Вікіпедія

Хотинська війна: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 2:
[[Файл:Jan Karol Chodkiewicz in Chocim 1621.jpg|thumb|300px|[[Ян Кароль Ходкевич]] в [[Хотинська битва (1621)|Хотинській битві]]]]
'''Хотинська війна 1620—1621 років''' — війна султанської [[Туреччина|Туреччини]] проти [[Польща|Польщі]], яка завершилася [[Хотинська битва|4-тижневою битвою об'єднаних сил українського козацького і польського шляхетського військ проти турецько-татарських загарбників під Хотином]] (звідси її назва) і поразкою турків.
 
== Перебіг війни ==▼
== Передумови війни. ==▼
Війну почала [[Туреччина]]. Після перемоги над польсько-шляхетським військом у [[Цецорська битва 1620|Цецорській битві]] [[1620]] р. вона почала готуватися до завоювання [[Польща|Польщі]] й [[Русь-Україна|Русі-України]]. Навесні [[1621]] р. султан [[Осман ІІ]] зібрав велике військо і рушив до [[Молдова|Молдови]]. Його бойові сили становили близько 100 тис. чол. До турецького війська приєдналася 60-тисячна [[кримська орда]]. Ослаблена поразкою під [[Цецора|Цецорою]] шляхетська [[Польща]] перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із [[Московська держава|Московською державою]], [[Швеція|Швецією]] та іншими країнами. Вона могла зібрати лише З030-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, польсько-шляхетський уряд звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти [[Туреччина|Туреччини]], обіцяючи їм розширити права та привілеї. [[Польський сейм]] ухвалив козацький реєстр у 20 тис. чол. з платнею 100 тис. [[злотий|злотих]] на рік.
▲ Передумови війни.
Основними причинами Хотинської вiйни стали агресивна зовнiшня полiтика Туреччини щодо словянського свiту, безперервнi руйнiвнi походи запорожцiв на кримськi й турецькi землi, посилення впливу Польщi на Молдавське князiвство, яке вважалось васалом Отоманської Порти. Безпосереднiм приводом до вiйни став напад у 1619 р. з територiї Польщi напiвбандицьких загонiв так званих лiсовчикiв на Семигородчину, князь якої Габор Бетлен був турецьким васалом. Скориставшись цим, султан Осман II планував спочатку покарати пропольськи налаштованого молдавського князя Грацiана i знову пiдпорядкувати Молдавiю своєму впливу.▼
▲== ПеребігПричини війни ==
Влiтку 1620 р Iскандер паша на чолi 60-тисячного вiйська почав наступ на Молдавiю. Польський уряд ухвалив рiшення подати Грацiану вiйськову допомогу залучивши до походу i значну кiлькiсть українських козакiв. Але коронний гетьман Станiслав Жолкевський не надто бажав бачити їх пiд своїм командуванням i все повторював - "не хочу я з Грицями воювати нехай iдуть до ролi альбо свинi пасти". Але й козаки не прагли з ним воювати. Незважаючи на успiхи в Московщинi у козацькiй пам'ятi вiн залишався головним винуватцем розгрому повстання Наливайка i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не бiльше 1.6 тис реєстрових козакiв у тому числi й сотню Михайла Хмельницького де перебував i його син Богдан. Все вiйсько Жолкевського налiчувало приблизно 9 тис. жовнiрiв.▼
▲ Основними причинами Хотинської вiйни стали агресивна зовнiшня полiтика [[Туреччина|Туреччини]] щодо словянського[[слов'яни|слов'янського свiту]], безперервнiбезперервні руйнiвнi походи [[Козаки|запорожцiв]] на кримськi[[Кримське ханство|кримські]] й турецькiтурецькі землiземлі, посилення впливу Польщi[[Річ Посполита|Польщі]] на [[Молдавське князiвствокнязівство|Молдовське князівство]], яке вважалось васалом [[Порта|Отоманської Порти]]. БезпосереднiмБезпосереднім приводом до вiйнивийни став напад у [[1619]] р. з територiїтериторії Польщi напiвбандицьких загонiв так званих [[Лісовчики|лiсовчикiв]] на Семигородчину[[Семигород]]чину, князь якої [[Габор Бетлен|Габор Бетлен]] був турецьким васалом[[васал]]ом. Скориставшись цим, [[султан]] [[Осман II|Осман II]] планував спочатку покарати пропольськипро-польськи налаштованого молдавського князя Грацiана i знову пiдпорядкувати Молдавiю своєму впливу.
24 серпня (3 вересня на н.с.) 1620 р. вiйсько Жолкевського переправилося на правий берег Днiстра i захопило молдавськi фортецi. Тут до нього приєднався господар Молдавiї Грацiан з 600 своїх однодумцiв. Вiйсько союзникiв зробило стрiмкий марш i 2 вересня зайняло позицiї поблизу с.Цецори, розташованого на березi Прута за 18 верст вiд Ясс. 8 - 11 вересня вiдбулись вирiшальнi бої пiд Цецорою в ходi яких польське вiйсько зазнало поразки. Багато жовнiрiв i козакiв загинуло, серед них i Михайло Хмельницький, чимало потрапило в полон, у тому числi й Богдан Хмельницький. Вiдступаючих до Кам`янця-Подiльського полякiв турки i татари остаточно розгромили 26 вересня бiля с.Савки. Сам коронний гетьман Жолкевськии загинув,польний гетьман Станiслав Конецпольський, магнати Микола Потоцький, Ян Тишкевич та iншi були взятi в полон. Головну причину поразки польськi урядовцi вбачали у тому, що Жолкевськии не залучив до вiйни необхiдну кiлькiсть козакiв.▼
 
