Словозміна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м робот додав: af, ca, cs, cy, da, de, en, eo, es, fa, fi, fr, hu, io, it, ja, la, nl, nn, pl, sv, th, zh; косметичні зміни |
Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
* 5) сполучення флексійної форми слова з прийменником (на стол-і, на стол-ах) чи з деякими ін. словами, що тоді виконують службову функцію формотворної морфеми (читати: буду читати; гарн-ий: більш гарний, т. зв. аналітичні форми).
Словозміна застосовується при відмінюванні [[іменник]]а, [[прикметник]]а, [[займенник]]а й [[числівник]]а за відмінами, а в них відмінками, числами й (у прикметникових словах) родами та [[дієслово|дієслова]] за відмінами, способами, часами, особами, числами, родами (в минулому часі й умовному способі), видами й станами, включаючи т. зв. невідмінні форми — інфінітив і [[дієприслівник]]. Фонетичні й граматичні процеси поглиблюють або зносять різниці між окремими формами С. (пор. поширення внутр. флексії в нових закритих складах); протиставлення окремих граматичних категорій можуть нейтралізуватися (пор. число при іменниках із значенням ґатунку: Собака має — Собаки мають розвинений нюх), при дієсловах (Пили — Пилося горілку), час (Утомився вороненький, іде, спотикнеться), спосіб (Піди, принеси води — А ти пішов би й приніс би води; Піти, принести води!), стаючи ознаками стилю.
Впродовж історичної доби окремі категорії зазнали ґрунтовних змін: заникли форми двоїни й розрізнювання родів у множині, зменшилося число відмінкових аломорф (закінчень), безприйменниковий місцевий (однини) був замінений прийменниковим, заникла іменна відміна прикметника й енклітичні форми особових займенників, наступило далекосяжне вирівняння м'якого типу відмін до твердого, заникла система минулих часів ([[аорист]]у, [[імперфект]]у, що змінилися формами первісного [[перфект]]у, який втратив допоміжне дієслово) як і форми [[супін]]у та активних [[дієприкметник]]ів. Зате розвинулися: категорія живих істот та осіб (бачу вояка, вояків, коня, коней, корів, але: бачу стіл, столи) і поодиноких предметів у чоловічому роді іменників (бере ножа — ніж, але: бере пісок) та система видів (робити: з-робити, робив — зробив, — недоконаного й доконаного, що почасти замінила систему часів) і релятивно-часових дієприслівників з видовим розрізненням (пишучи, діалектне писавши — при одночасности дії з присудком гол. речення, написавши — на ознаку попередньої дії), нова синтетична (флексійна) форма майбутнього часу (пис-а-ти-му, -меш) як і нова Форма способів наказового (вір, -мо, -те) та умовного (я писав би, ми писали б). Словозміну сучасної української мови досліджували Д. Гринчишин, І. Кучеренко, М. Леонова, А. Матвієнко, І. Матвіяс, [[Русанівський Віталій Макарович|Віталій Русанівський]], Е. Сасинович, [[Шевельов Юрій|Юрій Шевельов]] й ін.. а в діяхронному перекрої: С. Бевзенко («Іст. морфологія української мови, нариси із словозміни та словотвору», [[1961]]), С. Самійленко («Нариси з іст. морфологи української мови», 1 — 2, 1964 — 70), В. Русанівський («Значення і взаємозв'язок граматичних категорій виду і часу в українській мові 16 — 17 ст.», [[1959]]), І. Керницький («Система словозміни в українській мові, на матеріалах пам'яток 16 ст.», [[1967]]), І. Огієнко, П. Ковалів, М. Жовтобрюх, В. Дем'янчук, [[Булаховський Леонід Арсенійович|Леонід Булаховський]], А. Генсьорський, [[Ільїнський Григорій Андрійович|Г. Ільїнський]], Л. Самійленко, В. Сімович, І. Слинько, М. Сулима, С. Смаль-Стоцький, М. Равлюк, І. Шаровольський, В. Ярошенко та ін. Див. ще зб. «Укр. діалектна морфологія», 1969.
| |||