Маркіз де Сад: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація |
|||
Рядок 1:
{{Письменник
| Ім'я = Донасьєн Альфонс Франсуа де Сад
Рядок 29 ⟶ 28:
== Біографія==
=== Раннє дитинство===
Донасьєн Альфонс Франсуа де Сад народився [[2 червня]] [[1740]] року в замку Конде в
Мати де Сада сподівалася на те, що у її сина і юного спадкоємця принца де Конде зав'яжуться тісні дружні відносини, які допоможуть Донасьєну влаштуватися в житті. Перебуваючи при дворі, Марі-Елеонор змогла домогтися дозволу принцеси бавитися її синові з принцом. Але маленький де Сад не виявляв
[[Файл:Jean-Baptiste François Joseph de Sade .jpg|thumb|left| Портрет Жана-Батіста Жозе Франсуа де Сада]]
[[Файл:Marie-Éléonore de Maillé.jpg|thumb| Портрет Марі-Елеонор де Має-Брезе де Карман]]
У [[1745]] році де Сада відправили жити до його дядька, абата де Сада (абат д'Ебра), який мав займатися його вихованням. Донасьєн оселився в старовинному замку, огородженому масивними кам'яними стінами. У ньому знаходився великий підвал, в якому Донасьєн любив залишатися на довгий час насамоті. Пам'ять про це місце де Сад зберіг на все життя. Абат де Сад допоміг хлопчику познайомитися з мадам де Сен-Жермен, яка стала для останнього другою матір'ю, а також з Жаком-Франсуа Абле, який допомагав Донасьєну у навчанні, а згодом став керуючим в його будинку <ref name="neilschaeffer"/>.
У [[1750]] році де Сад разом зі своїм вчителем, Жаком Абле, повернувся до
=== Зрілі роки===
У [[1754]] році Донасьєн вступив до кавалерійського училища в надії зробити військову кар'єру. У 1755 році він отримав звання молодшого лейтенанта королівського піхотного полку. У цей час (1756-1763) У Європі розгорілася [[Семирічна війна]] , в якій маркіз де Сад взяв активну участь. За заслуги в боях [[14 січня]] [[1757]] року він отримав звання корнета карабінерів, а [[21 квітня]] [[1759]] року - звання
Після повернення до Парижа Донасьєн почав вести активне світське життя. Він став залицятися до молодшої дочки пана де Монтрей, президента податкової палати Франції. Але пан Монтрей був проти цього весілля, зате він зміг організувати весілля де Сада зі своєю старшою дочкою Рене-Пелажі Кордьє де Монтрей. [[17 травня]] [[1763]] року з благословення короля [[Людовик XV|Людовика XV]] і королеви вони одружилися. Проте де Сад не міг просто сидіти в новому домі й відвідував різні розважальні заклади. [[29 жовтня]] його було ув’язнено на п'ятнадцять діб у вежу [[Венсенський замок|замку Венсенн]] за скандальну поведінку в будинку побачень.
=== Гучні скандали і тюремні ув'язнення===
У [[1764]] році Донасьєн де Сад зайняв посаду свого батька, ставши королівським генеральним намісником в провінціях Брессе, Бюже, Вальроме і Же. [[24 січня]] [[1767]] року помер граф де Сад. Донасьєн Альфонс Франсуа успадкував сеньйоральні права в
23 серпня 1770 року маркіз де Сад знову вступив на військову службу в чині майора, а 13 березня 1771 року отримав звання полковника кавалерії.▼
[[16 жовтня]] того ж року в донесенні бургундського інспектора Маре з'явився запис: «Незабаром ми знову почуємо про жахливі вчинки де Сада, який нині намагається умовити дівчину Рів'єр з Опери стати його коханкою, пропонуючи їй за це по двадцять п'ять луїдорів на місяць. У вільні від вистав дні дівчина буде зобов'язана проводити час із де Садом на віллі Д'Арні. Проте дівиця відповіла відмовою ». У [[1768]] році Сада було притягнуто до суду і ув’язнено в замку Сомюр за згвалтування француженки Рози Келлер <ref>Barthes, Roland [1971] (2004). Life of Sade. New York: Farrar, Straus, and Giroux.</ref>. Деякий час де Сад знаходився в замку під вартою. Потім бургундський інспектор Маре, виконуючи постанову суду Ла Турнель, забрав де Сада із замку Сомюр із завданням помістити затриманого в фортецю П'єр-Ансіз, недалеко від [[Ліон]]а . [[2 червня]] його перевели у в'язницю [[Консьєржері]] в [[Париж]]і , а через тиждень за рішенням Людовіка XV ув’язнення було скасоване і де Сада зобов'язали виплатити штраф у розмірі 100 луїдорів.