Рiч Посполита втратила вiйсько i опинилась безборонною перед грiзним противником. Татарськi орди розтiклися по Подiллю i Галичинi, дiйшли до Львова i Перемишля, грабували населення, руйнували мiста i села. На захист України виступила Запорозька Сiч. Частина запорожцiв рушила на Подiлля, дiйшла до кордонiв Молдавiї, завдала низку поразок невеликим татарським загонам i захопила Бiлгород. А 15 тис. козакiв вирушили у похiд на Кримське узбережжя й зруйнували 15 татарських мiстечок, у тому числi Баксей, Бодзек, Зухарей, Земза. Своїми дiями запорожцi витискали татар з українських земель i попереджали можливий наступ.▼
==Цецорська битва==
Підготовка до битви.
{{main|Цецорська битва 1620}}
На початку вересня 1620 року у Варшавi зiбрався сейм, який ухвалив план захисту Речi Посполитої вiд наступу противника. Було вирiшено збiльшити коронне вiйсько, довести козацький реєстр до 20 тис., видiлити для нього 100 тис. злотих, зiбравши їх з шляхти. Пiдготовка до вiйни велася мляво, шляхта не поспiшала платити податок на воєннi потреби. I погляди польських урядовцiв знову звернулись до українського козацтва. До запорожцiв на початку зими 1621 р було вiдправлено Бартоша Обалковського з вiдповiдними пропозицiями, на якi козаки спочатку не дали конкретної вiдповiдi. Але самi почали готуватися до воєнних дiй. Заготовляли дерево для чайок, харчi, боєприпаси, потiм вийшли з Сiчi на волость i в панських та королiвських маєтках стали брати коней, порох, олово. Велись переговори щодо необхiдностi об'єднання перед ворожою загрозою прихильникiв гетьмана Яцька Бородавки i полковника▼
 
Сагайдачного. В таких турботах минули для козакiв зима i рання весна 1621 р.
▲Влітку Влiтку [[1620]] р. Iскандер паша на чолi 60-тисячного вiйська почав наступ на Молдавiю. Польський уряд ухвалив рiшення подати Грацiану вiйськову допомогу залучивши до походу i значну кiлькiсть українських [[Запорозька Січ|козакiв]]. Але [[Польний гетьман коронний|коронний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський|Станiслав Жолкевський]] не надто бажав бачити їх пiд своїм командуванням i все повторював - "''не хочу я з Грицями воювати нехай iдуть до ролi альбо свинi пасти''". Але й козаки не праглипрагнули з ним воювати. Незважаючи на успiхиуспіхи в [[Московія|Московщинi]] у козацькiйкозацькій пам'ятiяті вiн залишався головним винуватцем розгрому [[Повстання Наливайка|повстання]] [[Наливайко Северин|Наливайка]] i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не бiльше 1.6 тис [[Реєстрові козаки|реєстрових козакiв]] у тому числi й [[Сотня|сотню]] [[Михайло Хмельницький|Михайла Хмельницького]] де перебував i його син [[Богдан Хмельницький|Богдан]]. Все вiйсько Жолкевського налiчувало приблизно 9 тис. жовнiрiв.
Тим часом турецький султан Осман II вiдмобiлiзував вiйська, наказав головному адмiраловi прикрити Стамбул ескадрою з 40 галер вiд мож ливого нападу Чорноморського флоту козакiв i у квiтнi вирушив у похiд на Рiч Посполиту. Шлях був довгим i тяжким. Вiйськовi вантажi перевозились в основному морем.▼
 
