Мускариновий ацетилхоліновий рецептор: відмінності між версіями

Мускариновий рецептор будь-якого типу складається з єдиного поліпептидного ланцюгу довжиною 440-540 залишків [[амінокислота|амінокислот]], з зовнішньоклітинним N-кінцем та внутрішньоклітинним С-кінцем. Гідропатичний аналіз амінокислотної послідовності виявив сім відрізків довжиною у 20-24 залишки, котрі формують спиралевидні структури, що пронизують клітинну мембрану [[нейрон|нейрону]]. Амінокислотна послідовність ву цих відрізкаєвідрізках є дуже консервативною (більш ніж 90% співпадіннязбіг) у всіх п’яти типів мускаринових рецепторів. Між п’ятим та шостим доменами, що пронизують мембрану, знаходиться велика внутрішньоклітинна петля, що є дуже варіативною за своїм складом та розміром у різних типів рецептору. На третій внутрішньоклітинній петлі, а також на С-кінці рецепторної [[молекула|молекули]], розташовані кілька послідовних відрізків, на яких відбувається фосфоріляція при передачі нервового імпульсу. Залишки [[цистеїн|цистеїну]], один з яких розташований поблизу третього трансмембранного сегменту, а інший – в середині другої зовнішньоклітинної петлі, зв’язані дисульфідним містком (див. рисунок). В роботі Zeng and Wess (2000) було продемонстровано, що мускаринові рецептори типу М3 утворюють на поверхні [[нервова клітина|нервової клітини]] зв’язані дисульфідними містками дімери. На зовнішньоклітинному N-термінальному домені виявлено від двох до чотирьох (залежно від типу рецептору) місць N-глікозиляції, завдяки яким до 25% маси рецептору можуть складати олігосахариди.