Михаїл (Єрмаков): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[File:Михаил (Ермаков).jpg|thumb|250px|right|Київський Митрополит Михаїл Єрмаков (до 1929 р.)]]
'''Михаїл Єрмаков''' (1231 августалипня [[1862]] р.нар. — 30 березня [[1929]] р.см.) – церковний діяч. Світське ім’я – Василій Федорович Єрмаков ({{lang-ru|Василий Фёдорович Ермаков}}).
 
=== Біографія ===
* Народився у м. [[Санкт-Петербург]] [[Російська імперія|Російської імперії]] (тепер - [[Росія|Російська Федерація]]). Навчався у Київському реальному училищі, потім - у Київській духовній семінарії. В [[1887]] р. закінчив [[Київська православна богословська академія|Київську духовну академію]] зі ступенем кандидата богослов’ябогословських наук. 19 червня того ж року прийняв обіти [[Чернець|чернечого]] стану, [[Хіротонія|хіротонізований]] (рукоположений) на [[ієромонах]]а. Викладав у [[Київ]]ській та Орловській духовних семінаріях і Санкт-Петербрзькій духовній академії. У [[1888]] р. - інспектор Орловської духовної семинариї, у [[1890]] р. - інспектор Санкт-Петербурзької духовної Академиї. У [[1891]] р. отримав сан [[Архімандрит]]а.
 
* З [[1893]] р. – [[ректор]] [[Могилів]]ської духовної семінарії, а з часом – [[Волинь|Волинської]] духовної семінарії. 20 жовтня [[1899]] р. – [[єпископ]] [[Новгород-Сіверський]], [[вікарій]] [[Чернігів]]ської єпархії (у тому ж році став єпископом [[Каунас|Ковенським]] у Прибалтиці, вікарій [[Литва|Литовської]] [[Єпархія|єпархії]]).
 
* З 6 вересня [[1903]] р. – єпископ [[Омськ]]ий і [[Семей|Семипалатинський]]; 9 грудня [[1905]] р. – єпископ [[Гродно|Гродненський]] і [[Берестя|Брестський]] (тепер - [[Білорусь]]). З [[1910]] р. – єпископ [[Черкаси|Черкаський]], вікарій Київської єпархії. 14 травня [[1911]] р. - нагороджений коштовною панагією. 6 травня 1912 р. – [[архієпископ]] Гродненський і Брест-Литовський. Відомий був своєю активною політичною участю у „[[Чорносотенці|чорносотенному]] русі”<ref>Нікітенко Надія, "Під покровом святої Софії (Некрополь Софійського собору в Києві)", м. Київ, 2000 р.</ref>. Отримував і державні нагороди: орден святого Володимира III ступеня (1900 року), святої Ганни I ст. (1903 р.), св. Володимира II ступеня (1907 р.).

* У [[1915]] р. - нагороджений діамантовим хрестом для [[клобук]]у. Перед окупацією німецьким військом м. Гродно - переїхав до м. Москви.
 
* У [[1917]]-[[1918]] р. був учасником Всеросійського помісного собору в місті [[Москва]], де його призначили з [[1919]] р. керувати Київською єпархією в [[Українська Народна Республіка|Українській Народній Республіці]] (УНР). Але у травні [[1920]] р. собор [[Українська автокефальна православна церква|Української автокефальної православної церкви]] (УАПЦ) не визнав його митрополитом Київським і Галицьким. Натомість, офіційно був [[Номінація (мовознавство)|номінований]] митрополитом Київським з 1918 року [[Антоній (Храповицький)|Антоній Храповицький]].
Рядок 15 ⟶ 17:
* У [[1923]] р. був заарештований атеїстичними [[фанат]]иками [[Комуністична партія Радянського Союзу|комуністичного]] режиму і у [[1924]] р. відісланий до [[Туркестан]]у в [[Азія|Азію]]. У [[1925]] р. – архієпископ [[Тобольськ]]ий у [[Сибір]]у (Росія), того ж року був знову заарештований та ув’язнений радянською владою. У [[1927]] р. назначений був на [[митрополит]]а Київського митрополитом [[Нижній Новгород|Нижньогородським]] Сергієм Страгородським, хоча у липні того ж року офіційно не підписував Декларацію митрополита Нижньогородського Сергія Страгородського про визнання існуючої влади та співпрацю духівництва з атеїстичним режимом комуністів, був проти вербування агентури „секретних сотрудників” ([[сексот]]ів) з числа церковнослужителів і видачі ними Тайни Сповіді<ref>сост. священник Н. Сильченков, "Практическое руководство при совершении приходских треб" (Исповедь), изд. "Сатисъ", Санкт-Петербург, 1994 г., стор. 82-83</ref>. Але фактично солідаризувався з новою церковною політикою сервілізму. Тому під заступництвом патріарха Сергія (Страгородського) зберіг статус [[митрополит]]а Київського і [[екзарх]]а України. Був діяльним членом Тимчасового патріаршого священного синоду. Організував вікаріат у м. [[Білосток]].
 
* Помер і похований на території храму святої Софії у м. [[Київ|Києві]]. У спогадах сучасників - він мав характер простий споглядальний, тихий і добрий.
 
=== Див. також ===