Мінойська цивілізація: відмінності між версіями

Після [[Мінойське виверження|руйнування «старих палаців»]] на [[Крит]]і близько [[1627 до н. е.]] почалася поступова [[експансія]] мінойців на узбережжя [[Егейське море|Егейського моря]]. Ця експансія мала свої як внутрішні, так і зовнішні передумови. Географічне розташування Криту сприяло розвитку морської торгівлі з найдавніших часів. Острів замикає з півдня Егейське море, таким чином слугуючи [[форпост]]ом грецького світу. Острів багатий корабельним лісом, але на ньому відсутні родовища металу, який необхідно було отримувати ззовні. Умови для поширення морської справи були вельми сприятливими, чим критяни успішно користувалися ще з 3 тисячоліття до н. е.

 

 

За згадками [[Фукідід]]а, це був період «[[таласократія|таласократії]]», тобто панування на морях. Крит підкоряє своїй владі деякі острови Егейського моря, населені пункти на [[Мала Азія|малоазійському]] та [[Балкани|балканському узбережжях]], в тому числі в [[Аттика|Аттиці]]. Фукідід пише: «Мінос раніше за всіх, про кого ми знаємо за переказами, створив собі флот, заволодів кращою частиною моря, яке називається нині Егейським, і став правити Кікладськими островами.» Оволодівши [[Кіклади|Кікладами]], Мінос поставив управляти ними своїх синів, аби не допустити до управління важливими володіннями представників інших [[аристократія|аристократичних]] родів. Розростання царської сім'ї призвело до того, що всі володіння кносських династій на Криті були вже роздані в управління їхнім родичам. Здійснити панування над Кікладськими островами можна було лише за наявності великого боєздатного і добре спорядженого флоту. Знахідки мініатюрних фресок в [[Акротірі і Декелія|Акротирі]] на [[Фера|Фері]] початку 1970-х рр. зображають різні види військових кораблів, які вражають і дивують своєю складністю та витонченістю. Свідчення про панування Міноса на морі часто зустрічаються в античній літературі. Про це згадували у своїх працях [[Фукідід]], [[Геродот]], [[Плутарх]], [[Страбон]] та інші.