Невдовзi Запорозька Сiч почала активнi воєннi дiї на морi. На початку червня запорозька флотилiя показалась напроти гирла Днiстра. Турецька ескадра Халiли-пашi потопила 5, захопила 18 козацьких чайок i полонила близько 300 козакiв. Для захисту гирла Дунаю султан вiдправив головного адмiрала з ескадрою. Але козаки минули турецький флот, спалили мiстечко Ахiоль, а потiм на 16 чайках пiшли до Стамбула. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бiй з козаками i лише з жахом дивився, як тi руйнували найближчi селища. Козаки дошкуляли туркам i в iнших мiсцях, тримаючи їх у постiйнiй напрузi, змушуючи постiйно звертатись до султана по допомогу.▼
▲ [[24 серпня]] ([[3 вересня]] на н.с.) 1620 р. вiйсько Жолкевського переправилося на правий берег [[Дністер|Днiстра]] i захопило молдавськi фортецi. Тут до нього приєднався господар Молдавiї Грацiан з 600-ма своїхсвоїми однодумцiводнодумцями. Вiйсько союзникiв зробило стрiмкий марш i [[2 вересня]] зайняло позицiї поблизу с. [[Цецора|Цецори]], розташованого на березi Прута[[Прут]]а за 18 верст вiд [[Ясси|Ясс]]. 8 - 11 вересня вiдбулись [[Цецорська битва 1620|вирiшальнi бої пiд Цецорою]] в ходi яких польське вiйсько зазнало поразки. Багато жовнiрiв i козакiв загинуло, серед них i Михайло Хмельницький, чимало потрапило в полон, у тому числi й [[Богдан Хмельницький]]. Вiдступаючих до [[Кам'янець-Подільський|Кам`янця-Подiльського]] полякiв турки i татари остаточно розгромили [[26 вересня]] бiля с. Савки. Сам коронний гетьман ЖолкевськииЖолкевський загинув, польний гетьман [[Станіслав Конєцпольський|Станiслав Конецпольський]], магнати [[Микола Потоцький|Микола Потоцький]], [[Ян Тишкевич|Ян Тишкевич]] та iншi були взятi ву полон. Головну причину поразки польськi урядовцi вбачали у тому, що ЖолкевськииЖолкевський не залучив до вiйни необхiдну кiлькiсть козакiв.
Тим часом Сагайдачний i Бородавка збирали добровольцiв для участi у воєнних дiях. У червнi в урочищi Суха Дiброва, що мiж Бiлою Церквою i Ржишевом, вiдбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожцiв у вiйнi. На неї прибуло понад 40 тис. осiб. У тяжку годину козацькi лiдери припинили суперечки i заради майбутнього вирiшили подати Польщi максимальну допомогу. Рада ухвалила рiшення направити козацьке вiйсько на чолi з гетьманом Бородавкою у Молдавiю, а Сагайдачного - у Варшаву на переговори з польським королем. У 20-х числах липня Сагайдачний кiлька разiв зустрiчався з королем i вiв з ним переговори стосовно задоволення вимог козакiв. Реакцiя Владислава на них була позитивною.▼
 
