадесят людей, які переїхали в тил до Вишколу у [[Розвадів|Розвадові]] та Коша у [[Пісочна|Пісочній]] (тепер Миколаївського р-ну Львівської обл.). Вдень стрільці вишколювалися, а вечорами мали товариські сходини, на яких у листопаді [[1916|1916]] р. засновується “Орден Лицарства Залізної Остроги” (ЛЗО). Ініціаторами створення Ордену були славнозвісний [[Іван Цяпка-Скоропад]] та [[Лепкий Левко Сильвестрович|Лев Лепкий]].
 
Братчиками Ордену були як і найвищі [[Старшина (значення)|старшини]], так і звичайні [[Стрілець|стрільці]], переважно інтелігенція. Члени ділилися на чур, непохитників і [[вершник|лицарів]]. Лицарі мали право брати участь у Великому Зборі Лицарства. Лицарі ділилися на кінних і піших (про добрих коней для перших спеціально дбав Великий Конюший Ордену Микола Стронський). Непохитники брали участь у Малій Раді, де, однак, важливих справ не вирішували. Чури не брали участиучасті в жодних радах і не мали жодних прав – вони услугували лицарям. Дуже часто такими чурами були полковники, сотники і т. п., які спершу сміялися з корпорації, потім одначеоднак не могли без неї жити. Часто траплялося таке, що чура-полковник услугував лицареві — звичайному стрільцеві.
 
На чолі “Залізної Остроги” стояв Великий Комтур, який теж посвячував непохитників на лицарів. Першим Великим Комтуром був [[Цяпка Іван|Іван Цяпка]], а після нього – Володимир Свідерський. Члени “Залізної Остроги” носили на військових одностроях з лівого боку відзнаку: - чорно-червоначервону стяжкастяжку з острогою. Між собою вживали звертання “приятель серця”.
 
Стрілецький орден проіснував не довго. У 1920-х рр. члени Стрілецького Ордену, які перебувалимешкали у [[Львів|Львові]], вважали за своїх молодих спадкоємців старших пластунів з куреня Орден Залізної Остроги і відвідували “in corpore” всі їхні імпрези. “Співаник для дітей” та “Співаник УСС” лицаря ЛЗО [[Гайворонський Михайло Орест| Михайла Гайворонського]] активно використовувалися у виховній роботі Пласту, а [[Щуровський Володимир| Володимир Щуровський]] був лікарем на організованих Орденом новацьких таборах у [[Осмолода|Підлютому]] і був відзначений [[Пластові відзначення та нагороди|Свастикою Вдячности]].
 
== 15 курінь УСП "Орден Залізної Остроги" (1927)==
[[Файл:OZO-Pidlute-1931.JPG|міні|праворуч|300 пкс|Члени ОЗО серед керівництва пластового табору у Підлютому, 1931 рік.]]Перші гуртки [[УСП|Уладу старших пластунів (УСП)]] почали творитися у 1922-1923 рр. Восени 1923 р. постав перший гурток старших пластунів, невдовзі перейменований на “Клюб старших пластунів і пластунок ім. сотн. [[Федір Черник|Федора Черника ]] у Львові”. У березні 1925 р. на основі Клюбу зареєстровано І курінь старших пластунів ім. Ф. Черника. Восени 1926 р. курінь розрісся настільки, що його було поділено на самостійні гуртки, які згодом дали початок кільком куреням старших пластунів. 2-й самостійний гурток “Орден Залізної Остроги” у травні 1927 р. був оформлений в 15 курінь УСП. Засновниками ОЗО були Володимир Маркусь, Іван Кліщ і Володимир Кметик. Новостворений курінь ставив собі завданням плекати традиції [[Українські січові стрільці (УСС)|стрілецького]] Ордену Лицарів Залізної Остроги. При переведенні із паломників (кандидатів) у кавалери (лицарі) відбувався ритуал посвячення, подібний до того, що робився в ЛЗО. Першим Великим Комтуром (курінним) ОЗО став Володимир Маркусь. До старшини куреня входили: І Кавалер (Іван Сидорів), Камерарій (Іван Кліщ), Вікарій (Олекса Ратич) та Великий Канцлер [[Дорош Юліан-Юрій Омелянович | Юліан Дорош]]. До останньої команди куреня, вибраної 13.07.1930 р., належали Великий Комтур (Іван Кліщ), І Кавалер (Іван Сидорів), Великий Канцлер (Тарас Дурбак), Камерарій (Володимир Винницький).
 
Всі озони перед тим були в [[УПЮ|Юнацтві]]. Шість з них були вихованцями 1 куреня ім. [[Петро Конашевич Сагайдачний|П. Сагайдачного]] (Львів), інші належали до куренів [[Вітовський Дмитро Дмитрович | ім. Дмитра Вітовського]] (Дрогобич), [[Дорошенко Петро Дорофійович |ім. Петра Дорошенка]] (Сокаль), [[Лев Данилович | ім. кн. Льва]] (Львів), [[ Іван Мазепа | ім. Івана Мазепи ]](Станиславів, тепер Івано-Франківськ), [[Пилип Орлик | ім. Пилипа Орлика ]] (Золочів),[[Богдан Хмельницький | ім. Богдана Хмельницького]] (Львів). Майже всі приятелі серця здобули вищу освіту, як правило, технічну, хоча були тежй правники, філософи, а також богослов, біолог, і ветеринар. Для вступу в Орден ставилися високі вимоги, тому курінь був малочисельним (близько 20 старших пластунів), проте одним із найдіяльніших у Пласті. Найвище пластове відзначення, – свастику заслуги, – отримали Тиміш Білостоцький (1922), Тарас Дурбак (1929), Іван Кліщ (1928, 1930), Зенон Котович (1930), Володимир Маркусь (1930).
 
