Леонтьєв Олексій Миколайович: відмінності між версіями

== Біографія ==

Народився в заможній родині москоського купця, у Москві провів більшу частину свого життя. Навчався в Першому московському реальному училищі, на історико-філологічному факультеті [[МГУ|МДУ ім. Ломоносова]], його вчителями були [[Челпанов Георгій Іванович|Г. І. Челпанов]], [[Шпет Густав Густавович|Г. Г. Шпет]], [[Петрушевський Дмитро Мойсейович|Д. М. Петрушевський]]. З середини 20-х працює в Психологічному інституті, який тоді входив у структуру МДУ, в навчальних та медичних закладах Москви, знайомиться з [[Лурія Олександр Романович|О. Лурією]] та Л. Виготським. Одружився в 1924 році, прожив з дружиною все життя.<br />

Тиск на школу Виготського відчувався з кінця 20-х років. Вимушено з 1930-го по 1934-й О.&nbsp;М., О.&nbsp;Р.&nbsp;Лурія, [[Запорожець Олександр Володимирович|О.&nbsp;В.&nbsp;Запорожець]] працюють у столиці [[УРСР]] [[Харків|Харкові]], завдяки чому з'являється [[харківська психологічна школа]]. О.&nbsp;М. очолює відділ дитячої та [[генетична психологія|генетичної Ψ]], а пізніше, весь сектор Ψ [[Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України|Всеукраїнської психоневрологічної Академії]], кафедру Ψ в [[Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди|Педагогічному інституті]] та відділ Ψ НДІ [[педагогіка|педагогік]]и. Є лідером "харківської групи" учнів Виготського.<br /> Повернення до Москви відбулось вже після смерті Вчителя, але з тим критика та переслідування не припинились. Наприкінці 30-х О.&nbsp;М. тимчасово (на рік) втрачає роботу, але наполегливість допомогла йому поновитись та, навіть, захистити докторську дисертацію.

 

Воєнне лихоліття змусило сім'ю Леонтьєвих виїхати в [[Ашгабад]], куди був евакуйований МДУ. Пізніше в селищі Каурівка поблизу [[Свердловськ]]а в експериментальному госпіталі О.М. займається проблемою відновлення рухливості бійців після отриманих поранень. Ним успішно впроваджена методика заснована на теорії формування рухів [[Бернштейн Микола Олександрович|М.&nbsp;О.&nbsp;Бернштейна]], досягнуто помітних результатів (пришвидшене одужання). Ця робота допомогла подальшому розвитку [[теорія діяльності|психологічної теорії діяльности]], яка стала одною з ключових у радянській Ψ. Після війни повертається до роботи в МДУ&nbsp;ім.&nbsp;Ломоносова, якому присвятив майже все своє життя.<br /> Леонтьєв багато зробив для захисту науки у 50-ті роки, коли чергова хвиля критики загрожувала поглинанням змісту Ψ науки з боку фізіології [[Вища нервова діяльність|вищої нервової діяльност]]и. Ідеологи науки вимагали застосування об'єктивного методу для вивчення психічних процесів (Б.&nbsp;М.&nbsp;Теплов) або відмови від їх вивчення на користь фізіологічних досліджень (О.&nbsp;Г.&nbsp;Іванов-Смоленський)<ref>[http://imp.rudn.ru/psychology/history_of_psychology/15.html ИСТОРИЯ ПСИХОЛОГИИ, навчальний курс ОЛЕЙНИК&nbsp;Ю.&nbsp;Н., КОЛЬЦОВА&nbsp;В.&nbsp;О., Інститут Ψ РАН]</ref>. Принцип діяльности, який сформулював та підкріпив своїм авторитетом О.&nbsp;М. став компромісним, адже визначав суб'єктивні явища ''вторинною ланкою'' відносно ''об'єктивно досліджуваної'' діяльности, яка ставала причинним та пояснюючим фактором психічного.<br /> Особиста підтримка О.&nbsp;М. була критично важливою для багатьох переслідуваних вчених (особливо для [[Бернштейн Микола Олександрович|М.&nbsp;О.&nbsp;Бернштейна]]).

 

Видатний організатор психологічої освіти, О.&nbsp;М. — декан новоствореного факультету психології [[МГУ|МДУ ім. Ломоносова]], першого в СРСР; віце-президент Академії Педагогічних Наук СРСР. Праця «Проблемы развития психики» (1963) нагороджена Ленінською премією. Ломоносівською премією відзначена книга «Деятельность. Сознание. Личность» (1975).

 

== Джерела ==

 

* Психология. Словарь-справочник. Р. С. Немов, — М., ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. Т. 1,2, стор. 293

{{reflist}}

 

[[bg:Алексей Леонтиев]]

[[da:Alexej Leontjev]]

[[de:Alexei Nikolajewitsch Leontjew]]