Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
{{Село
| назва = Козичанка
| область = {{Кв}}[[Київська область]]
| район = [[Макарівський район|Макарівський]]
| рада = [[Козичанська сільська рада]]
| код КОАТУУ = 3222782401
| розташуваннязображення = MakarivskyiKozychanka1.jpg
| зображення_розмір =
| опис розташування = Козичанка на мапі Макарівського району
| зображення_підпис = В'їзний знак у с. Козичанка
| mapx = 140
| mapy засновано = 2551613
| засновано = 1750
| населення = 327
| територія =
| висота = 165
| ref-висота =
| водойма = [[рікарічка|р]].[[Сивка (притока Ірпені)|Сивка]]
| адреса = 08035, Київська обл., Макарівський р-н, с.Козичанка, вул.Леніна,1 , тел. 2-42-42
| облікова картка =
| прапор =Kozychanka h.gifpng
| герб =Coats of arms of Kozychanka.jpg
| відстань о =
}}
 
'''Козича́нка''' — село [[Макарівський район|Макарівського району]] [[Київська область|Київської області]].
 
== Історія ==
* IX-ХІІІ століття - — Зі східного боку від сучасної Козичанки існувало давньоруське городище - — укріплення при Четвертому Змієвому валу. Це підтверджують і археологічні розкопки. За легендами, городище називалося Відьманкою (можливо, від староруських "«віедає"», "«віедома" -» — проводити, вести).
 
* 1240 - — Відьманка була зруйнована монголо-татарами. Легендарна дата заснування Козичанки при землянці старого пастуха Козія.
 
* 20.04.1578&nbsp;— Неподалік річки Козичанки піддані бишівські пограбували підданих брусилівських, які поверталися з Канева до Брусилова<ref name="ReferenceA">[[Букет Євген Васильович|Букет Є.]] Історія кожного поселення&nbsp;— сягає коренями у глиб століть // [[Макарівські вісті]].&nbsp;— 2012.&nbsp;— 3 лютого.&nbsp;— №&nbsp;5 (10705).&nbsp;— С. 4-5.</ref>.
* 10.08.1613 - Перша письмова згадка про село Козичанку, пов'язана з поміщиками Харлінськими.
 
* 10.08.1613&nbsp;— Перша письмова згадка про село Козичанку, до неї втекли піддані з містечка [[Брусилів (смт)|Брусилова]] і с. [[Лазарівка (Брусилівський район)|Лазарівки]] пана Мартина Бутовича<ref name="ReferenceA"/>.
* 1746 - Гайдамацький загін Гапона (уродженця містечка Рожева) розгромив садибу козичанського орендаря.
* Вересень 1757 - З Козичанки втекли кріпаки шляхтича Харлінського.
* 1780 - Поміщик Харлінський побудував дерев'яну церкву в ім'я Різдва Христового та наділив її землею. До того жителі Козичанки були прихожанами грузецької церкви.
 
