Фотометричний парадокс: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Habibul (обговорення | внесок) м →Література: шаблон |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{стиль}}
[[Файл:Olber's Paradox - All Points.gif|250px|thumb|Ілюстрація фотометричного парадоксу в однорідному, ізотропному та статичному Всесвіті.]]
'''Фотометри́чний парадо́кс'''або '''парадо́кс Шезо́-О́льберса''' — суперечність між
Мабуть, більшість астрономів 18 і 19 століття погодилися б із такою простою космологічною картиною: Всесвіт
Схожі наївні моделі виключаються з відкриттям червоного зміщення галактик, але цікаво навести аргументи проти цих моделей, що висунули швейцарський астроном [[Жан Філіп де Шезо]] ([[1744]] р.) і незалежно від нього [[Генріх Ольберс]] ([[1826]] р.) задовго до відкриття [[червоний зсув|червоного зсуву]]. Їх аргумент полягав у найдавнішому з астрономічних спостережень — небо темніє після заходу Сонця.
Рядок 9:
Справді, в наївній космологічній моделі освітленість від зірки з абсолютною світністю <math>L</math> віддаленої на відстань <math>r</math> дорівнюватиме <math>\frac{L}{4 \pi r^2}</math> (нехтуючи поглинанням світла).
Якщо густина таких
<math>4 \pi n r^{2} dr</math>
а густина загальної випроміненої енергії всіх
: <math>\int_{-\infty}^{\infty}\ \frac{L}{4 \pi r^2}{4 \pi n r^{2}}{dr} =
Ln \int_{-\infty}^{\infty}\ {dr} </math><br />
Рядок 20:
{{вікі}}
У нескінченному [[Всесвіт]]і, який із постійною щільністю заповнено [[
Вперше цей парадокс повністю сформулював швейцарський астроном [[Жан Філіп Луї де Шезо]] (1718—1751) 1744 р., хоча аналогічні думки висловлювали раніше й інші вчені, зокрема, [[Йоганн Кеплер]], [[Отто фон Геріке]] і [[Едмунд Галлей]]. Іноді фотометричний парадокс називають ''парадоксом Ольберса'', на честь [[Ольберс Генріх Вільгельм Маттеус|астронома]], який привернув до нього увагу в XIX сторіччі.
== Вирішення ==
У минулому робилися спроби вирішити цей парадокс припущенням, що хмари космічного пилу екранують світло далеких зірок.
Правильне пояснення фотометричного парадоксу міститься в космологічній поемі «Еврика» відомого американського письменника [[Едгар Аллан По|Едгара По]] (1848 р.); оскільки ця поема не є науковим твором, авторство можна віддати також німецькому астроному [[Медлер Йоганн Генріх|Йоганну Медлеру]] (1861 р.). Детальний математичний розгляд цього питання
Деякий (істотно менший) внесок у зменшення яскравості нічного неба вносить і [[червоний зсув]] галактик. Справді, далекі галактики мають в (1+z) більшу довжину хвилі випромінювання, ніж галактики на близьких відстанях. Але довжина хвилі пов'язана з енергією світла за формулою ε = hc / λ. Тому енергія фотонів, що надійшли до нас від далеких галактик, в (1+z) разів менше. Далі, якщо з галактики із червоним зсувом z вилітають два фотони з інтервалом часу δt, то інтервал між надходженням цих двох фотонів на Землі буде ще в (1+z) разів більшим, отже, інтенсивність прийнятого світла в стільки ж разів меншою. У результаті ми отримуємо, що сумарна енергія, що надходить до нас від далеких галактик, в (1+z)² разів менша, ніж якщо б ця галактика не віддалялася від нас внаслідок космологічного розширення.
|