Маскування (військова справа): відмінності між версіями

'''Маскування''' — у [[військова справа|військовій справі]] — вид [[Бойове забезпечення|бойового забезпечення]], що організовується та здійснюється у [[воєнний час|воєнний]] та [[мирний час]] з метою приховування від противника складу сил власних військ і [[Дезінформування|введення його в оману]] стосовно власних намірів та розташування своїх військ, споруд, вогневих позицій тощо.

З поширенням скорострільних болтових гвинтівок у другій половині [[XIX]] століття традиційна практика пересування військ по [[фронт]]у щільними групами або сплочннимізімкненими рядами в [[обмундирування|обмундируванні]], зробленому для зручності спостереження з яскравого сукна вийшла з практики. З поширенням [[кулемет]]ів і [[міномет]]ів, які включають прямі легко замаскованості і в змозі зупинити просування ворога, втрати серед атакуючих військ стали настільки високі, що під час Першої світової війни [[бойові дії]] перейшли в стадію [[окопна війна|окопної війни]], коли просування військ з [[фронт]] у було можливо тільки з величезними втратами для наступаючих. [[Розвідка]] з повітря також змусила всі воюючі сторони акуратно маскувати артбатареіартилерійські батареі і тилові військові установки. Також для відволікання уваги супротивника від головних сил артилерії стали застосовувати різноманітні демонстрації, помилкові позиції та інше для розпилення його контрбатарейноїконтрбатарейного вогню. Але й зі свого боку стало необхідно вміти розпізнавати аналогічні заходи, що вживаються [[противник]]ом.

для розпилення контрбатарейної вогню противника звукова маскування важливіше зорової. Під час Другої світової війни широке поширення одержав спосіб звуковий маскування місцезнаходження атрбатареібатареі. Для цього використовувалися [[вибухпакет]]и, що імітують звук пострілу артилерії. Зокрема, цей метод використовувався для того, щоб викликати [[контрбатарейноїконтрбатарейний вогонь]] на місце розташування вибухових пакетів, і тим самим розкрити положення батареї противника. Також були спроби створити імітатори розриву снарядів (для того, щоб пости [[звукова розвідка|звукової розвідки]] противника видавали неправильні поправки). Якщо перший метод став широко застосовним, то другий не виправдав покладених на нього надій, і в наш час майже не застосовується.