Тищенко Микола Іванович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 26:
Почав грати 1942 року в [[Любліно]] в команді залізничного [[технікум]]у, згодом виступав за армійські колективи і «Локомотив» (Любліно).
 
З 1951 року — в [[Спартак (Москва)|московському «Спартаку»]]. За 8 сезонів у складі клубу (1951—1958) тричі ставав чемпіоном країни, двічі — віце-чемпіоном і один раз здобував «бронзу». Також грав у чемпіонському для «Спартака» [[Чемпіонат СРСР з футболу 1958 (клас «А»)|сезоні 1958]], але медалі не отримав, оскільки провів менше, ніж 50% поєдинків.
 
Невисокий і потужний гравець, відзначався швидкістю і хорошим ривком. Був відважним і вимогливим на полі, партнери виділяли його бійцівський характер.
 
Відомим став випадок у півфіналі Олімпіади-1956 під час гри [[Збірна СРСР з футболу|СРСР]]—[[Збірна Болгарії з футболу|Болгарія]] — під кінець основного часу рахунок залишався 0:0, а в одному з епізодів Тищенко невдало впав і зламав [[ключиця|ключицю]]. Оскільки заміни тоді були недозволені, футболіст вмовив лікаря накласти пов'язку і з важкою травмою провів увесь додатковий час, взявши участь в обидвох результативних комбінаціях своєї команди — 2:1.
 
Тренер СДЮШОР «Спартак» (Москва): 1960—1964, 1966—1981. Старший тренер «Спартака-клубна» у 1963—1964 роках. В сезоні 1965 був одним з тренерів головної команди [[Спартак (Москва)|«Спартака» (Москва)]].