* 1746 -&nbsp;— Гайдамацький загін Гапона (уродженця містечка Рожева) розгромив садибу козичанського орендаря.
* 7.02. 1843 - Село Козичанку разом із Пустою Вільшкою (нині - Вільне) та поміщицькою частиною села Соснівки купує з громадських торгів Гаврило Кржижанівський.
* Вересень 1757 -&nbsp;— З Козичанки втекли кріпаки шляхтича Харлінського.
* 1844 - Кржижанівський побудував у Козичанці винокурний завод.
* 1 липня 1768&nbsp;— Через Козичанку до [[Фастів|Фастова]] на козацьку раду прямував ватажок [[Бондаренко Іван (гайдамацький ватаг)|Іван Бондаренко]] зі своїми козаками<ref>''[[Букет Євген Васильович|Букет Євген]].'' [[Бондаренко Іван (гайдамацький ватаг)|Іван Бондаренко]]&nbsp;— останній полковник [[Коліївщина|Коліївщини]]. Історичний нарис.&nbsp;— Київ: Видавництво «Стікс», 2014.&nbsp;— 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7</ref>.
* 1845 - Згоріла церква.
* 1780 -&nbsp;— Поміщик Харлінський побудував дерев'яну церкву в ім'я Різдва Христового та наділив її землею. До того жителі Козичанки були прихожанами грузецької церкви.
* 9 квітня 1847 - Козичанський винокурний завод був спалений. Винним у підпалі визнали мешканця села Андрія Форостовця.
* 1849 - На місці старої була побудована нова церква, теж в ім'я Різдва Христового.
* 1854-1855 - М. Стобинська вимагає від Франца Харлінського гроші, які вона позичала на козичанський маєток ще у 1823 році.
* 1861 - При церкві Різдва Христового в Козичанці було відкрито однокласну приходську школу.
* 1876 - Після смерті батька Казимир та Антон Кржижанівські Вільшку з маєтком та 666 десятинами землі при ній продали генерал-майору Павлу Івановичу Кашпему.
* 1879 - Від козичанського маєтку була продана поміщича частина Соснівки. Її разом з 118 десятинами польової землі та 60 десятинами лісу придбав Павло Емілійович Ромер - дійсний статський радник.
* 90-ті роки ХІХ століття - Виникають хутір Відьманка (На 1900 рік: 2 двори, 23 мешканці, 7,5 десятини орендованої землі) та хутір Майдан (На 1900 рік: 1 двір, 5 мешканців, 12 десятин землі). Там на своїй землі оселяються найзаможніші селяни.
* 2.05. 1898 - Пожежа в Козичанці.
 
* 7.02. 1843 -&nbsp;— Село Козичанку разом із Пустою Вільшкою (нині -&nbsp;— Вільне) та поміщицькою частиною села Соснівки купує з громадських торгів Гаврило Кржижанівський.
* На 1900 рік у Козичанці було 111 дворів, у яких проживали 1319 осіб (629 чоловіків та 690 жінок). Землі було 2354 десятини, із яких поміщикам належало 889 десятин, церкві - 45, селянам - 1412, іншим мешканцям - 8 десятин. Господарство у поміщиків і селян велося за трипільною системою.
* 1844 -&nbsp;— Кржижанівський побудував у Козичанці винокурний завод.
* 1845 -&nbsp;— Згоріла церква.
* 9 квітня 1847 -&nbsp;— Козичанський винокурний завод був спалений. Винним у підпалі визнали мешканця села Андрія Форостовця.
* 1849 -&nbsp;— На місці старої була побудована нова церква, теж в ім'я Різдва Христового.
* 1854-1855 -1854—1855&nbsp;— М. Стобинська вимагає від Франца Харлінського гроші, які вона позичала на козичанський маєток ще у 1823 році.
* 1861 -&nbsp;— При церкві Різдва Христового в Козичанці було відкрито однокласну приходську школу.
* 1876 -&nbsp;— Після смерті батька Казимир та Антон Кржижанівські Вільшку з маєтком та 666 десятинами землі при ній продали генерал-майору Павлу Івановичу Кашпему.
* 1879 -&nbsp;— Від козичанського маєтку була продана поміщича частина Соснівки. Її разом з 118 десятинами польової землі та 60 десятинами лісу придбав Павло Емілійович Ромер -&nbsp;— дійсний статський радник.
* 90-ті роки ХІХXIX століття -&nbsp;— Виникають хутір Відьманка (На 1900 рік: 2 двори, 23 мешканці, 7,5 десятини орендованої землі) та хутір Майдан (На 1900 рік: 1 двір, 5 мешканців, 12 десятин землі). Там на своїй землі оселяються найзаможніші селяни.
* 2.05. 1898 -&nbsp;— Пожежа в Козичанці.
 
* На 1900 рік у Козичанці було 111 дворів, у яких проживали 1319 осіб (629 чоловіків та 690 жінок). Землі було 2354 десятини, із яких поміщикам належало 889 десятин, церкві -&nbsp;— 45, селянам -&nbsp;— 1412, іншим мешканцям -&nbsp;— 8 десятин. Господарство у поміщиків і селян велося за трипільною системою.
У селі на 1900 рік діяли: одна православна церква, одна приходська школа, два поміщицькі водяні млини з одним робітником у кожному та дві торгові лавки. Пожежній частині села Козичанки належали дві бочки та два багри (довга жердина з гаком), вона утримувалася за рахунок селянського товариства, яке витрачало на її потреби близько двох рублів на рік. Селянське товариство мало один хлібний магазин.
 
