Вікіпедія

Конклав: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Albedo (обговорення | внесок)
128 636 редагувань
на вибрану
Рядок 1:
[[Зображення:E585d5conclave47p.jpg|thumb|285px|Працівники встановлюють трубу на дах Сикстинської капелли. Ватикан, 2005 рік]]
'''Конклав''' (від {{lang-la|con claudere}} (''замикати разом''), хоча часто вважається, що походить від {{lang-la|cum clave}} (''під ключем'')) — збори, на яких [[кардинал|кардинали-виборщики]] обирають [[папа римський|папу Римського]]. Процедура відбувається в ізольованому від зовнішнього світу приміщенні. Вибори проводяться закритим голосуванням двічі на день. Для обрання необхідні дві третини голосів плюс один. Приміщення відкривають лише після вибору папи. Про обрання нового понтифіка сповіщають білим димом з димаря над Сикстинською капеллою, який піднімається від спалюваних бюлетенів голосування.
 
'''Конклав''' (від {{lang-la|con claudere}} (''замикати разом''), хоча часто вважається, що походить від {{lang-la|cum clave}} (''під ключем'')) — збори, на яких [[кардинал|кардинали-виборщики]] обирають [[папа римський|папу Римського]]. Процедура відбувається в ізольованому від зовнішнього світу приміщенні. Вибори проводяться закритим голосуванням двічі на день. Для обрання необхідні дві третини голосів плюс один. Приміщення відкривають лише після вибору папи. Про обрання нового понтифіка сповіщають білим димом з димаря над Сикстинською капеллою, який піднімається від спалюваних бюлетенів голосування.
Такий спосіб вибору папи був розроблений під час [[Другий Ліонський собор|Другого Ліонського собору]] і встановлений папою [[Григорій Х (папа римський)|Григорієм Х]] в [[1274]]. Сьогодні конклави проводяться в Сикстинській капеллі.
 
Такий спосіб вибору папи був розроблений під час [[Другий Ліонський собор|Другого Ліонського собору]] і встановлений папою [[Григорій Х|Григорієм Х]] в [[1274]]. Сьогодні конклави проводяться в Сикстинській капеллі.
 
== Історія ==
===Розвиток способів папських виборів===
На сьогодні точно не відомо, як проходили перші вибори [[єпископ|єпископів]], але можна припустити, що найперші вони обиралися [[апостол|апостолами]] і їх найближчими соратниками. Пізніше ця форма виборів змінилася на ту, при якій право обирати єпископа мали священики та громада [[єпархія|єпархії]], разом з найстаршими єпископами сусідніх (найчастіше залежних сільських) єпархій. [[Святий Кіпріан Карфагенський]] писав, що папа [[Корнелій (папа римський)|Корнелій]] був обраний «у згоді з установами Бога і Його Церкви, свідченнями майже всього кліру, собором старших за віком єпископів (''sacerdotum'') і добрими людьми»<ref>Св. Кіпріан Карфагенський, 4 лист до Антоніни</ref>. Правом активного вибору було наділене римське духовенство, але вони обирали римського єпископа не звичайною подачею голосів, а найчастіше консенсусом або аккламацією. Після цього кандидат мав бути представлений громаді для схвалення. Така, не досить ясна процедура призводила до частих непорозумінь і появ [[антипапа|антипап]], особливо після того, як папство почало грати вагому роль не тільки в церковному житті.<br/>
В [[769]] році Латеранський Синод відмінив обов'язкову згоду народу для вибору папи, але Римський Синод [[862]] повернув це право римській аристократії. В цей час вибір римського першосвященника залежав в першу чергу від [[Імператори Священної Римської Імперії|імператорів Священної Римської імперії]]. Реакцією на це стало видання в [[1059]] [[папа римський|папою]] [[Миколай ІІ (папа римський)|Миколаєм ІІ]] декрету ''In nomine Domini'', за яким правом обирати папу наділялися лише кардинали-єпископи, при чисто формальній згоді громади<ref>Декрет папи Миколая ІІ ''In nomine Domini'', пп.3 і 4</ref>. Латеранський Синод [[1139]] року встановив, що навіть така згода іншого кліру і народу не потрібна.<br/>
Більшу частину [[Середньовіччя]] чисельність кардиналів була невисокою, а при папі [[Олександр IV (папа римський)|Олександрі IV]] їх кількість опустилася лише до семи. Через важку та довгу подорож до місця проведення конклаву прибувала значно менша кількість [[кардинал|кардиналів]], ніж їх було загалом. Така маленька кількість виборщиків призводила до того, що кожен голос мав велику вагу, а політичні впливи на голосування тільки посилювалися. Конклави могли тривати місяцями і навіть роками. Довготривале міжцарювання після смерті [[Климент IV (папа римський)|Климента IV]] в [[1268]], що тривало 2 роки і було припинено лише через втручання святого Бонавентури, примусила новообраного папу [[Григорій Х (папа римський)|Григорія Х]] та [[Другий Ліонський собор]] встановити правила, за якими під час виборів кардинали мали бути зачинені, а, якщо вони були неспроможні обрати нового єпископа Риму протягом трьох-восьми днів, то їх раціон мав бути обмежений. Такі жорсткі правила не дуже подобалися кардиналам і папа [[Іоанн ХХІ (папа римський)|Іоанн ХХІ]] тимчасово їх призупинив. Але відомий своєю набожністю [[Бенедиктинці|бенедиктинець]] П'єтро Анджелеріо зміг вмовити кардиналів змінити свою позицію і в [[1294]] р. він був обраний під ім'ям [[Целестин V (папа римський)|Целестина V]]. Видавши три булли (''Quia in futurum'' від [[29 вересня]] [[1294]], ''Pridem'' від [[27 жовтня]] [[1294]] та ''Constitutionem'' від [[10 грудня]] [[1294]]), що повернули правила Григорія Х він відрікся від престолу і в [[1313]] році був [[Канонізація|канонізований]].<br/>
[[Зображення:Habemus Papam 1415.jpg|thumb|200px|Конклав 1415 р. (під час Констанцського собору), після закінчення якого вперше була використана формула «''Habemus Papam''»]]
Після смерті французького папи [[Григорій ХІ (папа римський)|Григорія ХІ]] в [[1378]] народ Риму підняв повстання і добився обрання італійського папи — [[Урбан VI (папа римський)|Урбана VI]]. Але його жорстокість та різні політичні впливи призвели до того, що французькі та деякі інші кардинали втекли до Фонді де проголосили обрання папи Урбана VI незаконним і обрали відомого кардинала і проповідника Робера Женевського антипапою під ім'ям [[Климент VII (антипапа)|Климента VII]]. Таким чином виявилося два папи — законний у [[Рим|Римі]] та антипапа в [[Авіньйон|Авіньйоні]]. Кожен з них мав своїх щиро відданих прихильників, що були впевнені в законності «свого» папи. Ця ситуація ускладнилась тим, що [[Пізанський Собор|Собор в Пізі]] в [[1409]] році, намагаючись вирішити проблему, низложив обидвох пап-суперників і обрав свого. В кінці-кінців претендентів стало троє. Ця схизма дістала назву [[Великий розкол Заходу|Великого розколу Заходу]]. Ситуація вирішилась лише тоді, коли папа [[Григорій ХІІ (папа римський)|Григорій ХІІ]] зрікся, а обидва антипапи були позбавлені престолу в [[1415]] [[Констанцський собор|Констанцським собором]] ([[1414]]-[[1418]]). При цьому ж соборі зібрався конклав до якого були уведені представники всіх католицьких націй, який обрав папу [[Мартин V (папа римський)|Мартина V]]. На цьому розкол закінчився, а на майбутнє собор був позбавлений права обирати папу або змінювати порядок виборів.
 
