Отто III Віттельсбах: відмінності між версіями

Після смерті батька 1290 р. став співправителем Нижньої Баварії разом з молодшими братами Людвигом ІІІ († 1296) і Стефаном І († 1310). На початках правління взяв участь у війні за німецький трон поміж [[Альбрехт I (король Німеччини)|Альбрехтом І Габсбургом]] і Адольфом з Нассау, на стороні якого виступив, маючи надію приєднати приналежну [[Габсбурги|Габсбургам]] [[Штирія|Штирію]]. Після загибелі короля Адольфа у [[битва під Гелгеймом|битві під Гелгеймом]] перейшов на сторону Альбрехта І, який забрав замки Паркштайн і Вайден. Через непевну ситуацію в Угорщині він відмовився 1301 р. претендувати на корону св. Стефана, підтримавши родича [[Вацлав II|Вацлава ІІ]], виступивши одночасно проти німецького короля Альбрехта І Габсбурга. [[Боніфацій VIII|Боніфацій VIII]] звільнив підданих від обітниць вірності королю Угорщини [[Вацлав III|Ласло V (Вацлав ІІІ)]], що заради коронації [[Карл І Роберт|Карла Роберта Анжуйського]] підтримали Альбрехт І Габсбург, [[Король Русі|король Русі]] [[Юрій Львович|Юрій І]] — племінник померлого короля Стефана V, чия донька Марія, можливо, була дружиною Карла Роберта. Це змусило чеського короля Вацлава ІІ забрати сина Вацлава ІІІ з Угорщини разом з коронаційними клейнодами і заложниками — угорськими магнатами. У празькому замку Вацлав ІІ відступив у липні 1305 р. право на трон Угорщини Оттону ІІІ Віттельсбаху — своєму родичу по матері Кунегунді і по матері [[Ельжбета Угорська|Єлизаветі]] онуку Бели IV. Оттону ІІІ довелось у одязі купця потаємно перебратись через австрійські землі свого ворога Альбрехта І Габсбурга, прибувши 11 листопада 1305 р. до [[Будапешт|Пешту]]. За підтримки частини шляхти він був увінчаний у соборі [[Секешфехервар|Секешфехервара]] 6 грудня 1305 р. короною св. Стефана, як Бела V. Наступні два роки пройшли у боротьбі з претендентом Карлом Робертом Анжуйським, прихильник якого, воєвода [[Трансильванія|Семигороддя]] полонив 1307 р. Отто ІІІ. У жовтні він визнав владу Карла Роберта і той його відпустив чи йому вдалось втекти і за допомогою глоговського князя Генріха ІІІ добратись до Баварії у лютому 1308 р. Отто ІІІ не зрікся титулу, підписуючись королем Угорщини, але не боровся з Карлом Робертом, розпочавши безуспішну війну з Габсбургами (1309—1311). Через значні фінансові проблеми від підняв податки і розширив права купців, що сприяло розвитку міст і збагаченню Баварії. Похоронений у кляшторі Віттельсбахів Селігентгаль.