5 січня 1772 року маркіз де Сад запросив знайомих аристократів на прем'єру комедії власного авторства, яку поставив своїми силами в родовому маєтку Лакост. 27 червня того ж року була порушена так звана «марсельська справа» . О 10 годині ранку маркіз де Сад разом зі своїм лакеєм піднявся в кімнату дівиці Бореллі, на прізвисько Марієтта. У кімнаті також були ще три дівчини - Роза Кост, Маріонетта Ложе, Маріанна Лаверн. Зазначені особи, як засвідчено в поліцейському протоколі, займалися в кімнаті з де Садом різними еротичними іграми, вживанням збуджуючих цукерок, запропонованих де Садом (насправді це була шпанська мушка , відома як шкідливий для здоров'я афродизіак ). О 9 годині ранку 6 січня де Сад відвідав Маргариту Кост. За документами, маркіз запропонував дівчині зайнятися содомією, від чого та відмовилася. Потім маркіз пригостив Маргариту тими ж самими цукерками. Через кілька днів, зі скаргами на біль у шлунку, всі дівчата подали в поліцію скаргу на маркіза. 4 липня французький суд виніс указ про арешт де Сада і його пажа. У замку Лакост було проведено обшук, але нічого забороненого не було знайдено. Маркіз де Сад, побоюючись судової розправи, утік у невідомому напрямку. 3 вересня було винесено рішення королівського прокурора Марселя: «Маркіз де Сад і його слуга Латур, викликані до суду за звинуваченням в отруєнні і содомії, на суд не з'явилися і звинувачуються заочно. Їх засуджують до публічного покаяння на паперті кафедрального собору, потім їх повинні доправити на площу Святого Людовика з тим, щоб відрубати де Саду голову на ешафоті, а згаданого Латура повісити на шибениці. Тіла де Сада і Латура слід спалити, а прах - розвіяти за вітром » . 11 вересня того ж року Прованський парламент ухвалив рішення про виконання рішення суду від 3 вересня. Наступного дня (12 вересня) на одній з центральних площ Ексу спалили опудала де Сада і його лакея.▼
▲[[23 серпня]] [[1770]] року маркіз де Сад знову вступив на військову службу в чині майора, а 13 березня [[1771]] року отримав звання полковника кавалерії.
▲[[5 січня]] [[1772]] року маркіз де Сад запросив знайомих аристократів на прем'єру комедії власного авторства, яку поставив своїми силами в родовому маєтку Лакост. [[27 червня]] того ж року була порушена так звана «марсельська справа» . О 10 годині ранку маркіз де Сад разом зі своїм лакеєм піднявся в кімнату дівиці Бореллі, на прізвисько Марієтта. У кімнаті також були ще три дівчини - Роза Кост, Маріонетта Ложе, Маріанна Лаверн. Зазначені особи, як засвідчено в поліцейському протоколі, займалися в кімнаті з де Садом різними еротичними іграми, вживанням збуджуючих цукерок, запропонованих де Садом (насправді це була шпанська мушка , відома як шкідливий для здоров'я афродизіак ). О 9 годині ранку 6 січня де Сад відвідав Маргариту Кост. За документами, маркіз запропонував дівчині зайнятися содомією, від чого та відмовилася. Потім маркіз пригостив Маргариту тими ж самими цукерками. Через кілька днів, зі скаргами на біль у шлунку, всі дівчата подали в поліцію скаргу на маркіза. [[4 липня]] французький суд
Але справжня кара так і не відбулася. Кілька днів по тому Де Саду і Латуру вдалося втекти з фортеці, і вони вирушили до Італії, в Шамбері. Після втечі і ще до від'їзду Донасьєн умовив сестру своєї дружини поїхати з ним; остання погодилася і вирушила разом з ним до Італії, де у них зав'язався бурхливий роман. Дізнавшись про це, теща де Сада мадам де Монтрей домоглася у французького короля так званого Lettre de cachet - королівський дозвіл на арешт і ув'язнення під варту будь-якої особи без пояснення причин. 8 грудня за наказом короля Сардинії де Сада разом зі слугою заарештували в Шамбері і помістили у фортецю Міолан, де вони провели близько п'яти місяців.▼