=== Розвиток способів папських виборів ===
===Вимоги до кандидатів===
 
Спочатку обраним римським єпископом, як і будь-яким іншим, міг бути навіть новонавернений (як, наприклад, [[Святий Амвросій Медіоланський]], [[архієпископ]] [[Мілан|Міланський]]). Пізніше, під час проблем зв'язаних з обранням антипапи [[Константин ІІ (антипапа)|Констянтина ІІ]], на Римському Синоді [[769]] р. папа [[Сергій ІІІ (папа римський)|Сергій ІІІ]] встановив, що за римським духовенством зберігається право обирати римського єпископа, але лише з кардиналів-пресвітерів або кардиналів-дияконів (це перша чітка згадка про [[кардинал|кардиналів]]). [[Миколай ІІ (папа римський)|Миколай ІІ]] встановивши, що правом вибору наділені тільки кардинали-єпископи, вирішив, що обиратися папа мав в першу чергу саме з римського кліру (хоча кардинали не були повністю зв'язані цими правилами). В [[1179]] році [[Третій Латеранський собор]] повернув старі правила щодо кандидатів в римські єпископи, дозволивши обиратися будь-якому неодруженому чоловікові-католику. Останнім [[папа римський|папою]], що був обраний не з [[кардинал|кардиналів]], був [[Урбан VI (папа римський)|Урбан VI]]. Хоча в новітній час були свідчення про те, що на конклаві [[1958]] року декілька голосів набрав [[Павло VI|Джованні Монтіні, архієпископ Міланський]], що на той ще не був кардиналом.<br/>
На сьогодні точно не відомо, як проходили перші вибори [[єпископ|єпископів]], але можна припустити, що найперші вони обиралися [[апостол|апостолами]] і їх найближчими соратниками. Пізніше ця форма виборів змінилася на ту, при якій право обирати єпископа мали священики та громада [[єпархія|єпархії]], разом з найстаршими єпископами сусідніх (найчастіше залежних сільських) єпархій. [[Святий Кіпріан Карфагенський]] писав, що папа [[Корнелій (папа римський)|Корнелій]] був обраний «у згоді з установами Бога і Його Церкви, свідченнями майже всього кліру, собором старших за віком єпископів (''sacerdotum'') і добрими людьми»<ref>Св. Кіпріан Карфагенський, 4 лист до Антоніни</ref>. Правом активного вибору було наділене римське духовенство, але вони обирали римського єпископа не звичайною подачею голосів, а найчастіше консенсусом або аккламацією. Після цього кандидат мав бути представлений громаді для схвалення. Така, не досить ясна процедура призводила до частих непорозумінь і появ [[антипапа|антипап]], особливо після того, як папство почало грати вагому роль не тільки в церковному житті.
Хоча папа Римський є в першу чергу римським єпископом він не обов'язково має бути не тільки [[Рим|римлянином]], але й навіть [[Італійці|італійцем]]. [[папа римський|Папа]] [[Бенедикт XVI]], наприклад, німець, а [[Іван Павло ІІ]] — поляк. В часи [[Римська імперія|Римської імперії]] та [[Середньовіччя]] було багато пап з різних частин світу — греки, сирійці, німці та ін. Але після [[Адріан VI (папа римський)|Адріана VI]] обраного в [[1522]], що був уроджинцем [[Нідерланди|Нідерландів]], але німцем за етнічним походженням (тому вважається папою-німцем), всі папи походили з областей, що складають сьогоднішню [[Італія|Італію]] аж до обрання [[Іван Павло ІІ|Івана Павла ІІ]] в [[1978]] році.
 
