Мировий посередник: відмінності між версіями

'''Мирови́й посере́дник''' ({{lang-ru|мировой посредник}})&nbsp;— [[посада]], яка була запроваджена в [[Російська імперія|Російській імперії]] у період проведення [[Селянська реформа 1861|селянської реформи 1861 року]]. Мировий посередник був першою ланкою в системі установ, на які покладалося проведення цієї реформи. [[Правовий статус]] посередника визначався Положенням про губернські у селянських справах установи від [[19 лютого]] [[1861]] року<ref>Положение о губернских по крестьянским делам учреждениях&nbsp;// В кн.: Российское законодательство Х-ХХ веков.&nbsp;— М.: Юридическая литература.&nbsp;— Т.7.&nbsp;— 1989, с.183-206</ref>. За цим Положенням він обирався на 3 роки, але фактично призначався [[Сенат]]ом за поданням [[губернатор]]а при узгодженні кандидатури мирового посередника з місцевими предводителями [[Дворянство|дворянства]]. Кандидатами на посаду мирового посередника могли бути місцеві потомствені дворяни-землевласники, які мали відповідати встановленим становим, майновим та освітнім [[ценз]]ам. Дія інституту мирових посередників поширювалася на 43 [[губернія|губернії]] Європейської Росії. На початку 60-х років [[ХІХ]] ст. в системі налічувалося понад 1700 представників<ref>[http://cyclop.com.ua/content/view/330/43/ Юридична енциклопедія: В 6 т.&nbsp;— К.: «Укр. енцикл.», 1998]</ref>. З них в Україні, починаючи з червня 1861 року, почали діяти 428 мирових посередників.