Православ'я в Полтавській області: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →УПЦ МП |
|||
Рядок 18:
== [[УПЦ МП]] ==
З [[1890]] по 1918 рік діяло Полтавське єпархіальне Братство імені святого преподобномученика Макарія. Братство надавало матеріальну допомогу церковно-приходських шкіл (ремонт, придбання літератури, допомогу бідним учням), сприяло відкриттю нових шкіл, курсів з підготовки вчителів грамоти і т. д.<br />
На 1896 рік в Братстві складалося 1388 членів, серед яких - 35 почесних, 16 довічних і 844 дійсних. У підпорядкуванні Братства перебувало 1388 шкіл, в тому числі 476 церковно-парафіяльних і 547 шкіл грамот. Всього в братських школах навчалося 29428 учнів. Керівництво курсами й школами здійснювала Рада, яку очолював ректор [[Полтавська духовна семінарія|Полтавської Духовної семінарії]].
Завдяки активній діяльності преосвященного Іоанна (Смирнова) і ряду відомих полтавських учених, при Єпархіальному управлінні за указом Синоду у 1906 році був створений Полтавський археологічний комітет і Полтавське Древлехранилище (унікальний [[музей]] рідкісної церковної старовини, де зберігалося, наприклад, [[Пересопницьке Євангеліє]]). Музей діяв до 1919 року.
Зі встановленням радянської влади церковне майно, в тому числі і священні предмети, було розграбовано або відібрано за постановами органів влади. Тоді ж були передані в державні музеї та скарби Полтавського Древлехранилища. Після закриття в 1923 році Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря безслідно зникли нетлінні останки архієпископа Амвросія (Серебреннікова), а також єпископа Афанасія (Вольховського) - єпископа Староруського, згодом Могильовського (уродженця Полтави, випускника Києво-Могилянської Академії), який з 1798 року перебував на спокої в Лубенському Мгарському монастирі і помер в 1801 році в Полтаві.<br />
| |||