В [[769]] році Латеранський Синод відмінив обов'язкову згоду народу для вибору папи, але Римський Синод [[862]] повернув це право римській аристократії. В цей час вибір римського першосвященника залежав в першу чергу від [[Імператори Священної Римської Імперії|імператорів Священної Римської імперії]]. Реакцією на це стало видання в [[1059]] [[папа римський|папою]] [[Миколай ІІ (папа)|Миколаєм ІІ]] декрету ''In nomine Domini'', за яким правом обирати папу наділялися лише кардинали-єпископи, при чисто формальній згоді громади<ref>Декрет папи Миколая ІІ ''In nomine Domini'', пп. 3 і 4</ref>. Латеранський Синод [[1139]] року встановив, що навіть така згода іншого кліру і народу не потрібна.<br />
Більшу частину [[Середньовіччя]] чисельність кардиналів була невисокою, а при папі [[Олександр IV (папа римський)|Олександрі IV]] їх кількість опустилася лише до семи. Через важку та довгу подорож до місця проведення конклаву прибувала значно менша кількість [[кардинал|кардиналів]], ніж їх було загалом. Така маленька кількість виборщиків призводила до того, що кожен голос мав велику вагу, а політичні впливи на голосування тільки посилювалися. Конклави могли тривати місяцями і навіть роками. Довготривале міжцарювання після смерті [[Климент IV|Климента IV]] в [[1268]], що тривало 2 роки і було припинено лише через втручання святого Бонавентури, примусила новообраного папу [[Григорій Х|Григорія Х]] та [[Другий Ліонський собор]] встановити правила, за якими під час виборів кардинали мали бути зачинені, а, якщо вони були неспроможні обрати нового єпископа Риму протягом трьох-восьми днів, то їх раціон мав бути обмежений. Такі жорсткі правила не дуже подобалися кардиналам і папа [[Іоанн ХХІ|Іоанн ХХІ]] тимчасово їх призупинив. Але відомий своєю набожністю [[Бенедиктинці|бенедиктинець]] П'єтро Анджелеріо зміг вмовити кардиналів змінити свою позицію і в [[1294]] р. він був обраний під ім'ям [[Целестин V|Целестина V]]. Видавши три булли (''Quia in futurum'' від [[29 вересня]] [[1294]], ''Pridem'' від [[27 жовтня]] [[1294]] та ''Constitutionem'' від [[10 грудня]] [[1294]]), що повернули правила Григорія Х він відрікся від престолу і в [[1313]] році був [[Канонізація|канонізований]].
 
[[Зображення:Habemus Papam 1415.jpg|thumb|200px|Конклав 1415 р. (під час Констанцського собору), після закінчення якого вперше була використана формула «''Habemus Papam''»]]
 
Після смерті французького папи [[Григорій ХІ|Григорія ХІ]] в [[1378]] народ Риму підняв повстання і добився обрання італійського папи — [[Урбан VI|Урбана VI]]. Але його жорстокість та різні політичні впливи призвели до того, що французькі та деякі інші кардинали втекли до Фонді де проголосили обрання папи Урбана VI незаконним і обрали відомого кардинала і проповідника Робера Женевського антипапою під ім'ям [[Климент VII (антипапа)|Климента VII]]. Таким чином виявилося два папи — законний у [[Рим|Римі]] та антипапа в [[Авіньйон|Авіньйоні]]. Кожен з них мав своїх щиро відданих прихильників, що були впевнені в законності «свого» папи. Ця ситуація ускладнилась тим, що [[Пізанський Собор|Собор в Пізі]] в [[1409]] році, намагаючись вирішити проблему, низложив обидвох пап-суперників і обрав свого. В кінці-кінців претендентів стало троє. Ця схизма дістала назву [[Великий розкол Заходу|Великого розколу Заходу]]. Ситуація вирішилась лише тоді, коли папа [[Григорій ХІІ|Григорій ХІІ]] зрікся, а обидва антипапи були позбавлені престолу в [[1415]] [[Констанцський собор|Констанцським собором]] ([[1414]]—[[1418]]). При цьому ж соборі зібрався конклав до якого були уведені представники всіх католицьких націй, який обрав папу [[Мартин V|Мартина V]]. На цьому розкол закінчився, а на майбутнє собор був позбавлений права обирати папу або змінювати порядок виборів.
 
=== Вимоги до кандидатів ===
 
Спочатку обраним римським єпископом, як і будь-яким іншим, міг бути навіть новонавернений (як, наприклад, [[Святий Амвросій Медіоланський]], [[архієпископ]] [[Мілан|Міланський]]). Пізніше, під час проблем зв'язаних з обранням антипапи [[Константин ІІ (антипапа)|Констянтина ІІ]], на Римському Синоді [[769]] р. папа [[Сергій ІІІ (папа римський)|Сергій ІІІ]] встановив, що за римським духовенством зберігається право обирати римського єпископа, але лише з кардиналів-пресвітерів або кардиналів-дияконів (це перша чітка згадка про [[кардинал|кардиналів]]). [[Миколай ІІ (папа римський)|Миколай ІІ]] встановивши, що правом вибору наділені тільки кардинали-єпископи, вирішив, що обиратися папа мав в першу чергу саме з римського кліру (хоча кардинали не були повністю зв'язані цими правилами). В [[1179]] році [[Третій Латеранський собор]] повернув старі правила щодо кандидатів в римські єпископи, дозволивши обиратися будь-якому неодруженому чоловікові-католику. Останнім [[папа римський|папою]], що був обраний не з [[кардинал|кардиналів]], був [[Урбан VI|Урбан VI]]. Хоча в новітній час були свідчення про те, що на конклаві [[1958]] року декілька голосів набрав [[Павло VI|Джованні Монтіні, архієпископ Міланський]], що на той ще не був кардиналом.
 
Хоча папа Римський є в першу чергу римським єпископом він не обов'язково має бути не тільки [[Рим|римлянином]], але й навіть [[Італійці|італійцем]]. Папа [[Бенедикт XVI]], наприклад, німець, а [[Іван Павло ІІ]] — поляк. В часи [[Римська імперія|Римської імперії]] та [[Середньовіччя]] було багато пап з різних частин світу — греки, сирійці, німці та ін. Але після [[Адріан VI|Адріана VI]] обраного в [[1522]], що був уродженцем [[Нідерланди|Нідерландів]], але німцем за етнічним походженням (тому вважається папою-німцем), всі папи походили з областей, що складають сьогоднішню [[Італія|Італію]] аж до обрання [[Іван Павло ІІ|Івана Павла ІІ]] в [[1978]] році.
 
