Ramones: відмінності між версіями

Музика цього гурту була реакцією на все більш рафінований і далекий від традицій популярної музики [[хард-рок]] і [[прогресивний рок]]. Прості парні ритми, чотирьохакордова гармонічна схема, прості, легкі для запам'ятовування мелодії поєднані з незвичайною енергією виконавця. Динамічна гра ударних, швидкі ноти бас-гітари, короткі і прості гітарні [[Риф (музика)|риф]]и (т.зв. ''liks'') i експресивний, дещо мурмочущий спів були типовими рисами музики цього гурту. До цього слід додати прості й безпретензійні тексти пісень, адресовані малоосвіченій молоді.

 

До першого складу групи ввійшли: Ді Ді Реймон (''Dee Dee Ramone''), справжнє ім'я Даглас Колдін (''Douglas Coldin''), 18.08.1952, Берлін, Німеччина — вокал; Джонні Реймон (''Johnny Ramone''), справжнє ім'я Джон Каммінгс (''John Cummings''), 8.10.1948, Лонг Айленд, Нью-Йорк, США — гітара; Рітчі Реймон (''Ritchie Ramone''). справжнє ім'я Річард Стерн (''Richard Stern'') та Джой Джефф Реймон (''Joey Jeff Ramone''), справжнє ім'я Джеффрі Хаймен (''Jeffrey Hyman''), 19.05.1952, Форест Хіллз, Нью-Йорк — ударні.

 

У травні 1974 року ці музиканти, одягнені у потерті шкіряні куртки та подертих на колінах джинсах, дебютували перед публікою у нью-йоркській «The Performance Studio». Через два місяці, коли гурт залишив Рітчі, Ді Ді переключився на бас-гітару, Джой взяв на себе роль вокаліста, а місце за ударними зайняв попередній менеджер гурту Томмі Реймон (''Tommy Ramone''), справжнє ім'я Томас Ерделі (''Thomas Erdelyi''), 29.01.1949, Будапешт, Угорщина. Вже у серпні того ж року ''The Ramones'' уклали угоду з популярним нью-йоркським клубом «CBGB's», де з успіхом виступали поряд з [[Television]], [[Патті Сміт]], [[Talking Heads]] та [[Blondie]].

 

У січні [[1976]] року гурт отримав багаторічний контракт з фірмою «Sire». Записаний на цій фірмі дебютний альбом «Ramones» виявився потужним та солідним початком кар'єри гурту. Агресивна музика ''The Ramones'' нагадувала аматорські формації 1950-х та гаражний рок наступного десятиріччя. Головним творцем репертуару був Ді Ді Реймон, який, народившись у німецько-американській родині, ріс у Західному Берліні і в 1960-х роках багато разів відвідував концерти [[The Rolling Stones]] та [[The Animals]], а також західнонімецьких формацій на зразок ''Die Boots'', ''Die Lords'', ''The Hound Dogs'', ''The Beat Cats'' та ''The Restless Set''.

 

У липні [[1976]] року ''The Ramones'' виступали в [[Лондон]]і й мали великий вплив на ціле покоління британських панків. Наступний альбом «Ramones Leave Home», і особливо твори «Suzie Is A Headbanger» та «Gimme Gimme Shock Treatment» нагадували шокову терапію попереднього лонгплея. Проте чергову платівку «Rocket To Russia» зустріли прохолодно, хоча сингл «Sheena Is A Punk Rocker» з неї 1977 року піднявся до британського Тор 30.

 

У травні [[1978]] року Томмі Реймон залишив гурт, віддавши перевагу продюсерській кар'єрі. Новим перкусистом став колишній учасник формації ''Richard Hell & The Voidoids'' — Марк Белл (''Marc Bell''), який взяв собі псевдонім Маркі Реймон (''Marky Ramone''). Але записаний за його участю альбом «Road To Ruin» виявився не дуже вдалою спробою відшукати нових слухачів.

 

Виступ у фільмі «Rock'n'Roll School» (1979 рік, режисер Аллан Аркет) започаткував співпрацю музикантів з відомим продюсером Філом Спектором. Внаслідок цього з'явився лонгплей «End Of The Century», стилістична неоднорідність якого відображала творчий конфлікт між учасниками гурту. Наприклад, Джоні ставився підозріло до студійної досконалості Спектора, у той час як Джой схилявся до традиційних мелодійних ліній і схвально ставився до використання у записах жіночого хору. Наперекір першому, американським хітом стала пригладжена версія композиції Спектора «Baby I Love You», популяризована свого часу жіночим тріо [[The Ronettes]].

 

Однак у 1980-і роки ''The Ramones'' потрапили вже як анахронічний та неформатний гурт. Альбом «Pleasant Dreams», який продюсував лідер [[10cc]] Грейєм Голдмен, залишився у тіні течії хард-кор, що отримала свого часу запал від музики ''The Ramones''. Наступні пропозиції — лонгплеї «Subterranean Jungle», а частково «Animal Boy» та «Halfway To Sanity» були спробами зміни стилю. На другому з цих альбомів був твір «Bonzo Goes To Bitburg» — в'їдливий коментар до відвідування президентом Рейганом цвинтаря вояків «SS» у Західній Німеччині. Також у 1980-х роках Маркі за ударними на деякий час заміняли Рікі Реймон (''Ricky Ramone''), справжнє ім'я Річард Бо Райнгардт (''Richard Beau Rhemgardt'') з ''The Velveteens'' та екс-''Blondie'' Клем Берк (''Clem Burke'').

 

[[1990]] року ''The Ramones'', до складу якої входили Джой, Джонні, Маркі та басист Сі Джей Реймон (''C.J.Ramone''), що 1989 року змінив Ді Ді, нагадали про себе американській публіці під час спільного турне з [[Дебора Харрі|Деборою Харрі]] та створеною учасниками [[Talking Heads]] формацією ''Tom Tom Club''.