* 1903 -&nbsp;— Селянин П.&nbsp;Б. &nbsp;Рябчук був звинувачений у зберіганні та розповсюдженні прокламацій РУП.
* 17-19 червня 1906 -&nbsp;— Селянські заворушення в Козичанці.
* 1906 -&nbsp;— Антон Крижанівський, наляканий заворушеннями, продає 500 десятин землі поміщикові Йосипу Шептицькому, а решту швидко розпродає серед селян.
* Початок ХХXX століття -&nbsp;— Виникають Юхименків Хутір, Козичанський Хутір, хуторяни оселяються в урочищі Пилипонському та інших.
* 1908 -&nbsp;— Шептицький продав маєток Антоніні Підгорській.
* 25 квітня 1911 -&nbsp;— В селі відкрилася нова школа. Це була земська чотирикласна школа, в якій навчались майже всі діти.
* Осінь 1914 -&nbsp;— А. Підгорська продає свою економію і землі. Їх купили заїжджі селяни: Семен Лініченко, Влас Карпович, Петро Барченко, брати Сергій та Євмен Куценки та Нестор Лукинчук, яких за те, що оселилися на горі називали Горовими.
* Грудень 1917 -&nbsp;— В Козичанці побували вільні козаки Центральної Ради.
* Лютий 1918 -&nbsp;— Новоутворений [[комітет незаможних селян]] на чолі з Пилипом Опанасовичем Купченком згідно з розпорядженням Бишівського волосного революційного комітету почав розподіл колишньої поміщицької землі. Родини Юхименків і Горових віддають тієї ж зими частину своїх земель селянському товариству.
* Літо 1918 -&nbsp;— Німці примусили жителів Козичанки платити контрибуцію -&nbsp;— два мішки зерна з кожної хати.
* 1919 -&nbsp;— У селі побували денікінці та більшовики.
* 1920 -&nbsp;— У селі з'явилися білополяки. Ходили по хатах і забирали продукти, хатні речі, одяг, а також домашню худобу та птицю, мотивуючи тим, що нібито по правий берег Дніпра їхня земля. Цього ж року вони зі свого літака скинули бомби на Бишівський базар. Було багато вбитих і поранених, зокрема, жителів Козичанки.
* 1921 -&nbsp;— Більшовики розстріляли в селі 19-річного юнака Івана Саченка, який нібито був раніше в загонах денікінців.
* 1921 -&nbsp;— Радянська влада відновила комнезам, на чолі якого став Тимофій Андрійович Цируль. Розпочала свою роботу сільська рада, першим головою якої був Семен Овсіянович Кучер.
* 1922 -&nbsp;— Було створено кредитове товариство, споживче товариство та комітет взаємодопомоги селянам. З метою подолання неписьменності серед дорослого населення відкрито хату-читальню.
У приватному секторі діяли водяний і паровий млини, три вітряки, олійниця.
* 1923 -&nbsp;— Після адміністративно-територіальної реформи Весела Слобода на деякий час перейшла в підпорядкування Козичанської сільської ради.
* 1924 -&nbsp;— В Козичанці було створено комсомольську організацію.
* 1925 -&nbsp;— Відкриті перші дитячі ясла, які очолила Чудновська -&nbsp;— медичний працівник Київського паровозоремонтного заводу, робітники якого у той час були шефами Козичанки. У яслах було багато дитячих іграшок, добре харчували дітей. Вихователями там працювали колишні робітниці.
* 1926 -&nbsp;— У селі почало діяти молочарське товариство, першим керівником якого був комсомолець Петро Кирилович Кращенко. Основною спеціалізацією товариства було виготовлення масла, яке експортували до країн Європи.
* 1928 -&nbsp;— Закриття церкви. В її приміщенні було відкрито клуб.
* Грудень 1928 -&nbsp;— Дев'ять селян об'єдналися у сільськогосподарську артіль "«Праця"».
* 1930 -&nbsp;— Артіль "«Праця"» переїхала на гору із садиби Федора Гоницького. Почалася колективізація. Її жертвами стали заможні селяни, які тяжкою працею попередніх років покращили своє життя. Микола Гнатович Мельник, одноосібник, засуджений у 1930 році до трьох років заслання. Був реабілітований у 1992 році посмертно. В селі зникає створений за часів непу промисловий потенціал.
* 1931 -&nbsp;— Було створено семирічну школу.
* 1931 -&nbsp;— 28 селянських господарств об'єдналися із сільськогосподарською артіллю "«Праця"» у колгосп імені 50-річчя Київських головних майстерень (КГМ).
* 1932-1933 -1932—1933&nbsp;— Голодомор. У Козичанці вимерли, за різними даними, від 230 до 300 осіб. Були випадки людожерства.
* 1933 -&nbsp;— Керівництво Брусилівського району, до якого в той час належала Козичанка, ліквідувало цей маслозавод і перевезло обладнання до аналогічного підприємства у Брусилова.
* 1934-19351934—1935&nbsp;— - СельчаниСільчани посадили на горі прекрасний сад загальною площею 12 гектарів.
* 1936 -&nbsp;— Вступає в силу указ про знесення хуторів. Протягом кількох років до села Козичанки переносять Відьманку, Майдан, Ятуб та інші дрібніші поселення.
* 30-ті роки ХХXX століття -&nbsp;— В Козичанці працював цегельний завод, який виготовляв цеглу-сирець.
* 1937 рік знову лишив в історії Козичанки чорну сторінку. Тоді, як і по всій Україні, у селі шукали "«ворогів народу"». Було заарештовано шість чоловік. П'ятеро отримали різні терміни покарання, а Яків Олексійович Круць, 1883 року народження, колгоспник, був засуджений до розстрілу в 1938 році. Реабілітований 1989 року посмертно.
* 1937 -&nbsp;— Безслідно зникла написана жителькою села Круць історія Козичанки "«на давній лад" -»&nbsp;— перша праця на подібну тематику не тільки в селі, а й у всьому районі.
* 1938 -&nbsp;— Вчителька Ольга Дмитрівна Несходовська була нагороджена Орденом Леніна.
* Перші дні війни -&nbsp;— Понад 250 жителів села були мобілізовані до лав Червоної армії. Колгоспну худобу було терміново евакуйовано з Козичанки. Очолила піший перегін худоби аж за Волгу Тусина Михайлівна Купченко.
* 8 липня 1941 -&nbsp;— Село Козичанка опинилося під владою німецько-фашистськихнацистських загарбників.
 
