Львівська земля: відмінності між версіями

Князі [[Ростиславичі|Ростиславичі]] біля 1086 посіли три [[Уділ|удільні]] княжі центри – [[Перемишль|Перемишль]], [[Звенигород (Пустомитівський район)|Звенигород]], [[Теребовля|Теребовлю]], що стало початком виокремлення Галичини з [[Київська Русь|Київської держави]]. Згадка про вбивство князя, чи то першого короля Русі [[Ярополк Ізяславич|Ярополка Ізяславича]] по дорозі до Звенигорода (1086/87) стала першою згадкою про удільну княжу столицю, де з 1085 правив [[Володар Ростиславич|Володар Ростиславич]]. Звенигород 1124 успадкував його син [[Володимирко Володарович|Володимирко]], який після смерті брата [[Ростислав Володарович|Ростислава]] зайняв Перемишль, передавши 1129 Звенигородське князівство племіннику [[Іван Берладник|Івану Ростиславичу (Берладнику)]], прогнаному 1144 ним з Галичини. На 1141 Володимирко успадкував [[Теребовлянське князівство|Теребовельське князівство]], що спонукало його перенести столицю об’єднаної [[Галичина|Галичини]] до [[Галич|Галича]] і що призвело до поступового занепаду Звенигорода. У час князівських міжусобиць Звенигород облягали: київський князь [[Всеволод II Олегович|Всеволод Олегович]] (1144, 1147), перемишльський князь Ростислав Володарович (1127), князь [[Данило Галицький|Данило Гаицький]] разом з угорськими загонами (1211). Останнім удільним князем у Звенигородському князівстві був Роман Ігоревич (1206-1208). На 1221 галицький князь [[Мстислав Мстиславич|Мстислав Удатний]] передав місто боярину [[Судислав (боярин)|Судиславу]]. Більш героїчною постаттю у Звенигороді був воєвода, боярин Іван Халдієвич, який на другий день облоги 1146 примусив міщан не здавати місто, стративши трьох ініціаторів віча, що дозволило витримати триденні атаки київського князя. Навколишні болота ріки Білки не врятували місто 1241 від захоплення і знищення ордами [[Батий|Батия]]. Звенигород став одним з небагатьох міст, що не піднявся після погрому, перетворившись на рядове село.