Монофеліти: відмінності між версіями

'''Монофеліти''' (від {{lang-el|μόνος — одна}} та {{lang-el|θέλημα — воля}}) — прихильники християнського релігійно-філософського вчення, що склалося у 7 ст. у [[Візантія|Візантії]], як компромісна та об'еднуюча доктрина між халкидонськими та нехалкидонскими церквами. Вони вважали, що [[Христос]] володів двома природами: людською та божественною, але однією волею і однієї «енергією». Є хибна думка, що, сгиднозгідно монофелітстваз монофелітством, самостійність людської волі Христа зникала в результаті поглинання божественною волею. Але, це не так, тому що монофеліти відносили волю до ипостасі, а не до природи, як це робили діофеліті. Суб'єктом волиння був Сам Христос, а не його дви природі, тому и була у Хисті едина Богочоловіча воля. Вчення монофелітів виникло як спроба досягнути едності між церквами сповідуючіми Халкідонську догматику, та Давньосхидними церквами, що сповідувалі міафізитсбку хрістологію, освяченну на Єфеському соборі. Монофелітство, як єдина віра Кафаличної церкви, було офіційно схвалено в «Екфесисі» [[638]] р. імператора [[Іраклій|Іраклія]].<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/110447/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%84%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%82%D1%8B Велика радянська енциклопедія]</ref>