Гріхопадіння: відмінності між версіями

 

Гріхопадіння людини вважалось у християнстві найбільшою космічною провиною, спокутувати яку взявся допомогти їй сам Бог, олюднений в особі Христа. Людина хоч і була створена Богом за його подобою, але внаслідок гріхопадіння стала неповноцінною, зіпсованою, а її духовну сутність закрила завіса нездорових пристрастей, морального і фізичного приниження. Проте, з Христовим [[Викуплення]]м для людини стало можливим повернення людині богоподібності, втраченої нею після гріхопадіння.

Не відкидаючи християнське вчення в цілому, гуманісти розглядали людину не у вимірі її гріхопадіння і порятунку, а в аспекті її творчого ставлення до себе самої і до всього, що її оточувало.

 

 

Оповісті в [[Коран]]і та [[Біблія|Біблії]] про гріхопадіння Адама та Єви здебільшого тотожні.

Після гріхопадіння, Адама і Єву виганяють із раю, де жили вони без турботи і смутку. Вони змушені перебратися на Землю, де долую чоловіка стало добувати [[хліб]] свій насущний у поту, а жінки — народжувати в муках. Майбутнє їм стало невідомим доти, доки воно не стане теперішнім, а райський сад став недосяжною далечиною. Єва стала причиною того, що «парадіз» — рай (або по-давньоіранському «звідусіль відгороджене місце») тепер можна заслужити лише ціною безгрішного, праведного життя.

 

 

Художники [[середньовіччя]] зображали сцену гріхопадіння, часто вкладали Єві в руку не яблуко, а [[гранат]] — така була символіка цієї епохи. З XVIII століття Єву зображають у кокетливій позі як втілення кохання, а наприкінці XIX століття все частіше з’являються картини, де Адам і Єва обнімаються, вперше відчувши невідому їм раніше [[пристрасть]]. На деяких полотнах Єву зображують так, що вона стоїть поряд зі змієм, який обвиває дерево пізнання.

 

 

* [[Спасіння]]

[[pt:Queda do homem]]

[[ru:Грехопадение]]

[[simple:Fall of Man]]

[[sv:Syndafallet]]