Антоній Печерський: відмінності між версіями

За «[[Патерик Києво-Печерський|Патериком Печерським, або Отечником]]», преподобний Антоній (в миру Антипа) народився в [[Любеч]]і біля [[Чернігів|Чернігова]]. Прагнучи душевного спокою, юнак викопав печеру, де молився на самоті. Невдовзі Антипа вирушив на гору [[Афон]], що уславилась як осередок православного чернечого життя. Там жили подвижники духу, постом і молитвою досягаючи внутрішньої гармонії. Обійшовши чи не всі афонські [[монастир]]і, Антипа в одному з них прийняв постриг і прибрав собі ім’я Антоній. За час свого подвижництва на Афоні він заслужив повагу серед ченців. Одної ночі ігумену його монастиря у сні з'явилась Матір Божа, яка сказала, що руський інок має повернутися на батьківщину, щоб сприяти розбудові іночого життя на Русі і поширенню слова Божого.

 

 

У [[1013]] році Антоній прибув до [[Київ|Києва]]. Відвідавши чернечі обителі, він не вподобав собі жодної і оселився в окремій печері в селі Берестовому, у передмісті Києва. Після смерті князя [[Володимир Великий|Володимира Великого]], коли почалася боротьба за владу, Антоній покидає свою обитель і знову мандрує на Афон. Повернувшись лише після утвердження на престолі [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] та обрання [[митрополит]]ом першого з місцевих ченців [[Іларіон]]а, він знову оселився в печері. Носив грубу «власяницю», харчувався тільки рослинною їжею, навіть у дозволені дні утримувався від вживання м’яса. Про ченця-аскета пішла слава Києвом і всією Руською землею. До Антонія сходяться подвижники та учні, молитвами і постом досягаючи релігійно-моральної досконалості.