|
Народилася наприкінці [[17 століття]] в селі [[Адамівка (Носівський район)|Адамівка]] у багатодітній сім'ї [[реєстрове козацтво|реєстрового козака]] ''Дем'яна Демешка''. Точна дата народження нам не відома, ймовірніше за все - це десь в 1688-1690 роках, так як Олексій народився в 1709, але перед ним був народжений його старший брат Данило.
Сімейні відносини з чоловіком в неї складались досить скадно.складно, так як нерідконе рідко він повертався додому на підпитку і не раз бив своїх дітей і дружину, тому Олексій вимушений був тікати з дому до місцевого дяка, який прилаштував його в себе. Долею випадку Олексій Григорович опинився при дворі. За роки перебування при дворі його становище зміцнилося - з простого співчого він став вірним товаришем, а в майбутньому чоловіком російської цесарівни Єлизавети Петрівни. Тут він почав отримувати перші статки, так як Єлизавета зробила його управителем своїх маєтностей. Частину з цих коштів він, звичайно, відсилав матері, і, ймовірно, саме на ці гроші вона відкрила шинок.
З воцарінням Єлизавети Петрівни становище Олексія при дворі сильно зміцнилося., він фактично став поміщиком, так як під Москвою і в Україні йому були подаровані декілька сіл. Зокрема, в Україні йому потрапилибули надані наділи графа Мініха: Адамівка, Лемеші... Це села, до яких була причетна Наталя Демянівна. Вже з 1740 років Наталя Дем'янівна, ймовірно, покидаєперестає займатися підприємницькою діяльністю і переїжджає до своєї малої батьківщини - Адамівки. Тут вона починає спілкуватись з козацькою старшиною, яка знаючи, що при дворі досить вагомий вплив має Олексій Григорович вважає за потрібне завести активні звязки з Наталею Дем'янівною. Зокрема, такі відносини заводять Яків Маркович і генеральний хорунжий Микола Ханенко, які згадують про неї у своїх щоденниках.
В 1742 році Наталя Дем'янівна разом із сином Кирилом і внучкою Євдокією прибувають до двору, де вона вперше за таку кількість років зустрілася з сином і була представлена при дворі імператриці. Повертаючись додому, після прийому в імператриці Наталя Дем'янівна вже була досить впливовою особистістю.
вВ 1744 році Олексій отримав титул графа. В цей же рік Єлизавета Петрівна зі свитою приїхала в Україну. Тут вона мала зустріч і з Наталею Дем'янівною, яка на час перебування Єлизавети Петрівни в Україні переїхала з сім'єю в Козелець, бо "Олексіївщина" мала бути представлена імператриці. Втім, наталяНаталя Дем'янівна, за порадою сина, виїхала назустріч імператриці і зустрілася з нею в Ніжині. Всю подальшу дорогу Наталя Дем'янівна супроводжувала імператрицю і була запрошена на весілля престолонаслідника Петра.
вВ 1745-1746 роках перебувала при дворі з сином Кирилом і внучкою Євдокією (дочка першого сина Наталі Дем'янівни - Данила). В цей час в Москві був написаний її портрет Генріхом Готлібом. В цей же час вона була зведена в статус статс-дами імператриці і, ймовірно, отримала запрошення залишитися при дворі. Але не прийняла його. Кирило і Євдокія залишилися при дворі під наглядом Олексія Григоровича, Наталя Дем'янівна повернулася до України.
Після отримання сином гетьманства, Наталя Дем'янівна стає однією з найвпливовіших осіб в Україні.
Після початку гетьманування Кирила, Наталя Дем'янівна стає однією з найвпливовіших осіб в Україні.
Весь 1757 рік, Наталя Дем'янівна прожила в Глухові разом з Кирилом. Так, як сина вона бачила не часто, тому вона вирішила провести якомога більше часу провести з ним, поки він знаходився в Україні.
Померла Наталя Дем'янівна 9 вересня 1762 року. Похована в Соборі Різдва Богородиці в Козельці 12 вересня 1762 року.
== Сімейні відносини==
Сім'я в Наталі Дем'янівни була досить велика. В неї було четверо братів: Василь, Герасим, Петро, Федір. Після підвищення статусу Олексія і НаталіНаталії Дем'янівни вони отримали статуси бунчукових товаришів. Важливий момент, що в джерелах на момент 1749 року Феді Дем'янович фігурує під прізвищем Розумовський. Тобто брати Наталі Дем'янівни також взяли дане прізвище. В 1753 році Василь і Петро Розумовські отримали посади полковників, відповідно Гадяцького і Ніжинського полків. Тобто брати стали не менш впливовими, ніж Наталя Дем'янівна. В 1757 році спеціальним указом Єлизавети Петрівни Василь і Петро отримали старшинство над іншими полковниками, через наявність у них чину армійських полковників.
Київським полковником був ЄвфімійЄвфимій Дараган, зять Наталі Дем'янівни. Тобто ми бачимо, що 3 полковники з 10 були представниками роду Розумовських.
Дочки Наталі Дем'янівни вийшли заміж ще до отримання графського титулу Олексієм, втім Наталя Дем'янівна потурбувалась, щоб їхній матеріальний статус дозволяв вести спокійний образ життя. Зокрема, допомагала отримувати їм нерухомість.
З синами протягом останніх двадцяти років життя в неї були досить теплі відносини. Хоч і бачилась вона з ними досить рідко, але зв'язок вона підтримувала постійно. Олексій і Кирило також намагалися постійно допомогти матері, зокрема, на її прохання допомагати рідні вони завжди відкликались.
Окремою сторінкою в житті Наталі Дем'янівни стали взаємовідносини з імператрицею. Єлизавета Петрівна з досить великим пієтетом відносилась до свекрухи. Єлизавета Петрівна дозволила свекрусі вибрати чи залишатися при дворі, чи жити в іншому місці, надала Наталії Дем'янівні статус статс-дами. Є укази і листи Єлизавети Петрівни до київського генерал-губернатора, щоб він розібрався у справі, яка стосується родичів графині Розумовської.
<center><gallery>
Файл:Alexei Rasumowski.jpg|[[Розумовський Олексій Григорович|Олексій Розумовський]]
Після отримання матеріальних ресурсів, які Наталя Дем'янівна могла отримати від синів вона починає займатись активною господарською діяльністю. Ще з 1742 року при ній Олексій Григорович прикріпив економа Іллю Щигловитого, який мав вирішувати усі питання, пов'язані з господарством. За 1740-1744 роки ними було побудовано перший об'єкт - будинок в Адамівці, який Наталя Дем'янівна назвала на честь свого сина "Олексіївщина". Втім даний комплекс Наталя Дем'янівна продовжувала розбудовувати аж до 1757 року.
ПенрлиноюПерлиною господарської діяльності Наталі Дем'янівни можемо назвати Собор Різдва Богородиці в Козельці, який був побудований на їїї власні кошти в проміжку 1752-1763 роки. Архітектором даного комплексу був Андрій Квасов. Ним також була спроектована і дзвіниця в 1766-1770 роках, але фундамент даної споруди заклали ще за життя Наталі Дем'янівни, втім активне будівництво почали лише в 1766 році.
| 