Спростовуваність: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис
Рядок 62:
Поппер запропонував використовувати принцип спростовуваності для визначення, чи є теорія науковою чи ні: якщо вона не спростовувана, тоді це не наука. В деяких випадках застосування цього підходу межувало із екстремізмом, коли, наприклад, були спроби піддати сумніву науковість таких дисциплін, як [[макроеволюція]] та [[космологія]]. Принцип спростовуваності був використаний cуддею Вільямом Овертоном для встановлення того що [[Креаціонізм|наука Творіння]] не є науковою теорією, та не повинна навчатись у публічних школах штату [[Арканзас]]. У [[філософія науки|філософії науки]], [[Верифікація|верифікаціонізм]] твердить, що твердження, щоб бути науковим та осмисленим, повинно допускати емпіричну перевірку. Це твердження було суттю [[логічний емпіризм|логічного емпіризму]] (див. [[Віденський гурток]]).
 
Після Поппера, принцип спростування замінив [[принцип верифікації]] в якості критерія демаркації. Іншими словами, щоб бути науковою, гіпотеза повинна бути в принципі спростовуваною. Поппер також зауважив, що філософи із Віденського гуртка не розділяли дві окремі проблеми та дали їм відповідно один розв'язок: принцип верифікації. На противагу їм, Поппер наголошував, що теорія може бути осмисленою, не бувши при цьому науковою, та що критерій осмисленості не обов'язково співпадаєзбігається із критерієм демаркації. Спростовуваність є нейтральною властивістю тверджень та теорій. Критерій демаркації використовує цю властивість як основу для підтвердження переваги спростовуваних теорій над неспростовуваними як складової частини науки. Наслідком цього є політична позиція, що її можна назвати '''фальсифікаціонізм'''.
 
Слід зауважити, однак, що неспростовувані твердження відіграють свою роль у наукових теоріях, та строге застосування критерія Поппера залишає поза межами науки значну частину того, що робить її цінною {{fact}}. Він також не дає критерію для розрізнення осмислених тверджень від безглуздих. Тим не менше, знання того, чи теорія є спростовуваною, є дуже корисним, хоча б для визначення підходів для її дослідження. Щонайменше, це заощаджує зусилля на спроби спростувати неспростовувану теорію, або спроб розглядати неспростовувану теорію як необґрунтовану.