Долотецьке: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
+ фото
м інформація про річку
Рядок 4:
[[Зображення:Dolotetske_hata.jpg|thumb|right|Хата у Долотецькому, [[1960-ті]] р. Каркасна конструкція будівлі заповнювалась [[саман]]ом і утеплювалась ззовні кукурудзяними снопами.]]
'''Долоте́цьке''' — село у [[Надросся|Надроссі]], адміністративно частина села [[Довгалівка (Погребищенський район)|Довгалівки]] [[Погребищенський район|Погребищенського району]] [[Вінницька область|Вінницької області]] {{Coor dms |49|25|9|N|29|31|5|E|scale:30000}}.
 
Село розташоване на березі річки, що впадає біля с.[[Збаржівка|Збаржівки]] у [[Рось]]. Згідно з відомостями українського краєзнавця [[Похилевич Леонтій Іванович|Леонтія Похилевича]], цей струмок був безіменним.<ref name="ББС">''Похилевичъ&nbsp;Л.'' Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи.&nbsp;— Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864.&nbsp;— С.&nbsp;264-265.</ref> У «[[Географічний словник Королівства Польського|Географічному словнику Королівства Польського]]» річка в Долотецькому названа ''Збаржівкою'' (Zbarażowką).<ref>[http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_II/108 Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.&nbsp;— T.&nbsp;II.&nbsp;— Derenek - Gżack, 1881. S.&nbsp;108].</ref> У сучасному реєстрі річок Вінницької області вона зазначена як ''Супрунка'' (Ципрунка).<ref>[http://uarivers.net/public/reestr.pdf Реєстр річок Вінницької області /Автор-укладач Гавриков&nbsp;Ю.&nbsp;С., Басейнове управління водними ресурсами річки Південний Буг.&nbsp;– Вінниця-Київ: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2010.&nbsp;– С.28. pdf]</ref> Її довжина&nbsp;— 13 км, площа басейну&nbsp;— 48,4 км².
 
==Походження назви==
За легендою, село Долотецьке мало назву ''Калиновий Луг'', оскільки колись потопало в [[калина|калині]]. Але незабаром у тій місцевості з'явилися болота й калина пропала. Відтак, згідно з [[народна етимологія|народною етимологією]], село перейменували в ''Болотецьке'', яке, врешті-решт, перетворилося на ''Долотецьке''.<ref>''Форостюк&nbsp;І.'', ''[[Форостюк Олег Дмитрович|Форостюк&nbsp;О.]]'' Писанкові барви світу // Народне мистецтво.&nbsp;– 2009.&nbsp;- № 45-46 (1-2).&nbsp;– С.&nbsp;56-57.</ref> Проте назва села правдоподібніше походить від слова «[[долото]]». «[[Інструмент]]не» походження має й село [[Довгалівка (Погребищенський район)|Довгалівка]]. «''Довгаль''» , згідно із словником [[Грінченко Борис Дмитрович|Б.Грінченка]], означає [[коваль]]ський молоток з довгим і гострим кінцем.
Рядок 12 ⟶ 15:
На те, що сучасні мешканці села&nbsp;- нащадки переселенців з [[Волинь|Волині]] та [[Полісся]], вказують їх прізвища із [[Прізвища на -ук|суфіксом -ук і -юк]] (''Поліщук'', ''Слободянюк'', ''Форостюк'' тощо). А місцева [[говірка]] характерна не тільки для [[подільський говір|подільської]], але і для [[волинський говір|волинської говірки]] [[південно-західне наріччя української мови|південно-західного наріччя]].
 
У [[1864]]&nbsp;р. [[Похилевич Леонтій Іванович|Леонтій Похилевич]] зазначав що:
У [[1864]]&nbsp;р. український краєзнавець [[Похилевич Леонтій Іванович|Леонтій Похилевич]] зазначав що, Долотецьке :''«знаходиться біля безіменного струмка<ref>У «[[Географічний словник Королівства Польського|Географічному словнику Королівства Польського]]» річка в Долотецькому названа як Збаржівка (Zbarażowką). Див.: [http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_II/108 Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.&nbsp;— T.&nbsp;II.&nbsp;— Derenek - Gżack, 1881. S.&nbsp;108].</ref>, що впадає біля с.[[Збаржівка|Збаржівки]] у [[Рось]]… Село поділяється на дві частини: перша, власне Долотецьке, на лівому боці струмка вважається у [[Бердичів]]ському повіті, мешканців обох статей: православних 343,... землі 1053 десятини… Інша частина ліворуч від струмка, вважається уже у [[Тараща]]нському повіті … Вона називається [[Довгалівка (Погребищенський район)|Довгалівкою]]. Мешканців у ній обох статей 566; землі 1303 десятини. Колись обидві частини складали одне село».<ref name="ББС">''Похилевичъ&nbsp;Л.'' Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи.&nbsp;— Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864.&nbsp;— С.&nbsp;264—264264—265.</ref>
 
[[1798]]&nbsp;р. у селі була збудована дерев’яна церква в ім’я [[Яків син Алфеїв|св. Апостола Якова Брата Божого]], яку зруйнували у [[1982]]&nbsp;р.