Мартін Маля: відмінності між версіями

Книга вийшла друком в 1994 році у видавництві «The Free Press». Оскільки [[Радянський Союз]] вже відійшов в історію, Маля зазначає: «Вперше Радянська історія перетворилась на історію, а її завершення дозволяє відстежити її схему, або ''логіку''».<ref name="Raico">Raico</ref>

Згідно «культурним» антикомунізмом, який погоджувався зі злочинністю радянської системи, успіх Марксизму-Ленінізму в 1917 році та тривалість існування режиму пояснюється особливостями Російської культури та історії. До провідних представників цієї доктрини належать Ричард Пайпс ({{lang-en|Richard Pipes}}) та Хелен Каре де-Енкаус ({{lang-en|Helene Carrere d'Encausse}}).<ref name="Radu">Radu</ref>

Маля дотримується іншого, менш поширеного тлумачення, згідно якогоз яким, [[Марксизм-ленінізм]] лежить в основі діяльності Влади Рад. Марксизм-Ленінізм був так само ворожим до Російських традіцій, як і до Ангольських, Кубинських, Чеських&nbsp;— його було запроваджено силою, і на силу він спирався для свого захисту, він був недієвим не тому, що зазнавав шаленого опору, а тому, що був фундаментально хибним і недієздатним в принципі.<ref> name="Radu<"/ref> Для Малі, ключем до розуміння жахів Радянської дійсності є марксистська мрія в розбудову вільного та заможного суспільства шляхом скасування приватної власності та ринку.<ref> name="Raico<"/ref>

Маля наголошує на важливості періоду радянської історії до 1921 року, який отримав назву «[[воєнний комунізм]]». Як було доведено Полом Робертсом ({{lang-en|Paul Craig Roberts}}) та Петром Боєтке ({{lang-en|Peter Boettke}}) він не був небажаним наслідком [[Громадянська війна в Росії|громадянської війни]], а був втіленням Марксистських вчень: скасування приватної власності, торгівлі, грошей, тощо. Результати втілення цих вчень були настільки катастрофічними, що поставили під ризик збереження самої Влади Рад. Саме жахливими наслідками воєнного комунізму пояснюється тимчасовий відступ [[Ленін]]а до змішаної економіки в [[Нова економічна політика|Новій економічні політиці]] (НЕП). Але НЕП не був тим, заради чого комуністи виборювали владу. Разом зі здобуттям влади [[Сталін]]им, поновлюється спроба розбудови соціалізму. Запроваджується перший п'ятирічний план, починається [[колективізація]] на селі, й і так жахливий терор часів Леніна посилюється до небачених доті глибин. Маля наводить оцінки людських жертв сталінського терору, які збігаються з оцінками [[Роберт Кноквест|Роберта Конквеста]] та іншими дослідниками цього періоду: близько 20&nbsp;000&nbsp;000 смертей.<ref> name="Raico<"/ref>

В протилежність воєнному комунізму, Сталінський план передбачав існування грошей, зарплат та цін; тобто, був тимчасовим відхиленням від соціалістичного ідеалу. Так само відхиленням були легальні приватні наділи землі та невеликі ринки для селян, та де-факто існуючий [[чорний ринок]] (або «[[тіньова економіка]]»). Однак, єдина галузь, де Радянська Влада спромоглася на успіх, був військово-промисловий комплекс, в розвиток якого вкладались значні ресурси. Маля згадує [[Людвіг фон Мізес|Людвіга фон Мізеса]] та його доведення неможливості соціалістичного планування, також згадано працю Петра Боетке на цю ж тему. Однак, схоже, Маля не усвідомлює, що саме це і є основною проблемою. Як було доведено Мізесом, раціональне економічне планування неможливе за відсутності цін на товари виробників, а ціни неможливі, коли весь товар належить державі.<ref> name="Raico<"/ref>

Маля описує притаманні радянській ідеології обмеження та періодичні, але невдалі, спроби ці обмеження обійти. Однак, кожна з цих спроб тривала недовго: або політичний контроль придушував приватну ініціативу, або економічна свобода загрожувала монополії партії.<ref> name="Radu<"/ref>

[[Горбачов]] розумів, що хитка соціалістична економіка неспроможна забезпечити базу для світової потуги. Тому було запроваджено [[Перебудова|перебудову]], а разном з нею і [[гласність]], обмежене послаблення для поширення критики системи. Сюрреалізм радянського суспільства не витримав випробування критикою, та після десятиліть свого існування впав.<ref> name="Raico<"/ref>

Після колапсу Радянського Союзу, Росія опинилась в ситуації гіршій, в порівнянні з Іспанією після Франко, або Західна Німеччина в 1945. Незважаючи на диктатуру, громадянське суспільство в цих країнах не було повністю винищено, а, що важливіше, були збережені принципи та повага до приватної власності. Після радянського панування протягом трьох поколінь, Росія опинилась без громадянського суспільства, а замість поваги до приватної власності&nbsp;— з «войовничим егалітаризмом».<ref> name="Raico<"/ref>