▲Але справжня кара так і не відбулася. Кілька днів по тому Де Саду і Латуру вдалося втекти з фортеці, і вони вирушили до [[Італія|Італії]], в [[Шамбері]]. Після втечі і ще до від'їзду Донасьєн умовив сестру своєї дружини поїхати з ним; остання погодилася і вирушила разом з ним до Італії, де у них зав'язався бурхливий роман. Дізнавшись про це, теща де Сада мадам де Монтрей домоглася у французького короля так званого [[Lettre de cachet]] - королівський дозвіл на арешт і ув'язнення під варту будь-якої особи без пояснення причин. 8 грудня за наказом короля Сардинії де Сада разом зі слугою заарештували в Шамбері і помістили у фортецю Міолан, де вони провели близько п'яти місяців.
У 1773 році в ніч з 30 квітня на 1 травня де Сад, Латур і барон Аллі де Сонжі організували втечу з цієї фортеці. У цьому їм допомогла мадам де Сад. Після цього Донасьєн перебрався у свій родовий маєток у Лакості, де безвилазно жив увесь 1774 рік, побоюючись чергового арешту, загроза якого постійно висіла над ним. У момент перебування маркіза в замку його дружина, мадам де Сад, зібрала групу незадоволених сексуальними збоченнями свого господаря і таємно покинула разом з ними маєток. ▼
▲У [[1773]] році в ніч з 30 квітня на 1 травня де Сад, Латур і барон Аллі де Сонжі організували втечу з цієї фортеці. У цьому їм допомогла мадам де Сад. Після цього Донасьєн перебрався у свій родовий маєток у Лакості, де безвилазно жив увесь [[1774]] рік, побоюючись чергового арешту, загроза якого постійно висіла над ним. У момент перебування маркіза в замку його дружина, мадам де Сад, зібрала групу незадоволених сексуальними збоченнями свого господаря і таємно покинула разом з ними маєток.
У лютому 1775 року де Сад, втомившись від самітницького життя, викрав трьох місцевих дівчат з метою згвалтування. Історія про зникнення дівчат швидко обійшла всю округу, і розслідування цієї справи швидко завершилося. Де Сада звинуватили у викраданні дівчат з метою їх спокусити. Черговий скандал ще більше погіршив і без того незавидне становище Донасьєна.▼
▲У лютому [[1775]] року де Сад, втомившись від самітницького життя, викрав трьох місцевих дівчат з метою [[згвалтування]]. Історія про зникнення дівчат швидко обійшла всю округу, і розслідування цієї справи швидко завершилося. Де Сада звинуватили у викраданні дівчат з метою їх спокусити. Черговий скандал ще більше погіршив і без того незавидне становище Донасьєна.
Не бажаючи більше перебувати в порожньому замку і чекати на арешт, він у липні-грудні того ж року під ім'ям графа де Мазана виїхав до Італії, де займався вивченням окультних наук, а також написав ряд своїх праць про науки й мистецтва.
У [[1776]] році де Сад повернувся в Лакост. У жовтні того ж року Донасьєн найняв у свій будинок кілька молодих служниць, які незабаром утікли, за винятком однієї дівчини - Катерини Трілле (Catherine Trillet) , яку Донасьєн любив називати Жустиною . [[14 січня]] [[1777]] року в Парижі померла мати де Сада, Марі-Елеонор де Має-Брезе де Карман. 17 січня батько Катерини Трілле, довідавшись чим може займатися його дочка в замку маркіза, публічно вимагав у де Сада відпустити його дочку додому. Маркіз відмовився, після чого розгніваний батько пробрався в Лакост і вистрілив у де Сада, але промахнувся і був схоплений вартою. 30 січня Донасьєн разом із дружиною прибув до Парижа , де довідався про смерть матері. 13 лютого інспектор Маре заарештував де Сада, виконуючи розпорядження lettre de cachet . Донасьєн був ув’язнений у Венсенському замку, в якому провів 13 років.