Поки турецька армiя повiльно рухалась по захiдному узбережжю Чорного моря, запорожцi всiляко їй шкодили. У липнi одна частина козакiв морем вiдправилась на Трапезунд, а друга - в район Дунаю, де будувався мiст для переправи турецької армiї. Проти них Халiла-паша 11 липня вiдрядив 150 кораблiв рiзного типу. В морському бою запорожцi вийшли переможцями, потiм висадились на берег над Прутом i зав'язали бої з ордою Кантемiра мурзи. Дiї запорожцiв у Туреччинi та на Подунайщинi вносили тривогу в серця туркiв, гальмували просування турецької армiї.▼
▲ Рiч[[Річ Посполита]] втратила вiйськовійсько i опинилась безборонною перед грiзнимгрізним противником. Татарськi орди розтiклисярозтеклися по [[Поділля|Подiллю]] i [[Галичина|Галичинi]], дiйшлидійшли до [[Львів|Львова]] i [[Перемишль|Перемишля]], грабували населення, руйнували мiста i села. На захист України виступила [[Запорозька СiчСіч]]. Частина запорожцiв рушила на Подiлля, дiйшла до кордонiв Молдавiї, завдала низку поразок невеликим татарським загонам i захопила [[Білгород-Дністровський|Бiлгород]]. А 15 тис. козакiв вирушили у похiд на Кримське[[Крим]]ське узбережжя й зруйнували 15 татарських мiстечок, у тому числi [[Баксей]], [[Бодзек]], [[Зухарей]], [[Земза]]. Своїми дiями запорожцi витискали татар з українських земель i попереджали можливий наступ.
Досить активно дiяло козацьке вiйсько Бородавки. У липнi - першiй половинi серпня невеликi козацькi загонирозiйшлися по територiї Молдавiї й розгорнули активнi воєннi дiї. Вони спалили села в околицях Сорок та iнших багатьох мiст i навiть розбили особисту охорону господаря. Той мусив тiкати за Дунай пiд захист турецьких вiйськ, а козаки взяли пiд свiй контроль мало на всю країну. Основне козацьке вiйсько трималось купи, готове вiдбити напади татарської орди чi турок.▼
 
У серединi серпня вся турецька армiя переправилась через Дунай i рушила в глиб Молдавiї. Козацькi загони нав'язували несподiванi бої авангардним частинам турок i таким чином затримували просування всiєї армiї. Один з них чисельнiстю 300 осiб при вiдступi вiд Сучави наштовхнувся на татарську орду i мусив оборонятись табором. Турецький султан кинув проти нього чи не всi вiйська. Приблизно 100 козакiв пробились до р.Прут i засiли там у великiй печерi й кiлька днiв вiдбивали всi штурми ворога. Тiльки димом турки викурили козакiв зi схованки i всiх перебили. 200 козакiв переправились через Прут, i, вiдбиваючись вiд татарської кiнноти, заклали оборонний табiр i цiлий день боронились вiд противника. Пiд прикриттям ночi козаки вислизнули з табора, роздiлились на двi частини i вiдступили лiсом. Але на ранок їх наздогнали ворожi пiдроздiли й змусили знову стати табором. Тiльки пiд вечiр туркам вдалось прорвати оборону захисникiв, увiрватись до табору й захопити 30 зранених i до смертi замучених козакiв.▼
==Перегрупування==
[[Файл:Stanisław Żółkiewski 1.JPG|міні|праворуч|200пкс|[[Станіслав Жолкевський]] (портрет)]]
▲ На початку вересня [[1620]] року у [[Варшава|Варшавi]] зiбрався [[Сейм Республіки Польща|сейм]], який ухвалив план захисту РечiРечі Посполитої вiд наступу противника. Було вирiшеновирішено збiльшити [[Військо Польське|коронне вiйсько]], довести козацький реєстр до 20 тис., видiлити для нього 100 тис. [[Злотий|злотих]], зiбравши їх з [[Шляхта|шляхти]]. Пiдготовка до вiйни велася мляво, шляхта не поспiшала платити податок на воєннi потреби. I погляди польських урядовцiв знову звернулись до українського козацтва. До запорожцiв на початку зими [[1621]] р було вiдправлено Бартоша Обалковського з вiдповiдними пропозицiями, на якi козаки спочатку не дали конкретної вiдповiдi. Але самiсамі почали готуватися до воєнних дiй. Заготовляли дерево для [[Чайка (човен)|чайок]], харчi, боєприпаси, потiм вийшли з Сiчi на [[волость]] i в панських та королiвськихкоролівських маєтках стали брати коней, порох, [[олово]]. Велись переговори щодо необхiдностi об'єднання перед ворожою загрозою прихильникiв гетьмана [[Яцько Бородавка-Неродич|Яцька Бородавки]] i полковника Сагайдачного. В таких турботах минули для козакiв зима i рання весна [[1621]] р.
 