[[Файл:Копия ozo last.JPG|міні|праворуч|300 пкс|Спільна вечірка пластових куренів "Орден Залізної Остроги" і "Ластівки"]]Провідною спеціалізацією ОЗО була робота з новацтвом. Ще до створення куреня, Іван Кліщ та Зенон Котович організували у 1924 р. відділ [[УПН | новаків]] і під їх проводом вперше 30 хлопчиків маршувало прилюдно серед інших пластових частин під час традиційного у Львові релігійного ходу на [[Євхаристія |Святі Пресв'ятої Євхаристії]].
Виховницькою роботою займалися озони не тільки в новацтві. Озон Олекса Ратич був зв’язковим 16 юнацького куреня ім. Короля Данила (Станиславів). Тиміш Білостоцький у 1931 р. виконував обов’язки інструктора тіловиховання юнацького табору на Соколі. Великий Комтур ОЗО Володимир Маркусь був секретарем УСП (1925-1926 рр.), а відтак у 1926-1927 рр. – комендантом цього Уладу.
 
Іншим важливим напрямком діяльності ОЗО була робота в кооперативі “Пласт”. Ця кооператива постала на базі “пластового постачання” у львівській домівці на вул. Бляхарській, 11. Цим напрямком тоді керував Володимир Кметик, а допомагав йому у виготовленні пластових відзнак Іван Кліщ. Згодом створено кооперативу “Пласт”, першими її директорами були Іван Кліщ та Іван Сидорів. Відкрито крамницю “Пласт” (Львів, Городоцька, 95), де можна було придбати пластові відзнаки, однострій, таборове і спортивне спорядження. Більшість краму виготовляли самі пластуни. Також кооператива “Пласт” займалася виготовленням мухоловок, пакуванням насіння, ванільного цукру, цинамону, шафрану ій інших приправ. На початку 1928 р. троє озонів працювали у кооперативі “Пласт”, а ще двоє, зокрема Володимир Винницький як референт, у Пластовій щадниці (Львів, вул. Шашкевича, 5).
 
Озони активно займалися [[фотографія|фотографією]] – у пластових та інших виданнях нерідко зустрічаються світлини Володимира Голіяна та Івана Кліща. Проте найбільших успіхів у фотомистецтві досягнув Юліан Дорош, який тривалий час був керівником субреферату світлин при економічному рефераті ВПК. Один з організаторів Українського фотографічного товариства, автор-постановник першого в Галичині професійного кінофільму “Для добра і краси” (на етнографічні теми і з життя кооперації). Його фотографії публікувалися в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, експонувалися на трьох персональних виставках. Сьогодні одна з вулиць Львова носить ім’я Юліана Дороша.
Рядок 38:
Значних зусиль докладав курінь ОЗО для формування товариської атмосфери і вогнища старшопластунського життя. В той час із творенням нових куренів УСП і розбудовою існуюючих між ними розгорілася завзята конкуренція, яка інколи була нездоровою. З метою налагодження міжкурінних стосунків Орден Залізної Остроги щотижня організовував товариські сходини із залученням інших старшопластунських частин.
 
Ще одним напрямком роботи ОЗО була розбудова соборницького Пласту– розбудоваПласту на Волині, Закарпатті і Буковині. У 1929-1930 рр. Володимир Маркусь виконував обов’язки референта закордонних зв’язків Верховної Пластової Команди (ВПК).
 
== Сьогодення. Мета і діяльність ==
 
[[File:OZO-2009.jpg|thumb|300px|праворуч| Сучасний пластовий курінь «Орден Залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника.]]
'''Сьогодні''' Орден ставить собі за мету працювати для здійснення пластових ідеалів в особистому і суспільному житті та для росту пластової організації в Україні. На сьогодні "Орден Залізної Остроги" є найбільш чисельним в Україні пластовим куренем УСП. Приятелі серця плекають лицарський дух і цінують побратимство. Незмінним з часів УСС залишається гасло Ордену: «Перемога або смерть!» і вітання: «Рука і серце!»
 
'''Основна діяльність''' (завдання): а) плекання традиції визвольних змагань у Пласті, б) кампанія за здоровий спосіб життя, в) розвиток пластових спеціалізацій - пішого, велосипедного, кінного і водного туризму тощо.
Рядок 59:
*[http://www.ozo.org.ua/ Сайт куреня "Орден Залізної Остроги"]
*[http://www.plast.org.ua/ Пластовий портал]
*[http://wwwchtyvo.bilousorg.idknet.comua/komturauthors/Kupchynskyi_Roman/Skoropad/poem4.htm Поема "Скоропад"]
*[http://www.plast.org.ua/about/history/usp/arpadozo/ 15 курінь УСП Орден Залізної Остроги (1927) на Пластовому порталі]
*[http://www.plast.org.ua/about/history/usp/serduklzo/ Історія Лицарства Залізної Остроги (1916) на Пластовому порталі]