=== Встановлення більшості ===
 
До того, як [[Третій Латеранський собор]] в [[1179]] встановив, що для обрання папи необхідна більшість в дві третини голосів виборщиків, потрібна була проста більшість. Така зміна сталася через ситуацію, яка склалася коли папою був обраний [[Олександр ІІІ (папа римський)|Олександр ІІІ]] в [[1159]] році. Тоді [[Віктор IV (антипапа)|Оттавіано ді Монтечелло]] за підтримки імператора Священної Римської імперії виступив проти обраного чіткою більшістю голосів Олександра ІІІ і звернувся до народу, щоб той проголосив його папою. За час свого понтифікату Олександру ІІІ прийшлося боротися з чотирма антипапами, яких підтримували ті чи інші кардинали. Канон І Третього Латеранського собору проголошував:
<blockquote>''Хоча нашими попередниками були видані достатньо ясні едикти щодо того, як уникнути суперечностей при виборах Римського Понтифіка, але поскільки часто ставалось що після цих виборів, через зухвалість дурної гордині, церква зазнавала серйозної схизми, також і ми, з поради наших братів і зі згоди священного собору, задля запобігання цього зла, маємо постановити, що дещо має бути додано в ці попередні постанови. Через це ми постановляємо, що якщо станеться так, що ворог посіє незгоду серед кардиналів і серед них не буде повної згоди відносно того, кого потрібно обрати понтифіком, і дві частини з них прийдуть до згоди, а третя відмовиться погодитися з ними, або буде мати намір висунути зі своїх рядів іншого кандидата, то нехай тоді єпископ, що був обраний та визнаний двома частинами буде прийнятий Вселенською церквою. Але, якщо хтось, довірившись вибору третьої частини, сам узурпує ім'я єпископа, на яке він в дійсності не може претендувати, то нехай і він, і ті, хто визнають його, будуть відлучені від церкви і нехай будуть покарані тим, що будуть залишені без причастя, окрім самого останнього; і поки вони не повернуться на шлях мудрості, нехай буде їм уготована доля Датана і Абірама, яких живцем поглинула земля. Крім того, якщо хтось буде обраний на Апостольський престол менше, ніж двома третинами, то до тих пір, поки на його обрання не погодиться більша кількість і не настане більша згода, то нехай він ніяким чином не вважається обраним, і якщо він сам не побажає смиренно відступитися, то нехай зазнає вищезазначеної кари. Але, нехай від цієї постанови не виникне збиток канонічним інститутам та іншим церквам, в яких має перемогти точка зора простої більшості мудрішої частини. Тому, що якщо у них виникнуть якісь розбіжності, то вони можуть бути вирішені постановою суду вищої влади, але римська церква і римський двір — особливий випадок, оскільки тут не можна звернутися за допомогою ні до кого вищого.''</blockquote><ref>Цитується за: Вільям Н'юбургський «Historia Rerum Anglicarum» («Історія Англії»), книга ІІІ, глава 3</ref>
 
===Встановлення більшості===
До того, як [[Третій Латеранський собор]] в [[1179]] встановив, що для обрання папи необхідна більшість в дві третини голосів виборщиків, потрібна була проста більшість. Така зміна сталася через ситуацію, яка склалася коли папою був обраний [[Олександр ІІІ (папа римський)|Олександр ІІІ]] в [[1159]] році. Тоді [[Віктор IV (антипапа)|Оттавіано ді Монтечелло]] за підтримки імператора Священної Римської імперії виступив проти обраного чіткою більшістю голосів Олександра ІІІ і звернувся до народу, щоб той проголосив його папою. За час свого понтифікату Олександру ІІІ прийшлося боротися з чотирма антипапами, яких підтримували ті чи інші кардинали. Канон І Третього Латеранського собору проголошував:
<blockquote>''Хоча нашими попередниками були видані достатньо ясні едикти щодо того, як уникнути суперечностей при виборах Римського Понтифіка, але поскільки часто ставалось що після цих виборів, через зухвалість дурної гордині, церква зазнавала серйозної схизми, також і ми, з поради наших братів і зі згоди священного собору, задля запобігання цього зла, маємо постановити, що дещо має бути додано в ці попередні постанови. Через це ми постановляємо, що якщо станеться так, що ворог посіє незгоду серед кардиналів і серед них не буде повної згоди відносно того, кого потрібно обрати понтифіком, і дві частини з них прийдуть до згоди, а третя відмовиться погодитися з ними, або буде мати намір висунути зі своїх рядів іншого кандидата, то нехай тоді єпископ, що був обраний та визнаний двома частинами буде прийнятий Вселенською церквою. Але, якщо хтось, довірившись вибору третьої частини, сам узурпує ім'я єпископа, на яке він в дійсності не може претендувати, то нехай і він, і ті, хто визнають його, будуть відлучені від церкви і нехай будуть покарані тим, що будуть залишені без причастя, окрім самого останнього; і поки вони не повернуться на шлях мудрості, нехай буде їм уготована доля Датана і Абірама, яких живцем поглинула земля. Крім того, якщо хтось буде обраний на Апостольський престол менше, ніж двома третинами, то до тих пір, поки на його обрання не погодиться більша кількість і не настане більша згода, то нехай він ніяким чином не вважається обраним, і якщо він сам не побажає смиренно відступитися, то нехай зазнає вищезазначеної кари. Але, нехай від цієї постанови не виникне збиток канонічним інститутам та іншим церквам, в яких має перемогти точка зора простої більшості мудрішої частини. Тому, що якщо у них виникнуть якісь розбіжності, то вони можуть бути вирішені постановою суду вищої влади, але римська церква і римський двір — особливий випадок, оскільки тут не можна звернутися за допомогою ні до кого вищого.''</blockquote><ref>Цитується за: Вільям Н'юбургський «Historia Rerum Anglicarum» («Історія Англії»), книга ІІІ, глава 3</ref>
[[Зображення:Pope_Alexander_III.jpg|thumb|left|200px|Папа Олександр ІІІ]]
Були встановлені складні процедури проведення виборів та кардиналам заборонялося голосувати на свій розсуд. В [[1945]] папою [[Пій XII|Пієм ХІІ]] процедура була спрощена, але встановлена необхідна більшість в дві третини плюс один голос. Папа Іван Павло ІІ повернув необхідну більшість в дві третини та дозволив кардиналам в [[1996]] у випадку, якщо вони не можуть обрати папу протягом 30 турів і при цьому кількість голосів що не вистачає до необхідної більшості перевищує сім, обрати його абсолютною більшістю голосів після звернення до кардиналів-єпископів.<br/>
Вибори могли проходити аккламацією, компрмісом або таємною подачею голосів. Коли кардинали використовували процедуру аккламації, то вважалося, що вони обирають папу ''quasi afflati Spiritu sancto'' (за натхненням [[Святий Дух|Святого Духа]]). Якщо ж колегія голосувала через компроміс, то вона обирала спеціальну коміссію, що обирала кандидата, а останні кардинали його затверджували. Останній раз коли використовувалася процедура аккламації було обрання [[Григорій XV (папа римський)|Григорія XV]] в [[1621]], а компромісом — [[Іоанн ХХІІ (папа римський)|Іоанна ХХІІ]] в [[1316]] році. Тепер, єдиною дозволеною процедурою є таємна подача голосів.
 