[[27 травня]] [[1778]] року французький король видав дозвіл де Саду оскаржити постанову від 11 вересня [[1772]] року. 14 червня Донасьєн у супроводі інспектора Маре прибув до [[Екс-ан-Прованс|Ексу]]. 30 червня прованський парламент скасував рішення марсельського суду, але засудив маркіза до ув'язнення у Венсенському замку. 16 липня на шляху в замок де Саду вдалося втекти від ескорту, і він сховався в замку Лакост, але незабаром пані де Монтрей повідомила в поліцію про місцезнаходження Донасьєна, й інспектор заарештував його знову. У в'язниці з ним обходилися жорстоко, і він часто писав своїй дружині листи з проханнями допомогти йому з їжею, одягом та особливо з книгами. Тоді ж де Сад почав писати свої перші п'єси , оповідання і новели .
У січні [[1779]] року були спрощені умови ув'язнення. Йому надали перо і чорнило, а також дозволили зрідка ходити на прогулянки. 13 липня 1781 мадам де Сад вперше отримала дозвіл на зустрічі з чоловіком, але через напади агресії і ревнощів, які зазнавав Донасьєн щораз, коли бачив дружину, відвідування припинилися, а мадам постриглася в черниці .
У [[1782]] де Сад закінчив роботу над своєю першою збіркою літературних творів. Найвідоміший твір цієї збірки - «Діалог між священиком і вмираючим» - неодноразово перевидаватиметься і стане першим знаменитим твором маркіза.
=== Бастилія===
[[Файл:Bastille - Project Gutenberg eText 16962.jpg|thumb| План Бастилії. Спочатку камера де Сада знаходилася на 2-му поверсі, а потім його перевели на 6-й]]
[[29 лютого]] [[1782]] року де Сада перевели в [[Бастилія|Бастилію]] , а
[[22 жовтня]] [[1785]] року Донасьєн почав роботу над
8 липня 1787 року Донасьєн закінчив роботу над повістю «Нещастя чесноти». 7 березня 1788 року де Сад завершив свою чергову роботу - один із шедеврів французької новелістики - «Єжені де Франваль».▼
27 квітня 1789 року у Парижі почалася заворушення. Керівництво в'язниці вирішило посилити охорону. 2 липня де Сад прокричав з вікна своєї камери, що в Бастилії б'ють арештантів, і закликав народ прийти і звільнити їх. 4 липня за скандальну витівку Донасьєна перевели в лікарню в Шарантоні, заборонивши йому забрати книги та рукописи, серед яких був рукопис «120 днів Содому». 14 липня народ взяв штурмом Бастилію, почалася Велика французька революція . При взяття Бастилії камера де Сада була розграбована і багато рукописів було спалено.▼
▲[[8 липня]] [[1787]] року Донасьєн закінчив роботу над повістю «Нещастя чесноти». 7 березня 1788 року де Сад завершив свою чергову роботу - один із шедеврів французької новелістики - «Єжені де Франваль».
▲[[27 квітня]] [[1789]] року у Парижі почалася заворушення. Керівництво в'язниці вирішило посилити охорону. [[2 липня]] де Сад прокричав з вікна своєї камери, що в Бастилії
=== Звільнення===
[[Файл:Sade 1.jpeg|thumb|left|Прижиттєве видання роману «Жустина, або нещастя доброчинності», 1791]]
[[2 квітня]] [[1790]] року після дев'яти місяців ув'язнення, де Сад покинув Шарантон; за рішенням Національної Асамблеї були скасовані всі звинувачення, висловлені в lettres de cachet . Наступного дня (3 квітня) мадам де Сад домоглася в суді розлучення зі своїм чоловіком і зобов'язала його виплатити їй компенсацію. 1 липня маркіз де Сад, під ім'ям громадянина Луї Сада ( citoyen Louis Sade) , приєднався до одного з революційних угруповань. З 1
У [[1791]] році де Сад опублікував свій роман «Жустина, або нещастя доброчинності» («Justine ou les malheurs de la vertu»). 22 жовтня того ж року в одному з театрів Парижа була поставлена драма маркіза де Сада «Граф Окстьєрн, або наслідки розпусти », яку він закінчив ще в Бастилії. 24 листопада Донасьєн читав у « Комеді Франсез » свою п'єсу «Жан Лене, або Облога Бове ».
