В Києві 3—4 березня (16—17 березня) [[1917]] була утворена [[Українська Центральна Рада]], яка претендувала на владні повноваження на теренах України (по суті, заперечуючи владу [[Тимчасовий комітет Державної думи|Тимчасового комітету Державної думи]] і [[Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів|Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів]]). Після того, як у травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію Україні (навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада 10 (23) червня 1917 прийняла [[Універсали Української Центральної Ради|I Універсал]], яким оголошувалося, що «Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України».
У відповідь на І Універсал Тимчасовий уряд 16 (29) червня виступив з відозвою «Громадянам України», в якому запропонувавзакликав українцямукраїнців розвивати земське і міське самоврядування і покладатися на представництво своїх інтересів у [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських установчих зборах]]. Зважаючи на політичну кризу, обумовлену масовими демонстраціями, поразку російської армії на Південно-Західному фронті і, як наслідок, втрату Галичини, Тимчасовий уряд не міг діяти виключно силовими заходами, оскільки на захист Центральної Ради могли стати фронтові українізоовані частини і велика частка населення України. У зв'язку з цим Тимчасовий Уряд розпочав переговори з Центральною Радою, для чого 28 червня до Києва відправилася урядова делегація у складі О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі. В результаті переговорів було досягнуто компромісу і Центральна Рада прийняла 3 (16) липня 1917 ІІ Універсал, в якому постувалася своїми претензіями і визнавала владні повноваження Тимчасового уряду до скликання Установчих Зборів.