Були встановлені складні процедури проведення виборів та кардиналам заборонялося голосувати на свій розсуд. В [[1945]] папою [[Пій XII|Пієм ХІІ]] процедура була спрощена, але встановлена необхідна більшість в дві третини плюс один голос. Папа Іван Павло ІІ повернув необхідну більшість в дві третини та дозволив кардиналам в [[1996]] у випадку, якщо вони не можуть обрати папу протягом 30 турів і при цьому кількість голосів що не вистачає до необхідної більшості перевищує сім, обрати його абсолютною більшістю голосів після звернення до кардиналів-єпископів.
===Світський вплив===
 
Вибори могли проходити акламацією, компромісом або таємною подачею голосів. Коли кардинали використовували процедуру акламації, то вважалося, що вони обирають папу ''quasi afflati Spiritu sancto'' (за натхненням [[Святий Дух|Святого Духа]]). Якщо ж колегія голосувала через компроміс, то вона обирала спеціальну комісію, що обирала кандидата, а останні кардинали його затверджували. Останній раз коли використовувалася процедура аккламації було обрання [[Григорій XV|Григорія XV]] в [[1621]], а компромісом — [[Іоанн ХХІІ|Іоанна ХХІІ]] в [[1316]] році. Тепер, єдиною дозволеною процедурою є таємна подача голосів.
 
=== Світський вплив ===
 
За довгу історію папських виборів часто велику роль грали світьські впливи. Нижче вказані найважливіши приклади таких впливів.
 
==== Римський та Візантійський ==́́==
Деякий час римські імператори мали достатньо вагомий вплив на вибори римських єпископів. Коли в [[418]] виникла суперечка між [[папа римський|папою]] [[Боніфацій І (римський папа)|Боніфацієм І]] та претендентом Евлалієм, вони обидва звернулися до [[Гонорій (імператор)|імператора Гонорія]]. Гонорій, підтримавши Боніфація І, встановив, що, якщо виникнуть нові суперечки щодо вибору папи Римського, то потрібно проводити нові вибори. Але ця норма ніколи не застосовувалась.<br/>
Після падіння Західної Римської імперії можливість впливу на папські вибори перейшла до [[Остготи|остготських королів]]. В [[532]] році папа [[Іоанн ІІ (папа римський)|Іоанн ІІ]] визнав їх право затверджувати обраного римського єпископа. Після того, як в свою чергу в кінці 530-х, зникло остготське королівство це право перейшло до [[Візантія|візантійських імператорів]]. Згідно з процедурою, після смерті папи про це мав бути повідомлений [[Равеннський екзархат|екзарх Равенни]], який в свою чергу повідомляв візантійського імператора. Коли, новий папа був обраний він посилав посланців до імператора з проханням про затвердження. Він не міг здійснювати своїх повноважень до цього. Через те, що така подорож продовжувалась довго папа [[Бенедикт ІІ (папа римський)|Бенедикт ІІ]] випрохав у імператора [[Констянтин IV (візантійський імператор)|Констянтина IV]] право вступати у володіння престолом без попередньої згоди візантійських імператорів. З часу понтифікату римського папи [[Захарія (папа римський)|Захарії]] імператори навіть спеціально не повідомлялися про обрання папи.
 
Деякий час римські імператори мали достатньо вагомий вплив на вибори римських єпископів. Коли в [[418]] виникла суперечка між папою [[Боніфацій І|Боніфацієм І]] та претендентом Евлалієм, вони обидва звернулися до [[Гонорій (імператор)|імператора Гонорія]]. Гонорій, підтримавши Боніфація І, встановив, що, якщо виникнуть нові суперечки щодо вибору папи Римського, то потрібно проводити нові вибори. Але ця норма ніколи не застосовувалась.
====Священної Римської імперії====
 
