Оболенський Михайло Олександрович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Більше не розпізнається як ізольована стаття, removed: {{Ізольована стаття|сирота1}} за допомогою AWB
м Автовиправлення
Рядок 1:
'''Михайло Олександрович Оболенський''' (*[[1940]] р.) - український учений-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1994 р.
==Біографія==
Народився у Москві (Росія). Після закінчення фізичного факультету [[Харківський університет|Харківського університету]] в 1964 р. вступив до аспірантури при кафедрі експериментальної фізики університету, у 1971 р. захистив канд. дисертацію. Працював асистентом, доцентом кафедри фізики низьких температур. У 1993 р. захистив докторську дисертацію «Надпровідність в квазідвовимірних системах», з 1994 р. професор. З 1987 р. і по теперішній час завідувач кафедри фізики низьких температур ХНУ ім. В. Каразіна. Розробив і читає курси «Електронні властивості металів при низьких температурах», «Основи наукових досліджень», «Фізика високотемпературних надпровідників», започаткував спеціалізацію кафедри «Високотемпературна надпровідність».
== Наукова діяльність ==
Наукові інтереси в галузі електронних властивостей металів при низьких температурах, надпровідності, водневої енергетики, фізики низьких температур. Керівник держбюджетних тем, при виконанні яких отримані важливі наукові результати: розроблена методика вирощування монокристалів високотемпературних надпровідників, що не поступаються кращим на світовому рівні; створені накопичувачі водню; проведено дослідження магнітних властивостей надпровідників, а також фазових перетворень у низьковимірних системах.
 
Проходив наукове стажування в Польщі і Голландії, неодноразово працював у Греції за науковим грантом NATO. Учасник наукових проектів УНТЦ та INTAS. Отримав міжнародний сертифікат «Сучасні тенденції в галузі вивчення і застосування магнітострикції» (2000).
Рядок 10:
Підготував 5 кандидатів та 1 доктора наук.
 
Член редколегії журналів «Физика низких температур» і «Вісник ХНУ ім. В. Каразіна» (серія «фізика»). Член двох спеціалізованих рад з присвоєння докторських і кандидатських ступенів, член вченої ради ХНУ ім. В. Каразіна.
== Звання і нагороди ==
Заслужений професор ХНУ ім. В. Каразіна (2001). Відмінник освіти України (2000). Соросівський професор (1997).
Нагороджений знаком «За наукові досягнення» (2005), стипендією ім. К. Д. Синельникова Харківської обласної держадміністрації в галузі фізики і астрономії для визначних вчених (2006). Лауреат премії ім. Б. І.  Вєркіна Національної Академії Наук України (2008).
 
== Джерела ==