▲ Тим часом турецький султан [[Осман IIІІ]] [[Мобілізація|вiдмобiлiзував]] вiйська, наказав головному адмiраловi[[адмірал]]ові прикрити [[Стамбул]] [[Ескадра|ескадрою]] з 40 [[Галера|галер]] вiд мож ливогоможливого нападу Чорноморського флоту козакiв i у квiтнi вирушив у похiд на Рiч Посполиту. Шлях був довгим i тяжким. Вiйськовi вантажi перевозились в основному морем.
 
▲Невдовзi [[Запорозька Невдовзi Січ|Запорозька СiчСіч]] почала активнiактивні воєннi дiї на морi. На початку червня запорозька флотилiя[[Флотилія|флотилія]] показалась напроти [[Річкова дельта|гирла]] [[Дністер|Днiстра]]. Турецька ескадра Халiли-пашi потопила 5, захопила 18 козацьких чайок i полонила близько 300 козакiв. Для захисту гирла [[Дунай|Дунаю]] султан вiдправив головного адмiрала з ескадрою. Але козаки минули турецький флот, спалили мiстечко Ахiоль[[Ахіоль]], а потiм на 16 чайках пiшли до Стамбула[[Стамбул]]а. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бiй з козаками i лише з жахом дивився, як тiті руйнували найближчiнайближчі селища. Козаки дошкуляли туркам i в iншихінших мiсцяхмісяцях, тримаючи їх у постiйнiй напрузi, змушуючи постiйно звертатись до султана по допомогу.
 
▲Тим часом [[Петро Конашевич Тим часом Сагайдачний|Сагайдачний]] i Бородавка збирали добровольцiв для участi у воєнних дiях. У червнi в урочищi Суха Дiброва, що мiж [[Біла Церква|Бiлою Церквою]] i [[Ржищів|Ржишевом]], вiдбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожцiв у вiйнi. На неї прибуло понад 40 тис. осiб. У тяжку годину козацькi лiдери припинили суперечки i заради майбутнього вирiшили подати Польщi максимальну допомогу. Рада ухвалила рiшення направити козацьке вiйсько на чолi з гетьманом Бородавкою у Молдавiю, а Сагайдачного - у Варшаву на переговори з польським королем. У 20-х числах липня Сагайдачний кiлька разiв зустрiчався з королем i вiв з ним переговори стосовно задоволення вимог козакiв. Реакцiя [[Владислав IV Ваза|Владислава]] на них була позитивною.
 
▲ Поки турецька армiя повiльно рухалась по захiдному узбережжю [[Чорне море|Чорного моря]], запорожцi всiляко їй шкодили. У липнi одна частина козакiв морем вiдправилась на [[Трабзон|Трапезунд]], а друга - в район Дунаю, де будувався мiст для переправи турецької армiї. Проти них Халiла-паша [[11 липня]] вiдрядив 150 кораблiв рiзного типу. В морському бою запорожцi вийшли переможцями, потiм висадились на берег над Прутом[[Прут]]ом i зав'язали бої з ордою Кантемiра мурзи. Дiї запорожцiв у Туреччинi та на [[Подунав'я|Подунайщинi]] вносили тривогу в серця туркiв, гальмували просування турецької армiї.
 
▲ Досить активно дiяло козацьке вiйсько Бородавки. У липнi - першiй половинi серпня невеликi козацькi загонирозiйшлисязагони розiйшлися по територiї Молдавiї й розгорнули активнi воєннi дiї. Вони спалили села в околицях [[Сороки (місто)|Сорок]] та iнших багатьох мiст i навiть розбили особисту охорону господаря. Той мусив тiкати за Дунай пiд захист турецьких вiйськ, а козаки взяли пiд свiй контроль мало нане всю країну. Основне козацьке вiйсько трималось купи, готове вiдбити напади татарської орди чiчи турок.
 