З ІХ ст. вплив на вибори пап отримала [[Священна Римська імперія]]. Тоді, як перші два імператори — [[Карл І Великий]] і [[Людовик І Благочестивий]] напряму не втручалися у вибори, [[Лотар (імператор)|Лотар]] встановив, що папські вибори не можуть відбуватися без послів імператора. Після серії бунтів, що прокотилися [[Рим|Римом]] [[папа римський|папа]] [[Іоанн ІХ (папа римський)|Іоанн ІХ]] мусів для свого захисту в [[898]] році визнати особливе покровительство імператорів Священної Римської імперії.<br/>
Після падіння Західної Римської імперії можливість впливу на папські вибори перейшла до [[Остготи|остготських королів]]. В [[532]] році папа [[Іоанн ІІ|Іоанн ІІ]] визнав їх право затверджувати обраного римського єпископа. Після того, як в свою чергу в кінці 530-х, зникло остготське королівство це право перейшло до [[Візантія|візантійських імператорів]]. Згідно з процедурою, після смерті папи про це мав бути повідомлений [[Равеннський екзархат|екзарх Равенни]], який в свою чергу повідомляв візантійського імператора. Коли, новий папа був обраний він посилав посланців до імператора з проханням про затвердження. Він не міг здійснювати своїх повноважень до цього. Через те, що така подорож продовжувалась довго папа [[Бенедикт ІІ|Бенедикт ІІ]] випрохав у імператора [[Констянтин IV (візантійський імператор)|Констянтина IV]] право вступати у володіння престолом без попередньої згоди візантійських імператорів. З часу понтифікату римського папи [[Захарія (папа римський)|Захарії]] імператори навіть спеціально не повідомлялися про обрання папи.
Коли в [[1059]] папа Миколай ІІ видав декрет ''In nomine Domini'', він формально визнав осoбливе право імператора бути спеціально повідомленим про вибір кардиналів<ref>Дектет папи Миколая ІІ ''In nomine Domini'', п.6</ref>. Але навіть така формальність була відмінена [[Григорій VII (папа римський)|Григорієм VII]] під час боротьби за інвеституру. В [[1119]] році це було визнано [[Священна Римська імперія|Священною Римською імперією]] через підписання [[Вормський конкордат|Вормського конкордату]].
 
==== Священної Римської імперії ====
 
З ІХ ст. вплив на вибори пап отримала [[Священна Римська імперія]]. Тоді, як перші два імператори — [[Карл І Великий]] і [[Людовик І Благочестивий]] напряму не втручалися у вибори, [[Лотар (імператор)|Лотар]] встановив, що папські вибори не можуть відбуватися без послів імператора. Після серії бунтів, що прокотилися [[Рим|Римом]] папа [[Іоанн ІХ|Іоанн ІХ]] мусів для свого захисту в [[898]] році визнати особливе покровительство імператорів Священної Римської імперії.
 
Коли в [[1059]] папа Миколай ІІ видав декрет ''In nomine Domini'', він формально визнав осoбливе право імператора бути спеціально повідомленим про вибір кардиналів<ref>Дектет папи Миколая ІІ ''In nomine Domini'', п. 6</ref>. Але навіть така формальність була відмінена [[Григорій VII (папа римський)|Григорієм VII]] під час боротьби за інвеституру. В [[1119]] році це було визнано [[Священна Римська імперія|Священною Римською імперією]] через підписання [[Вормський конкордат|Вормського конкордату]].
 
==== Авіньйонський полон пап ====
 
====Авіньйонський полон пап====
{{main|Авіньйонський полон пап}}
Під час конфлікту між папством і французьким королем [[Філіп IV (король Франції)|Філіпом IV Красивим]] папою Римським був обраний французький кардинал, [[архієпископ]] [[Бордо]] Бертран де Го під ім'ям [[Климент V (папа римський)|Климента V]]. В [[1309]] році він переніс свою резиденцію до міста Авіньйон, що було оточене французькими володіннями. Цей період, який продовжувався до [[1378]] і часто називався «Авіньйонським полоном», характеризувався значним впливом політики королів Франції на папство і одночасним посиленням й вдосконаленням адміністративного апарату Святого престолу. В цей час були проведені важливі реформи в [[Римська Курія|римській курії]] та колегії кардиналів, які мали вплив на весь наступний розвиток папства.
 
Під час конфлікту між папством і французьким королем [[Філіп IV (король Франції)|Філіпом IV Красивим]] папою Римським був обраний французький кардинал, [[архієпископ]] [[Бордо]] Бертран де Го під ім'ям [[Климент V|Климента V]]. В [[1309]] році він переніс свою резиденцію до міста Авіньйон, що було оточене французькими володіннями. Цей період, який продовжувався до [[1378]] і часто називався «Авіньйонським полоном», характеризувався значним впливом політики королів Франції на папство і одночасним посиленням й вдосконаленням адміністративного апарату Святого престолу. В цей час були проведені важливі реформи в [[Римська курія|римській курії]] та колегії кардиналів, які мали вплив на весь наступний розвиток папства.
====Право вето====
 
Починаючи з XVI ст. деякі католицькі нації отримали так зване право вето. Згідно неофіційної практики кожна держава мала лише одну можливість використати це право через кардинала, що її представляв. Вето не можливо було використати проти вже обраного кандидата і воно традиційно накладалося, якшо якийсь кандидат набирав значну кількість голосів, але ще не був обраний, перед наступним туром голосування.<br/>
==== Право вето ====
Після зникнення Священної Римської імперії німецької нації право вето перейшло до Австрії, як її наступниці. Останній випадок використання цього права стався, коли [[кардинал]] [[Пузина де Козелсько Ян Маурицій Павел|Пузина де Козелсько]] на конклаві [[1903]] року від імені австрійського імператора наклав вето на кандидатуру кардинала [[Рамполла Маріано|Маріано Рамполли]] (він отримав 29 з 60 голосів під час туру голосування) і 55 голосами папою був обраний [[Пій X (папа римський)|кардинал Сарто]]. Пій Х одразу ж після обрання заборонив практику вето ([[апостольська конституція]] ''Commissum nobis'' від [[20 січня]] [[1904]]) встановивши, що кардинал, який від імені свого уряду використає це право може бути відлучений від церкви або залишений без причастя.
 
