Дзіндай модзі: відмінності між версіями

Гіпотеза існування ''дзіндай модзі'' була вперше представлена у творах японських лінгвістів [[період Едо|доби Едо]] ([[1603]]-—[[1867]]) і згодом розвинута у [[період Мейдзі]]. У їхніх працях ця система письма називалась як "«японське письмо"» ''хібумі'' (日文), ''анаіті'' (天名地鎮) або ''хоцума'' (秀真). На перших порах, завдяки роботам [[Хірата Ацутане|Хірати Ацутане]], поширилась назва ''хібумі''. Дослідження зі стародавньої японської писемності почалися на хвилі усвідомлення японцями свої національної ідентичності та пошуках японської оригінальності. Це був своєрідний протест китайській ієрогліфічній системі.

Кількість знаків ''дзіндай модзі'' відповідала 48 знакам силабічної абетки [[кана]]. Порядок знаків відповідав традиційному порядку вірша [[іроха]]. ''Дзіндай модзі'' класифікувалися складове [[фонетичне письмо]]. На вигляд воно походило на суміж корейського [[хангиль|хангилю]] і [[руни|рунічного]] письма. Перед поразкою Японії у [[друга світова війна|другій світовій війні]] вивчення "писемності ери богів" було обов'язковим у японських початкових школах{{Шаблон:Fact}}.