▲ У серединi серпня вся турецька армiя переправилась через Дунай i рушила в глиб Молдавiї. Козацькi загони нав'язували несподiванi бої авангардним частинам турок i таким чином затримували просування всiєї армiї. Один з них чисельнiстю 300 осiб при вiдступi вiд [[Сучава (місто)|Сучави]] наштовхнувся на татарську орду i мусив оборонятись табором. Турецький султан кинув проти нього чи не всi вiйська. Приблизно 100 козакiв пробились до р. Прут i засiли там у великiй печерi й кiлька днiв вiдбивали всi штурми ворога. Тiльки димом турки викурили козакiв зi схованки i всiх перебили. 200 козакiв переправились через Прут, i, вiдбиваючись вiд татарської кiнноти, заклали оборонний табiр i цiлий день боронились вiд противника. Пiд прикриттям ночi козаки вислизнули з табора, роздiлились на двi частини i вiдступили лiсом. Але на ранок їх наздогнали ворожi пiдроздiли й змусили знову стати табором. Тiльки пiд вечiр туркам вдалось прорвати оборону захисникiв, увiрватись до табору й захопити 30 зранених i до смертi замучених козакiв.
 
200 козакiв переправились через Прут, i, вiдбиваючись вiд татарської [[Кіннота|кiнноти]], заклали оборонний табiр i цiлий день боронились вiд противника. Пiд прикриттям ночi козаки вислизнули з табора, роздiлились на двi частини i вiдступили лiсом. Але на ранок їх наздогнали ворожi пiдроздiли й змусили знову стати табором. Тiльки пiд вечiр туркам вдалось прорвати оборону захисникiв, увiрватись до табору й захопити 30 зранених i до смертi замучених козакiв.
Усього ж до рук турок потрапило до 200 полонених з числа передових козацьких загонiв i майже всiх їх було страчено. Турецький султан будь-що намагався не допустити з'єднання козацького й польського
вiйськ i розгромити їх поодинцi.
Польське вiйсько пiд командуванням коронного гетьмана Карла Ходкевича пiдiйшло до лiвого берега Днiстра i зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього i дiяти спiльно. Однак Бородавка побоювався можливого сепаратного миру полякiв з турками i вiдповiв, що дасть згоду, коли польське вiйсько вступить на територiю Молдавiї. Це означало початок Польщею воєнних дiй безпосередньо проти Туреччини. Пiсля цього польському урядовi вже не було куди вiдступати. До 20 серпня (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Днiстра i заклав табiр пiд Хотином.▼
На другий день до польського табору прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустрiли i командування, i простi вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речi Посполитої на вiдмiну вiд непевного Бородавки. На чолi невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького вiйська, щоб прискорити його рух. Вночi вiн наскочив на турецький табiр, пiд час сутички був поранений у руку татарською стрiлою i ледве врятувався. Проблукавши цiлу нiч по лiсу, вiн на ранок вийшов до Днiстра, переправився на лiвий берег i добрався до козацького вiйська, що стояло пiд Могилевом.▼
На козацькiй радi Сагайдачний розповiв про обiцянки польського короля задовольнити козацькi прохання i тим самим привернув на свiй бiк частину присутнiх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмiлому командуваннi, невиправданих втратах людей, нездатностi забезпечити вiйсько всiм необхiдним i скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари i пiзнiше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного i вiн протягом тиждня, вiдбиваючись вiд татар, вiв козакiв до польськог табору. Першого вересня (н.с.) союзники з'єднались. Наступного дня пiд Хотин пiдiйшов i турецький султан зi своєю армiєю.▼
 
==Хотинська битва==
== Вирішальний чинник Українського війська ==▼
[[Файл:Sagajdachny.jpg|100пкс||thumb|Петро Конашевич Сагайдачний]]
▲ Польське вiйсько пiд командуванням коронного гетьмана [[Ян Кароль Ходкевич|Карла Ходкевича]] пiдiйшло до лiвого берега Днiстра i зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього i дiяти спiльно. Однак [[Яцько Бородавка-Неродич|Бородавка]] побоювався можливого [[Сепаратний мир|сепаратного миру]] полякiв з турками i вiдповiв, що дасть згоду, коли польське вiйсько вступить на територiю Молдавiї. Це означало початок Польщею воєнних дiй безпосередньо проти Туреччини. Пiсля цього польському урядовi вже не було куди вiдступати. До [[20 серпня]] (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Днiстра i заклав табiр пiд [[Хотин|Хотином]].
 