Починаючи з XVI ст. деякі католицькі нації отримали так зване право вето. Згідно з неофіційною практикою кожна держава мала лише одну можливість використати це право через кардинала, що її представляв. Вето не можливо було використати проти вже обраного кандидата і воно традиційно накладалося, якщо якийсь кандидат набирав значну кількість голосів, але ще не був обраний, перед наступним туром голосування.
 
Після зникнення Священної Римської імперії німецької нації право вето перейшло до Австрії, як її наступниці. Останній випадок використання цього права стався, коли [[кардинал]] [[Пузина де Козелсько Ян Маурицій Павел|Пузина де Козелсько]] на конклаві [[1903]] року від імені австрійського імператора наклав вето на кандидатуру кардинала [[Рамполла Маріано|Маріано Рамполли]] (він отримав 29 з 60 голосів під час туру голосування) і 55 голосами папою був обраний [[Пій X|кардинал Сарто]]. Пій Х одразу ж після обрання заборонив практику вето ([[апостольська конституція]] ''Commissum nobis'' від [[20 січня]] [[1904]]) встановивши, що кардинал, який від імені свого уряду використає це право може бути відлучений від церкви або залишений без причастя.
 
{| {{prettytable}}
|bgcolor="#f4a460"|'''Конклав'''
Рядок 50 ⟶ 72:
 
|-
|[[8 лютого]] [[1621]]–—[[9 лютого]] [[1621]]
|[[Іспанія]]
|—
|Кардинал Франсуа Марі Бурбон
|[[Григорій XV (папа римський)|Григорій XV]] (Алессандро Людовізі)
|-
 
|-
|[[9 серпня]] [[1644]]–—[[15 вересня]] [[1644]]
|[[Іспанія]]<br />[[Франція]]
|Жиль Каррілло де Альборноц<br />[[Мазаріні Джуліо|Джуліо Мазаріні]]
|Джуліо Чезаре Сакетті<br />[[Іннокентій Х (папа римський)|Джованні Баттіста Памфілі]]
|Іннокентій Х (Джованні Баттіста Памфілі)
|-
 
|-
|[[18 січня]] [[1655]]–—[[7 квітня]] [[1655]]
|[[Іспанія]]
|—
|Джуліо Чезаре Сакетті
|[[Олександр VII (папа римський)|Олександр VII]] (Фабіо Кіджі)
|-
 
|-
|[[20 грудня]] [[1669]]–—[[29 квітня]] [[1670]]
|[[Франція]]
|—
|[[Іннокентій ХІ (папа римський)|Бенедетто Одескалькі]]
|[[Климент Х (папа римський)|Климент Х]] (Еміліо Альт'єрі)
|-
 
|-
|[[9 жовтня]] [[1700]]–—[[23 листопада]] [[1700]]
|[[Франція]]
|—
|Галеаццо Марескотті
|[[Климент ХІ (папа римський)|Климент ХІ]] (Джованні Франческо Альбані)
|-
 
|-
|[[31 березня]] [[1721]]–—[[8 травня]] [[1721]]
|[[Священна Римська імперія]]
|Міхал Алтан
|Фабріціо Паолуччі
|[[Іннокентій ХІІІ (папа римський)ХІІ|Іннокентій ХІІІ]] (Мікеланджело деі Конті)
|-
 
|-
|[[5 березня]] [[1730]]–—[[7 квітня]] [[1730]]
|[[Іспанія]]
|Корнеліо Бентівольйо
|Джузеппе Ренато Імперіалі
|[[Климент ХІІ (папа римський)|Климент ХІІ]] (Лоренцо Корсіні)
|-
 
|-
|[[18 лютого]] [[1740]]–—[[17 серпня]] [[1740]]
|[[Іспанія]]
|Трояно Аквавіва д'Араґона
|П'єр Марчелліно Коррадіні
|[[Бенедикт XIV (папа римський)|Бенедикт XIV]] (Просперо Лоренцо Ламбертіні)
|-
 
|-
|[[15 травня]] [[1758]]-—[[6 липня]] [[1758]]
|[[Франція]]
|—
|Карло Альберто Гвідобоно Кавалькіні
|[[Климент ХІІІ (папа римський)|Климент ХІІІ]] (Карло делла Торре Реццоніко)
|-
 
|-
|[[5 жовтня]] [[1774]]–—[[15 лютого]] [[1775]]
|[[Франція]]
|—
|Джованні Карло Боскі
|[[Пій VI (папа римський)|Пій VI]] (Джованні Анджело Браскі)
|-
 
|-
|[[1 грудня]] [[1799]]–—[[14 березня]] [[1800]]
|[[Священна Римська імперія]]
|Франтішек де Паула Грзан з Гаррасу
|Карло Беллісомі<br />Гіацинт Сіґізмонд Ґерділь
|[[Пій VII (папа римський)|Пій VII]]
|-
 
|-
|[[2 вересня]] [[1823]]–—[[28 вересня]] [[1823]]
|[[Австрія]]
|Джузеппе Альбані
|Антоніо Габріеле Северолі
|[[Лев ХІІ (папа римський)|Лев ХІІ]] (Аннібале делла Дженґа)
|-
 
|-
|[[24 лютого]] [[1829]]–—[[31 березня]] [[1829]]
|[[Франція]]
|—
|Джузеппе Альбані
|[[Пій VIII (папа римський)|Пій VIII]]
|-
 
|-
|[[14 грудня]] [[1830]]–—[[2 лютого]] [[1831]]
|[[Іспанія]]
|Хуан Франціско Марко-і-Каталан
|Джакомо Джустініані
|[[Григорій XVI (папа римський)|Григорій XVI]] (Мауро Альберто Капелларі)
|-
 
|-
|[[18 лютого]] [[1878]]–—[[20 лютого]] [[1878]]
|[[Франція]]
|—
|Луїджі Марія Біліо
|[[Лев ХІІІ (папа римський)|Лев ХІІІ]] (Джоаккіно Печчі)
|-
 