Під час окупації було зруйновано і пограбовано всі тваринницькі ферми, будинок дитячих ясел, сільмаг та приміщення молочного заводу. Окупантами із села вивезено 4,5 тисячі центнерів зерна, багато збіжжя та худоби. Село Козичанка було підпорядковане грузецькій комендатурі.
У селі діяв осередок Організації Українських Націоналістів, які в перші дні війни дуже активно агітували за вільну Україну, з надією на звільнення рідної землі від радянського рабства за допомогою німців.
Сергій Феодосійович Олексієнко на перших зборах селян, що були організовані представниками ОУН-Б і проходили на горі, заспівав "«Ще не вмерла Україна"», за що згодом, у 1945 році, був засуджений на 10 років тюремного ув'язнення. Реабілітований у 1992 році посмертно.
Під час окупації було відновлено роботу церкви. Жителі села активно долучалися до партизанського руху.
 
* 8 листопада 1943 -&nbsp;— Частини 135-ї і 140-ї стрілецьких дивізій Першого Українського фронту визволили Козичанку від німецько-фашистськоїнацистської окупації.
У бою за визволення села, що тривав цілий день і закінчився о третій годині ночі, загинули 23 радянські воїни, які поховані у братській могилі, та п'ять німців, що теж були поховані у селі. Був також збитий радянський літак.
126 мешканців села загинули на фронтах Великої[[Німецько-радянська Вітчизняноївійна|Німецько-радянської війни]]. Багато жителів було нагороджено орденами й медалями за виявлений у боях героїзм. Вихідцями із села є три полковники, чотири майори, 23 офіцери.
 
