Берта фон Зуттнер: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 28:
{{NobelPrize}} '''Берта Софія Фелісіта Баронін фон Зутнер''' ({{lang-de|Bertha Sophia Felicita Baronin von Suttner}}, * [[9 червня]] [[1843]], [[Прага]] - † [[21 червня]] [[1914]], [[Відень]]) — австрійська новелістка, радикальна [[Пацифізм|пацифістка]] та перша жінка-лауреат [[Нобелівська премія миру|Нобелівської премії миру]].
== Біографія==
Австрійська письменниця і пацифістка Б.Зутнер народилася [[9 червня]] [[1843]] р. у [[Прага|Празі]] в родині австрійського фельдмаршала графа Франса Йозефа Кінски фон Шинік унд Теттау, який помер незадовго до народження дочки. Берта одержала [[Аристократія|аристократичну]] освіту, досконало володіла [[Англійська мова|англійською]], [[Французька мова|французькою]] й [[Італійська мова|італійською]] мовами, була знайома з багатьма впливовими особами в [[Париж|Парижі]], [[Відень|Відні]], [[Венеції|Венеції]]. Після невдалої спроби стати професійною співачкою Берта йде гувернанткою до будинка австрійського [[Барон|барона]] фон Зутнера у Відні. Через кілька років Берта одружується з одним з його синів - Артуром. Через те що шлюб був здійснений таємно від батьків, Берта й Артур їдуть до [[Росія|Росії]], де на 9 років оселяються на [[Кавказ|Кавказі]]. [[1877]] р. починається [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|війна між Росією і Туреччиною]]. Артур фон Зутнер дає свої репортажі з театру воєнних дій. Популярність чоловіка надихає взятися за перо і Берту. Подружжя в співавторстві публікують оповідання, статті і чотири романи. [[1885]] р. Зутнери повертаються до [[Відень|Відня]], де Берта в художніх творах продовжує відображати свої політичні і суспільні погляди. Основний мотив її творів - [[Демократія|демократичний]] устрій [[Суспільство|суспільства]], ідеї [[Інтернаціоналізм|інтернаціоналізму]] і [[Мир|миру]]. [[1886]]-[[1887]] рр. Зутнери живуть у [[Париж|Парижі]], приділяють велику увагу діяльності Асоціації світу і міжнародного арбітражу, що була утворена для мобілізації суспільної підтримки Міжнародного суду, створеного задля мирного вирішення міжнародних конфліктів. Відгукуючися на нові ідеї, Берта Зутнер пише книгу "Епоха машин", де виступає з різкою критикою [[Націоналізм|націоналізму]] і [[Мілітаризм|мілітаризму]]. [[1889]] р. виходить друком перший роман Берти фон Зутнер "Геть зброю", який приносить письменниці всесвітнє визнання. Величезна популярність роману дозволяє Б.Зутнер встановити прямі контакти з багатьма європейськими групами борців за мир. [[1891]] р. Зутнер бере участь у Римському конгресі миролюбних сил, створює Австрійське товариство миру, а [[1892]] р. стає членом-засновником Бернського бюро миру - організації, що координує діяльність пацифістського руху в багатьох країнах Європи, і протягом 20 років є віце-президентом цієї міжнародної структури. Після смерті чоловіка [[1902]] р. Б.Зутнер продовжує активну пацифістську діяльність, здійснює турне миру по [[США]] і [[Німеччина|Німеччині]], сприяє створенню Комітету англо-німецької дружби. 1905 р. Берта фон Зутнер одержує Нобелівську премію Миру "за зусилля, що сприяють досягненню миру в Європі". Після одержання [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] Зутнер пише роман про проблеми миру і жіночого руху "Помисли людства". За беззавітну відданість справі миру Б.Зутнер була визнана гідною високого звання Почесного президента [[Міжнародне бюро миру|Міжнародного бюро миру]] в [[Берн|Берні]]. Відмовившись від операції з приводу [[Кацинома|злоякісної пухлини]], Б.Зутнер померла [[21 червня]] [[1914]] р., лише за півтора місяця до початку [[Перша світовоа війна|Першої світової війни]].
 
{{Нобелівська премія миру}}