Богданівка (Павлоградський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
AHbot (обговорення | внесок) м Виправлення посилання на багатозначність за допомогою бота: Самара змінено на Самара (притока Дніпра) |
|||
Рядок 72:
В квітні [[1930]] року на території сучасних Петропавлівського, Павлоградського, Близнюківського, Красноармійського районів, до Ясиноватої включно, розгорнулось широкомасштабне повстання селян та робітників. В Павлоградському повіті його керівниками були К.С Глібов, М. І. Пуц та Вороб'йов. Повстанці вийшли зі слободи Осадчої, та хуторів Вербський і Путятин. Вранці 5 квітня [[1930]] року загони повстанців, рухаючись на [[Павлоград]], прийшли в села Богданівку та [[Тернівка (місто)|Тернівку]]. В кожному селі селяни знищували активістів колгоспного руху: так, в Осадчому було вбито 30 чоловік, в [[Тернівка (місто)|Тернівку]] три чоловіка. В Богданівці Глібов організував мітинг, на якому виступив та пояснив всім селянам, що вони виступають за Ради без комуністів.
Прямо на мітингу було повішено комуністичних активістів Суворкіна, Беспалого, Григорія Стащикова, Іллю Лєшньова. Місцеві партійні активісти брати Григорій та Василь Чеснокови пробрались на дзвіницю церкви та почали бити в дзвони та кричати, що в селі повстали селяни, за це їх було скинуто з дзвіниці. Потому, колони повсталих рушили на [[Павлоград]]. Дорога з Богданівки на [[Богуслав]] і [[Павлоград]] пролягала правіше від сучасної. Богданівського лісу тоді ще не було, по всій долині [[Самара (притока Дніпра)|Самари]] були розкидані пісчані горби-дюни. Саме за ними і влаштували засідку регулярні частини ГПУ.
Для придушення [[повстання]] саме в Павлоградському повіті використали прикомандировані військові частини ГПУ з [[Харків|Харкова]] та [[Дніпропетровськ|Дніпропетровська]]. Ще були залучені комуністична й комсомольська ячейка комуністичної партії, що розташовувалась в місті [[Павлоград]]. Як згадує один з родичів секретаря Павлоградського Політбюро: «У всіх більшовиків Павлограда вдома та при собі особисто завжди була зброя, яку в разі чого вони могли застосовувати. В ті дні, 5 квітня [[1930]] року, вся комячейка склала особливий загін, і разом з відділом ГПУ влаштувала засідку на повстанські колони.» Як свідчить один з богданівців, тоді він семирічним хлопцем разом з батьками садив картоплю, город їх був на околиці села, коло піщаних дюн. Війська почали вести кулеметний вогонь по колонам, що рухались дорогою, у повсталих зі зброї були тільки нагани та шаблі, навіть не було ні одного кулемета. Як згадували свідки, «Над долиною ще три дні стояв дрібний білий пух, поки його рознесло вітром. Повсталих було так багато, і кіннотникам не вистачало седел, тому замість них вони використовували подушки…» Всього загін Глібова налічував близько 800 чоловік, а в тих колонах людей, що рухались з Богданівки до [[Богуслав|Богуслава]] було, за оцінками старожилів, до 3000 чоловік.
| |||