У 1924 році радикали утворили виборчий союз із СФІО: Коаліцію лівих. Вона виграла парламентські вибори 1924 і Едуар Ерріо став головою кабінету. Але тоді радикали почали поступово дрейфувати вправо та перейшли до коаліції «Республіканська концентрація» з більш консервативних партій в 1926 році. Через два роки на конгресі в Анже ліве крило партії домоглося виходу радикалів із кабінету і повернення до політики союзу із соціалістами. [[Едуар Даладьє]] був обраний лідером партії.
Друга Коаліціякоаліція лівих виграла парламентські вибори 1932, але два йогоїї основні учасника булиучасники не в змозізмогли домовитися про спільну програму, і тому СФІО вирішила підтримати другий уряд на чолі з Едуардом Ерріо без участі. Коаліція розпалася 7 лютого 1934, після організованих напередодні заворушень ультраправих організацій.
В 1936 році перемогу отримав [[Народний фронт (Франція)|Народний фронт]] — виборчий альянс з соціалістамисоціалістів і комуністамикомуністів. Було сформовано коаліційний уряд лідерана соціалістачолі з лідером соціалістів [[Леон Блюм|ЛеонаЛеоном БлюмаБлюмом]], в якому радикальні лідери [[Каміль Шота]] і [[Едуар Даладьє]] (які очолювали ліве і праве крило Радикальної партії, відповідно) займали важливу роль. Вперше у своїй історії, радикальна партія отримала менше голосів, ніж СФІО.
Після відставки другого уряду Блюма у квітні 1938 року, Даладьє сформував новий уряд в коаліції з консервативними партіями. Після підписання 23 серпня 1939 [[пакт Молотова-Ріббентропа|пактупакта Молотова-Ріббентропа]] між Німеччиною і Радянським Союзом, Даладьє дотримуєтьсядотримувався антикомуністичної політики та забороняєзаборонив діяльність ФКП і партійну газету «[[Юманіте]]». Крім того, Даладьє почав проводити вседедалі більшебільш праву політику, зокрема скасував 40-годинний робочий тиждень, що було найбільш помітним досягненням Народного фронту. Даладьє в кінцевому підсумкуврешті пішов у відставку у березні 1940 року, таале взятивзяв участь в уряді [[Поль Рейно|Поля Рейно]] (правоцентристський Демократичний Республіканськийреспубліканський Альянсальянс) в якості міністра національної оборони і війни.
=== Радикальна партія у період Четвертої республіки ===
