Кільця Урана: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2:
'''Кільця Урану''' — система [[Кільце (астрономія)|планетних кілець]], що оточують [[Уран]]. Серед інших систем кілець вона займає проміжне положення за складністю будови між більш розвиненою системою кілець [[Сатурн]]а і простими системами кілець [[Юпітер]]а і [[Нептун]]а.
 
Кільця Урана були відкриті [[10 березня]] [[1977]] року [[ДжеймсомДжеймс Елліот|Джеймсом Елліотом]], Едвардом Данхемом і Дугласом Минка. За 200 років до цього [[Вільям Гершель]] повідомляв про спостереження кілець у Урана, проте сучасні астрономи сумніваються у можливості такого відкриття, тому що кільця дуже слабкі і темні і не могли бути виявлені за допомогою астрономічного обладнання того часу. Два нових кільця системи Урана були виявлені «Вояджером-2» в 1986 році, ще два зовнішніх кільця були виявлені телескопом «Хаббл» в [[2003]]-[[2005]] роках.
 
Станом на [[2008]] рік відомо 13 окремих кілець. У порядку збільшення відстані від планети вони розташовані так: 1986U2R / ζ, 6, 5, 4, α, β, η, γ, δ, λ, ε, ν і μ. Мінімальний радіус має кільце 1986U2R / ζ (38 000 км), максимальний - кільце μ (приблизно 98 000 км). Між основними кільцями можуть знаходиться слабкі пилові кільцеві скупчення і незамкнуті арки. Кільця надзвичайно темні, альбедо Бонда для вхідних в них часток не перевищує 2%. Ймовірно, вони складаються з водяного льоду з включеннями органіки.