Сабалдир Григорій Олексійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок) м →Література: персони за алфавітом, вікіфікація за допомогою AWB |
Kamelot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Картка:Науковець
'''Григо́рій Олексі́йович Сабалди́р''' (29 вересня ([[13 жовтня]]) [[1883]], село [[Покровська Багачка]], нині [[Хорольський район|Хорольського району]] [[Полтавська область|Полтавської області]] — [[3 квітня]] [[1957]], [[Київ]]) — український мовознавець-нормативіст і лексикограф. Кандидат філологічних наук (1956).▼
| ім'я = Григорій Олексійович Сабалдир
| портрет =
| зображення_розмір =
| зображення_підпис =
| дата народження = {{ДН|10|10|1883}}
| місце народження = [[Покровська Багачка]]
| дата смерті = {{ДС|3|4|1957}}
| місце смерті = [[Київ]]
| резиденція =
| громадянство = [[Російська імперія]], [[СРСР]]
| національність =
| галузь =
| заклад =
| Alma Mater = [[Київський інститут народної освіти]]
| відомий через =
| звання =
| ступінь =
| керівник =
| учні =
| нагороди =
}}{{Othernames|Сабалдир}}▼
▲'''Григо́рій Олексі́йович Сабалди́р'''
== Біографія ==
Народився 29 вересня ([[10 жовтня]]) [[1883]] року в селі [[Покровська Багачка|Покровській Багачці]] (нині [[Хорольський район|Хорольського району]] [[Полтавська область|Полтавської області]]). [[1913]] року закінчив Глухівський учительський інститут. [[1922]] року закінчив [[Київський інститут народної освіти]].
У
[[1935]] року незаконно
▲У 1925—1931 роках був викладачем, доцентом, згодом професором Київського педагогічного інституту. Від 1927 року — науковий співробітник Інституту наукової мови ВУАН. Від 1931 року — старший науковий співробітник Інституту мовознавства ВУАН.
До Києва повернувся [[1956]] року.
▲1935 року незаконно репресовано. 1938 року звільнено з табору без права жити в Україні. У 1938—1940 роках учителював у місті Дубовка нинішньої Волгоградської області Росії, далі (до 1956 року) працював старшим викладачем Вольського учительського інституту Саратовської області.
▲До Києва повернувся 1956 року. Наступного року помер. Поховано в Києві на Лук'янівському кладовищі.
== Наукова діяльність ==
Склав (у співавторстві з [[Грунський Микола Кузьмич|Миколою Грунським]]) «Правила українського правопису» (практичний порадник). «Словник найнеобхідніших в діловодстві слів та виразів» (1925), повторені в збірному «Правописному російсько-українському словнику ділової мови (конторської та рахівничої)» (1926), як і граматику («Українська мова», 1926); окремо видав «Практичний російсько-український словник» близько 30 000 слів (1926), а в співавторстві з О. Коломацькою «Правописний словник та правила правопису й розділових знаків» близько 25 000 слів (1930).
[[1934]] року в «Мовознавстві» з'явилися за його підписом цькувальні рецензії на «Історію форм української мови» М. Грунського й П. Ковальова та на «Нариси з української синтакси» С. Смеречинського.
▲{{Othernames|Сабалдир}}
== Література ==
* {{ЕУ}}
* ''[[Регушевський Євген Семенович|Регушевський Є. С.]]'' Сабалдир Григорій Олексійович // {{УМ-2000}}. — С. 528.
Рядок 27 ⟶ 43:
* Сабалдир Григорій Олексійович // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України – 75. 1930–2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). – К.: Довіра, 2005. – С. 387.
[[Категорія:Уродженці Хорольського району]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Українські лексикографи]]
[[Категорія:Українські мовознавці]]
[[Категорія:Репресовані]]
[[Категорія:
[[Категорія:Поховані на Лук'янівському цвинтарі]]
| |||