▲ На другий день до польського табору прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустрiли i командування, i простi вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речi Посполитої на вiдмiну вiд непевного Бородавки. На чолi невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького вiйська, щоб прискорити його рух. Вночi вiн наскочив на турецький табiр, пiд час сутички був поранений у руку татарською стрiлою i ледве врятувався. Проблукавши цiлу нiч по лiсу, вiн на ранок вийшов до Днiстра, переправився на лiвий берег i добрався до козацького вiйська, що стояло пiд [[Могилів-Подільський|Могилевом]].
 
▲ На козацькiй радi Сагайдачний розповiв про обiцянки польського короля задовольнити козацькi прохання i тим самим привернув на свiй бiк частину присутнiх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмiлому командуваннi, невиправданих втратах людей, нездатностi забезпечити вiйсько всiм необхiдним i скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари i пiзнiше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного i вiн протягом тиждня, вiдбиваючись вiд татар, вiв козакiв до польськог табору. Першого вересня (н.с.) союзники з'єднались. Наступного дня пiд Хотин пiдiйшов i турецький султан зi своєю армiєю.
 
{{main|Хотинська битва 1621}}
 
▲== Вирішальний чинник Українського війська ==
[[Файл:Brandt Powrot Kozakow.jpg|320px|thumb|right|[[Юзеф Брандт|Ю.Брандт]]. Повернення козаків з походу]]
Усвідомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу турками, скликана 15-17.VI.[[1621]] р. в урочищі [[Суха Діброва|Сухій Діброві]] (на Черкащині) загальна [[козацька рада]] прийняла рішення виступити разом з польсько-шляхетським військом проти турецько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у [[Варшава|Варшаву]] посольство у складі [[Петро Конашевич Сагайдачний|П.Сагайдачного]] та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, відновлення вищої православної ієрархії на Русі-Україні тощо. Влітку [[1621]] р. 40 тисяч козаків на чолі з запорізьким гетьманом [[Бородавка-Неродич Яцько|Я.Бородавкою]] рушило в [[Молдова|Молдову]]. Одночасно запорожці почали напади на турецькі і кримські чорноморські прибережні міста. Перейшовши [[Дністер]], козацькі загони протягом серпня [[1621]] р. вели героїчну боротьбу, стримуючи просування турецького війська до [[Хотин]]а, поблизу якого був укріплений табір польсько-шляхетського війська. Після скинення з гетьманства [[Бородавка-Неродич Яцько|Я.Бородавки]] і обрання гетьманом [[Сагайдачний Петро|П.Сагайдачного]] [[козацьке військо]] (в складі його було 700 донських козаків), відбиваючи безперервні атаки турецького авангарду, 1.ІХ.[[1621]] р. з'єдналося під [[Хотин]]ом з польсько-шляхетським військом. З 2.ІХ.[[1621]] р. ворог почав штурмувати укріплені табори козацького і польсько-шляхетського військ. В останньому, генеральному штурмі 28.IX.[[1621]], коли турецьким силам вдалося оволодіти польсько-шляхетськими укріпленнями, козацьке військо ударами з флангів розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх військ, султан змушений був припинити воєнні дії і укласти [[Хотинський мирний договір|Хотинський мир]] [[1621]] р. Головна заслуга в перемозі над турецько-татарськими військами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом і мужністю врятували польсько-шляхетське військо від розгрому й ліквідували небезпеку турецько-татарського поневолення руського (українського) і польського народів.
 
== Міжнародне значення наслідків Хотинської війни ==
Перемога в Х.Хотинській В.Війні мала велике міжнародне значення. Вона примусила [[Туреччина|Туреччину]] відмовитися від планів завоювання [[Європа|Європи]]. Розгром під [[Хотин]]ом привів у султанській Туреччині до народного повстання, заколоту [[яничари|яничарів]], ослаблення політичної влади ([[1622]] р. [[Осман ІІ|Османа ІІ]] було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти турецьких поневолювачів.
 
== Джерела ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Хотинська_війна