Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
{{в роботі}}
Коріння [[музика|музики]] [[Бразилія|Бразилії]] можна прослідити до майже всіх частин світу, але найбільш популярні регіональні стилі музики походять з африканських і європейських форм та базпосередньо рідної музики Амазонії та інших частин Бразилії. [[Самба]] - — без сумніву найкраще відома форма бразильської музики у всьому світі, хоча [[босса-нова]] та інші жанри також привернули багато уваги за кордоном.
 
== Історія ==
 
=== Колоніальна музика ===
 
Найраніший відомий опис музики Бразилії датується [[1578]] роком, коли французький кальвиністський місіонер [[Жан де Лері]] (''Jean de Léry'') видав свою роботу ''[http://www.mafua.ufsc.br/BT1730002.html Histoire d'un voyage faict en la terre du Brésil, autrement dite Amérique]'' (Поїздка до Бразильської землі, також відомої як Америка). Він описав [[танець|танці]] та переписав музику [[Тупі (народ)|тупі]]. У [[1587]] році [[Габріель Соарес ді Суса]] (''Gabriel Soares de Sousa'') написав ''Tratado Descritivo do Brasil'' про музику кількох тубільних бразильських етнічних груп, зокрема [[тамойос]] і [[тупінамбас]].
Король [[Жуан VI (король Португалії)|Жуан VI]] був відомим цінітелем музики і провів довгий час в Бразилії. Він запросив до Бразилії видатних європейських музикантів, зокрема австрійського [[піаніст|піаністі]] [[Сігізмунд фон Нойком|Сігізмунда фон Нойкома]] і композитора [[Маркус Португал|Маркуса Португала]]. Місцевий бразильський музикант, [[Жозе Муарісіо Нунес Гарсіа]] (''José Maurício Nunes Garcia'') , [[орган (музичний інструмент)|органіст]] і [[клавікорд|клавікордіст]], був призначеним інспектором Королівської Каплиці.
 
У [[1739]], [[Домінгус Калдас Барбоза]] (''Domingos Caldas Barbosa'') написав серія "«модіньяс"», які стали надзвичайно популярні. Модінья (''modinha'') - — свого роду сентиментальна любовна пісня, походження цього жанру невідоме, можливо, він еволюціонував або в Бразилії, або в Португалії.
 
[[Лунду]] був першим видом музики, створеним в Бразилії під африканським впливом. Лунду, стиль комічної пісні і танцю, був надзвичайно популярним і навіть інколи виконувавсля при Португальському дворі.
 
=== Незалежна Бразилія ===
 
Бразилія отримала незалежність від Португалії в 1822 в результаті відносно мирного процесу. Скоро після цього, африканське комічне мистецтво лунду поширилося від бідних чорних кварталів до ширшої аудиторії, що відповідала середньому класу. Біля кінця 18-го століття стала дуже популярною форма комічного танцю бумба-меу-бой (''bumba-meu-boi''). Це був музичний переказ історії воскресшого бика. Танцем та постановою керував ''chamador'', який вводив новий персонажей. Використовувані інструменти включають пандейро (''pandeiro''), тамбурин (''tamborim''), акордеон і акустичну гітару.
 
=== Класична музика ===
 
Протягом 18-го сторіччя і першої половини 19-го сторіччя в Бразилії до Бразилії проникає класична музика, на яку впливали європейські стилі, особливо Віденський класичний стиль. Першим відомим бразильським композитором був Жозе Маурісіо Нунес Гарсія (''José Maurício Nunes Garcia''), священик, який написав кілька відомих релагійних творів і деяку кількість світської музики. Він написав оперу «Двоє близнят» (''Le Due Gemelle''), перший оперний твір, написаний в Бразилії, але його музика на даний час втрачена. Зараз відомі близько 250 його робіт. Еліас Алваріс Лобу (''Elias Álvares Lobo'') написав перший бразильський оперний твір з лібретто португальською мовою: «Ніч Святого Жуана» (''"A Noite de São João'').
 
Біля кінця 19-го століття, Карлос Гомес (''Carlos Gomes'') з Кампінаса поставив ряд опер італійського стилю, наприклад ''Il Guarany'' (заснована на романі Маріо ді Андраді (''Mário de Andrade'')). Бразіліу Ітібере (''Brasílio Itiberê'') був іншим видатним класичним композитором, та першим, який почав використовувати елементи бразильської музики в Західній класичній музиці, в свому творі ''Sertaneja''.
 
Фестиваль «Тиждень Сучасного Мистецтва», проведений у Сан-Паулу в 1922 році, революціонізував бразильську літературу, образотворче мистецтво і музику. Ейтор Вілла-Лобос (''Heitor Villa-Lobos'') лідирував у групі авангардних композиторів, які використовували бразильську народну музику в своїх творах.
 
В кінці 1930-х років склалися дві школи бразильських композиторів. Камарго Гуарінері (''Camargo Guarnieri'') був главою Націоналістичної школи, що була надзнута творами Маріо ді Андраді. Іншими композиторами цієї групи були зокрема Гуерра Пейші (''Guerra Peixe''), Оскар Лоренсу Фернандес (''Oscar Lorenzo Fernandez''), Франсиску Міньон (''Francisco Mignone''), Люсіану Галлет (''Luciano Gallet'') і Рамадес Гнатталі (''Radamés Gnattali''). У 1939 році Ганс Жоашім Коеллреутер (''Hans Joachim Koellreutter''), творець «Групи живої музики», заснував іншу школу, що характеризується використанням [[Додекафонія|додекафонії]] та [[Атональність|атональності]]. Інші композитори в цій школі включали Едіно Крігера (''Edino Krieger''), Клаудіу Сантору (''Cláudio Santoro'') і Еунісе Катунда (''Eunice Catunda'').
 
== Народна музика ==
 
[[Категорія:Музика Бразилії]]