=== Революційний рух===
У [[1792]] році де Сад продовжував писати п'єси і успішно показувати їх у французьких театрах. 5 березня група якобінців, так звана «Якобінська кліка», освистала комедію маркіза «Спокусник», яка була поставлена в Театрі італійської комедії . 10 серпня у Франції відбулося повалення монархії та встановлення « Першої республіки ». У цей же день французькою владою був убитий друг і соратник де Сада Станіслас де Клермон-Тоннер . 17 жовтня Донасьєна призначили комісаром з формування кавалерії, надалі він був зобов'язаний відвідувати всі засідання його комітету, писати політичні нотатки і памфлети . Того ж дня група невідомих бунтівників увірвалася в родовий замок де Сада Лакост і повністю його розграбувала. 30 жовтня де Сад був призначений комісаром державної Ради з охорони здоров'я. Його колегами стали комісари Карре та Дезормо.
[[1793]] рік почався зі страти короля [[Людовік XVI|Людовіка XVI]] , якому 21 січня відрубали голову за допомогою гільйотини . 13 січня маркіза призначили присяжним революційного трибуналу. 12 травня де Сад став головою революційної секції «Пік», але незабаром відмовився від посади, передавши її своєму заступникові. Завдяки своєму становищу 23 травня Донасьєн зміг домогтися, щоб всі імена його родичів були внесені до списку невинних осіб (на той час на родина де Сада та родина його дружини зазнала переслідувань). 15 листопада в Конвенті де Сад публічно зачитав свій памфлет «Прохання секції Пік , адресований представникам французького народу ».
8 грудня за наказом поліцейського департаменту Парижа де Сада заарештували в його власному будинку і доправили до в'язниці Мадлонетт. У ній і в ряді інших в'язниць Донасьєн просидів протягом 10 місяців, за які в країні почався якобінський терор . В кінці строку суд виніс маркізу смертний вирок , але де Саду вдалося втекти.
===Останні роки===
В останні роки де Сад вів жалюгідне існування в злиднях і хворобах і працював у версальському театрі як [[суфлер]] за сорок су в день. Декрет від [[28 червня]] [[1799]] року, зарахував його ім'я до списку аристократів, що підлягали вигнанню. До початку 1800 р він отримав все ж таки право громадянства, але незабаром опинився в Версальській лікарні, «вмираючи від голоду та холоду», під загрозою нового тюремного ув'язнення за борги. 6 березня де Сад був арештований поліцією Бонапарта за доносом його видавця й ув’язнений в Сент-Пелажі, потім у Бісетрі. У [[1803]] році на прохання його родини маркіза переводять у психіатричний притулок в Шарантоні, куди за ним їде мадам Кене. Там він знову зміг повністю присвятити себе писанню комедій. З [[1805]] по [[1813]] роки він навіть ставить їх з великим успіхом на сцені притулку. На вистави з’їжджався весь бомонд Парижа. З [[1804]] року Сад писав, можливо, свій найважливіший твір «Дні Флорбеля, або викрита природа». Проте в [[1807]] році рукопис у нього було вилучено й спалено за наказом префекта поліції. В останні роки життя де Сад написав деякі доволі посередні історичні праці. А в [[1813]] році анонімно опублікував «Маркізу Ґанж», твір в стилі «roman noir».
=== Заповіт===
Перед смертю маркіз де Сад написав [[заповіт]], в якому попросив поховати його в лісі і насипати на його могилу жолудів, щоб дорога до його могили була забута, а саме ім'я його стерлося з пам'яті людей. Де Сад помер в Шарантоні [[2 грудня]] [[1814]] року від
==Реабілітація творчості==
| |||