* 1944 -&nbsp;— Після трирічної перерви, єдиної за весь час від заснування 1861 року, відновила роботу Козичанська семирічна школа.
* 1944 -&nbsp;— В Козичанці було відкрито медпункт. Його збудовано на місці колишньої попівської хати. Першим лікарем був Дмитро Галіус. Відновлено колективне господарство, яке назвали іменем Леніна.
* Листопад 1944 -&nbsp;— Церкву закрили і відновили в її приміщенні клуб.
* 1946 -&nbsp;— Козичанку, де відбувався міжрайонний семінар, відвідав письменник, депутат Верховної Ради СРСР Олександр Євдокимович Корнійчук. Він виступив перед делегатами семінару та громадськістю села.
* Зима 1946-1947 -1946—1947&nbsp;— Від голоду в Козичанці померли кілька осіб.
* 1949 -&nbsp;— За наказом районного керівництва церковну будівлю розібрали.
* 1954 -&nbsp;— На місце розібраної церкви перенесли магазин, що знаходився до того в будівлі другого млина. Магазин діяв там до 1979 року, допоки не збудували нове приміщення на центральній площі.
* 1954 -&nbsp;— До Козичанки був направлений для керівництва колгоспом імені Леніна тридцятитисячник Юрій Миколайович Кун. До 1957 року було досягнуто значних результатів у вирощуванні зернових, льоноволокна, овочівництві, тваринництві.
* 1956 -&nbsp;— Відкрили сільський клуб на 250 місць, зведений з матеріалів розібраної церкви. Того ж року було обладнано дитячі ясла і збудовано приміщення контори колгоспу, яка до того розміщувалася у будинку пані Підгорської.
* Кінець 50-х років ХХXX століття -&nbsp;— Антон Левкович Коновал спроектував козичанський колгоспний ставок і новий міст через річку Сивку. Будівництво їх завершилося у 1961 році.
* 1957 -&nbsp;— Електрифікація села.
* 1958 -&nbsp;— Встановлення пам'ятника В.&nbsp;І.&nbsp;Леніну в повний зріст.
* 1966 -&nbsp;— Було збудовано другий козичанський ставок разом із системою малого зрошення за ініціативою Петра Григоровича Марчука.
* 60-ті роки ХХXX століття -&nbsp;— До Козичанки з Києва почали їздити автоперевізники. Прямі рейси до села відправлялись у вихідні дні з площі Перемоги.
* 1969 -&nbsp;— Зведено обеліск пам'яті за проектом місцевого вчителя, а пізніше голови сільської ради Григорія Миколайовича Паламаря.
 
* Початок 70-х років ХХ століття - Силами колгоспу була вимощена каменем дорога Козичанка - Бишів, велика заслуга у спорудженні якої належить голові сільської ради Григорію Миколайовичу Паламарю. За проектом Г.М. Паламаря також було обладнано стадіон. Єдина у селі асфальтова дорога була збудована на початку 80-х років ХХ століття.
В [[Історія міст і сіл Української РСР|«Історії міст і сіл Української РСР»]] про Козичанку початку 1970-х було подано таку інформацію:
* 1974 - За Державною програмою укрупнення господарств, колгосп імені Леніна був приєднаний до соснівського колгоспу "Авангард", основною спеціалізацією якого було тваринництво.
{{text|'''Козичанка''' - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Сивці, за 31 км від районного центру та за 25 км від найближчої залізничної станції Фастів. Населення - 780 чоловік.
* 1974 - Засновано хор-ланку козичанського клубу, який згодом дістав назву "Криниченька".
У Козичанці - центральна садиба колгоспу їм. Леніна, який має 1740 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 1568 га орної землі. Господарство спеціалізується на виробництві льону, картоплі, зерна. Розвинуто м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні галузі - птахівництво, бджільництво, рибальство. У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека<ref>{{ІМСУ}}</ref>.}}
[[Файл:Kozychanka History by Yevhen Buket.pdf|міні|Книга [[Євген Букет|Євгена Букета]] «Історія українського села. Козичанка»]]
* Початок 70-х років ХХXX століття -&nbsp;— Силами колгоспу була вимощена каменем дорога Козичанка -&nbsp;— Бишів, велика заслуга у спорудженні якої належить голові сільської ради Григорію Миколайовичу Паламарю. За проектом Г.&nbsp;М. &nbsp;Паламаря також було обладнано стадіон. Єдина у селі асфальтова дорога була збудована на початку 80-х років ХХXX століття.
* 1974 -&nbsp;— За Державною програмою укрупнення господарств, колгосп імені Леніна був приєднаний до соснівського колгоспу "«Авангард"», основною спеціалізацією якого було тваринництво.
* 1974 -&nbsp;— Засновано хор-ланку козичанського клубу, який згодом дістав назву "«Криниченька"».
 
