Перлик Іван Максимович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 36:
{{Text|"Начальник дивізії підполковник Іван Перлик був непересічної вдачі людина. На перший погляд - людина лагідної вдачі, ззовні мав вигляд українського степовика, з сірими очима й підстриженими вусами, як кремезний селянин від плуга. А насправді то був чоловік сильного характеру, упертий, завзятий та хоробрий. Мав високу військову освіту - закінчив академію Генерального штабу. Не знати точно, з яких причин він залишив військову службу в ранзі підполковника і працював на півдні України в кооперації. З вибухом Першої світової мобілізувався і командував другочерговим полком. Під час одного з боїв попав у полон австро-угорський, але його хоробра поведінка під час бою так заімпонувала австрійцям, що йому було залишено його кавказьку шаблю, яку він тепер мав із собою.
Знав добре перлик психіку українського селянина й тому умів підійти до серця нашого козака. Умів до нього промовити. Звичайно, ключем його промови, виголошуваної доброю українською мовою, була "пшеничка". Суть зазіхань москалів на Україну він зводив до простого і зрозумілого для кожного козака символу - "пшенички". ''"Пшенички їм захотілося - от чого вони пхаються в Україну!"''<ref>Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. - Зб. 11. - Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. - С. 21</ref>
}}
Коли українське військове міністерство призначило нового комдива, Перлик став на чолі 2-го полку 1-ї козацько-стрілецької дивізії. Згодом Перлика усунули з цієї посади. "Зроблено його ніби нервово-зворим та перевезено десь до відповідної лікарні, і то так несподівано й таємно, що про це довідалася дивізія щойно на другий день"<ref>Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. - Зб. 11. - Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. - С. 28</ref>.
Згодом на Полтавщині у районі [[Ромни|Ромен]] І.Перлик організував партизанський загін.
| |||