Вікіпедія

Мелодія ля-мінор: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
DixonDBot (обговорення | внесок)
Боти
220 373 редагування
м Робот додав шаблон "без категорій" до некатегоризованої статті; косметичні зміни
Рядок 15:
 
== Історія створення ==
Кінострічка, що мала робочу назву "Партії рядова", розповідає про повоєнні роки в [[Галичина|Галичині]] і знімалася на початку [[1980_у_кіно1980 у кіно|1980-х років]]. Незважаючи на те, що оригінальний [[сценарій]] акцентував увагу на трагедії, принесену в звичайну галицьку сім’ю [[Друга світова війна|Другою світовою війною]], під тиском владних структур картина зазнавала значних змін вже на етапі [[монтаж]]у, щоб зображувати діяльність [[ОУН-УПА]] крізь призму [[Соціалізм|радянської ідеології]].<ref>[http://www.dt.ua/3000/3680/64568/ Інтерв’ю письменника Олександра Денисенка для газети "Дзеркало тижня".]</ref>
Режисер картини, не поділяючи трактування сценарію, що його нав’язували представники [[КДБ]], звернувся до Мирослава Скорика з проханням скласти таку [[саундтрек|музику до кінострічки]], яка могла б «розказати» глядачеві те, чого не можна показати.<ref>[http://www.franko.lviv.ua/cult&sport/skoryk22.htm Іван Вакарчук: «Мирослав Скорик – це творча особистість, без котрої українську музику не можна уявити» - Веб-сторінка Львівського національного університету ім. Івана Франка]</ref>
Вперше твір прозвучав для [[флейта|флейти]] і [[фортепіано]], а згодом композитор зробив [[аранжування|перекладення]] для [[скрипка|скрипки]] з фортепіано, скрипки з [[оркестр]]ом.<ref>[http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2959/art/35300.html Мирослав Скорик: “Соломія Крушельницька порадила моїм батькам послати мене в музичну школу...” - інтерв’ю для газети "Хрещатик".]</ref>
Рядок 25:
== Популярність та визнання ==
Попри значний творчий доробок композитора, який включає [[опера|оперу]], [[балет]], концерти (для оркестру, для [[віолончель|віолончелі]] з оркестром, 3 фортепіанові, 2 скрипкові), твори для оркестру, різноманітних ансамблів, фортепіанні соло, зокрема 7 партит для різних інструментальних складів; музику до багатьох фільмів та театральних вистав, [[джаз]]ову та [[Поп-музика|популярну музику]], «Мелодія ля-мінор» на сьогодні є найбільш впізнаваним та найчастіше виконуваним його твором.
«Мелодія ля-мінор» в різних аранжуваннях стала своєрідним «інтонаційним знаком» кінця [[1980-ті_у_музиціті у музиці|1980-х]]&nbsp;— [[1990-ті_у_музиціті у музиці|1990-х]] років. Як видається, основна причина такого визнання&nbsp;— напрочуд влучно знайдена мелодична ідея, сполучення [[Імпровізація (музика)|імпровізаційно]]-розповідної манери з афектованим кульмінаційним широким ходом на [[октава|октаву]], з вибагливим [[ритм]]ічним малюнком, що сприймається і як схвильований ліричний монолог, і як тужливий наспів скрипки народного віртуоза. При всій традиційності виразових засобів ця музика зовсім не банальна, в вибагливому візерунку «Мелодії» немало ефектів «ілюзії сприйняття», раптових «переключень» в іншу сферу.<ref>[http://www.musica-ukrainica.odessa.ua/_a-kyanovsk_gal.html Любов Кияновська: СТИЛЬОВА ЕВОЛЮЦІЯ ГАЛИЦЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ХІХ - ХХ СТ. Інтернет-часопис MUSICA UKRAINICA.]</ref>
 
== Видання та перекладення ==
Рядок 40:
== Посилання ==
{{reflist}}
{{без категорій}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мелодія_ля-мінор