* 28 серпня 1986&nbsp;р.&nbsp;— Прийняли потерпілих від ЧАЕС, для них було побудовано 221 будинок&nbsp;— нове село Волинське ([[Нові Опачичі]])
* 1986&nbsp;— Побудовано нову школу.
* На початку 90-х рр. Юрієм Івановим був створений перший приватний музей предметів народного побуту, почалося відродження народних традицій.
* Березень 2000&nbsp;— Організовано ТОВ "Агрофірма «Промінь».
 
Козичанка є батьківщиною: '''[[Марчук Анатолій Петрович|Анатолія Петровича Марчука]]'''&nbsp;— заслуженого художника України; '''Івана Івановича Марчука'''&nbsp;— дипломата; '''Івана Власовича Карповича'''&nbsp;— агронома-селекціонера, лауреата Державної премії СРСР; '''Лариси Максимівни Паламар'''&nbsp;— доктора філологічних наук.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==
{{commonscat|Kozychanka}}
* Л.&nbsp;І. &nbsp;Похилевич «Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії» Вид. Києво-Печерської лаври 1864 рік.
* [[Букет Євген Васильович|Є. Букет]] та інш. «Нариси з історії Макарівського району», Київ, вид. «Логос» 2006&nbsp;р.
* Ащенко Н. В., [[Євген Букет|Букет Є. В.]], [[Нетреба Діна Свиридівна|Нетреба Д. С.]] та ін.; Упоряд. [[Євген Букет|Букет Є. В.]] Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України.&nbsp;— Київ: «Логос», 2006.&nbsp;— С. 279—281.
* [[Євген Букет]]. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА. КОЗИЧАНКА. -&nbsp;— К. "«Логос"», 2003.
* [[Букет Євген Васильович|Букет Є.]] Історія кожного поселення&nbsp;— сягає коренями у глиб століть // [[Макарівські вісті]].&nbsp;— 2012.&nbsp;— 3 лютого.&nbsp;— №&nbsp;5 (10705).&nbsp;— С. 4-5.[http://buket.ucoz.com/MV_PDF/2012/5-12.pdf PDF]
 
== Посилання ==
* [http://kozichanka.com.ua/ Сайт села Козичанки]
* [http://buket.ucoz.com/load/0-0-0-36-20 Букет Є. Історія українського села. Козичанка. -&nbsp;— К.: Логос, 2003]
* [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=19.05.2011&rf7571=16026 Облікова Картка на сайті Верховної Ради України]
* [http://katerinka.com.ua/ Осередок зеленого туризму в Козичанці]
* [http://adm.makariv.org/index.php?option=com_content&view=article&id=200 (Інформація) про Козичанку] на [http://adm.makariv.org Сайт Макарівської РДА]
* [http://who-is-who.com.ua/bookmaket/miskiev2006/9/183.html Історія села в проекті "«Міста і села України"»]
 
{{Макарівський район}}
 
[[Категорія:Села Київської області]]
 
[[ru:Козичанка]]