Підручник: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
CarsracBot (обговорення | внесок)
м r2.6.4) (робот додав: ast:Llibru de testu
EmausBot (обговорення | внесок)
м r2.6.4) (робот змінив: eu:Ikasliburu; косметичні зміни
Рядок 1:
'''Підру́чник''' — [[книга]], у якій системно викладено [[інформація|інформацію]] з певної галузі [[знання|знань]] і яку використовують в системі [[освіта| освіти]] на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид [[Навчальні видання|навчального видання]].
 
Підручники створюють із урахуванням вікових і соціальних потреб потенційних [[читач]]ів. [[Навчальна література|Навчальну літературу]] випускають [[державні організації]], [[навчальний заклад|навчальні заклади]] та приватні [[видавництво|видавництва]].
Рядок 15:
Не менш суперечливе становище й відносно навчальної літератури для українських загальноосвітніх шкіл, де складніше всього доводиться старшокласникам, оскільки видання нових підручників йде поступово, «покласово». Це обумовлено тим, що одні класи (старші) отримують знання в школі ще по старій навчальній програмі, а середні й молодші – вже зовсім по інший, затвердженій кілька років тому Міністерством науки й освіти України (перші – одержать ще 11-літню освіту, другі – вже 12-літню). Це негативно відображається на якості знань, що отримуються сучасними учнями, і на навчальному процесі в цілому: часи й вимоги нові, а підручники старі, нестача яких відчувається не тільки через моральне старіння, але й елементарної старості самих книг, виданих ще в 80-і роки минулого сторіччя.
 
В Україні щорічно проводиться конкурс рукописів підручників. Їх якість і рівень оцінюють експерти, і якщо пропоновані рукописи дійсно краще існуючих на певний час підручників, тоді саме їх і видають за державні кошти, отримавши грифа «схвалено Міністерством освіти й науки України». Видання шкільних підручників строго регламентується державою, що уважно стежить за тим, щоб підручники відповідали міністерській шкільній програмі й санітарно-гігієнічним нормам. Підручники, що надійшли у вільний продаж, переважно купують учні, яким їх не вистачило по розподілу в школах, а таких, як вже зауважувалось, чимало. Найбільш жалюгідна ситуація з підручниками на периферії. Однак виходячи з постанови Кабінету міністрів України №1128 від 22 липня 1998 року «Про поступовий перехід з 1 січня 1999 року на вільний продаж підручників і навчальних посібників для учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів», цей самий перехід почав знаходити згодом реальні обриси, пік котрого припав саме на перші роки нинішнього сторіччя.
 
 
Рядок 35:
[[eo:Lernolibro]]
[[es:Libro de texto]]
[[eu:TestuliburuIkasliburu]]
[[fa:کتاب درسی]]
[[fr:Manuel scolaire]]