|-
|[[31 липня]] [[1903]]–—[[4 серпня]] [[1903]]
|[[Австро-Угорщина]]
|Ян Пузина
|Маріано Рамполла дель Тіндаро
|[[Пій Х (папа римський)|Св. Пій  Х]] (Джузеппе Мелькіоре Сарто)
|-
 
 
|}
 
== Процедури проведення конклаву ==
В історії папських виборів були часті випадки, коли вони продовжувались дуже довго заходячи в тупик. Коли таке ставалося влада місць де проводились вибори часто насильно зачиняла кардиналів в якомусь відведеному місці. Цей метод, наприклад, використовувався містом [[Перуджа]] в [[1216]] і містом [[Рим|Римом]] в [[1241]]. Після смерті [[Климент IV (папа римський)|Климента IV]] в [[1268]] році до такого методо прийшлося вдатись жителям міста [[Вітербо]]. Кардинали були зачинені в єпископському палаці. Коли кардинали були все ще не взмозі обрати папу, жителі міста відмовились відсилати їм будь-яку їжу, крім хліба та води. Після цього жителі міста, під впливом [[Бонавентура|святого Бонавентури]], розібрали дах єпископського палацу і лише після цього кардинали обрали папу Григорія Х. Загалом період вакантного престолу тривав більше двох років.<br/>
Для того, щоб унеможливити повторення таких ситуацій папа блаженний Григорій Х увів нові жорсткі правила, за якими кардинали мали бути ізольованими в спеціально відведеному приміщенні. Вони не мали право на окремі кімнати і у випадку, якщо були дуже слабкі мали право на лише одного слугу. Їжа мала подаватися через спеціальне вікно; після трьох днів конклаву їх раціон обмежувався лише одною стравою на день, після п'яти днів — лише хлібом і водою. Весь час, поки проходив конклав, жоден кардинал не міг отримувати будь-які доходи. В [[1562]] році папа [[Пій IV (папа римський)|Пій IV]] випустив буллу, якою встановлювалися інструкції, щодо бюллетенів та процедури проведення голосування. Папа [[Григорій XV (папа римський)|Григорій XV]] в [[1621]] випустив [[Папська булла|буллу]] ''Aeterni Patris'', якою внормував виборчий процесс та іншою буллою, в [[1622]] році, встановив церемонії, що мають бути виконані при голосуванні.<br/>
Місце проведення конклаву не було встановленим до XIV ст., коли, з часу Великого розколу Заходу, він завжди почав проводитись в [[Рим|Римі]] (окрім конклаву [[1800]] року, який через окупацію Риму наполеонівськими військами проводився у [[Венеція|Венеції]]). В самому Римі конклави проводилися у різних місцях. До [[1846]] року вони найчастіше проходили в [[Квирінальський палац|Квирінальському палаці]], але в зв'язку з приєднанням Риму до Італійського королівства в [[1871]] році конклави завжди проводяться в [[Сикстинська капелла|Сикстинській капеллі]] [[Апостольський палац|Апостольського палацу]].<br/>
В [[1996]] році папою Іваном Павлом ІІ була видана апостольська конституція ''Universi Dominici Gregis'', якою регулюються питання папських виборів і відмініються всі більш ранні документи, що регулювали це питання. Згідно цієї конституції кардинали тепер живуть в спеціальному ''Domus Sanctæ Marthæ'' (Домі св. Марфи). Хоча часто роздаються голоси, що право обирати папу має бути передано Синоду або Вселенському собору, та конституція чітко встановлює конклав, як єдино можливий тепер спосіб обрання верховного першосвященика. Навіть, якщо смерть папи настане під час проведення Синоду або Вселенського собору, його засідання мають бути призупинені до обрання нового папи<ref>«34. Якщо Апостольський престол стає вакантним в період проведення Вселенського Собору або Синоду Єпископів, що проходятьв Римі чи в якомусь іншому місці, вибори нового папи мають проводитись тільки і виключно кардиналами, що вказані в § 33 цієї конституції, а не Собором чи Синодом Єпископів. В зв'язку з чим я оголошую недійсними і такими, що не мають сили будь-які дії направлені на зміну правил та норм щодо виборів або Колеґії кардиналів-вибощиків. Більш того, у відповідності до кан. 340 і 347 § 2 Кодексу канонічного права та кан. 53 Кодексу канонів Східних церков Собор чи Синод мають буть негайно припинені ''ipso iure'', як тільки стає відомо про вакантність Апостольського престолу. Також без затримки мають бути припинені всі засідання конґреґацій, робочих сесій, підготовка будь-яких указів чи канонів і також необхідно відкласти обнародування вже складених документів. Ні робота Собору, ні Синоду не можуть бути продовжені, навіть, якщо вони розглядають дуже важливі питання, поки новообраний папа не вирішить продовжити або розпустити Собор чи синод.» Папа Іван Павло ІІ, апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», § 34.</ref>.
 
В історії папських виборів були часті випадки, коли вони продовжувались дуже довго заходячи в тупик. Коли таке ставалося влада місць де проводились вибори часто насильно зачиняла кардиналів в якомусь відведеному місці. Цей метод, наприклад, використовувався містом [[Перуджа]] в [[1216]] і містом [[Рим|Римом]] в [[1241]]. Після смерті [[Климент IV (папа римський)|Климента IV]] в [[1268]] році до такого методу прийшлося вдатись жителям міста [[Вітербо]]. Кардинали були зачинені в єпископському палаці. Коли кардинали були все ще не в змозі обрати папу, жителі міста відмовились відсилати їм будь-яку їжу, крім хліба та води. Після цього жителі міста, під впливом [[Бонавентура|святого Бонавентури]], розібрали дах єпископського палацу і лише після цього кардинали обрали папу Григорія Х. Загалом період вакантного престолу тривав більше двох років.
===Смерть папи===
 
Для того, щоб унеможливити повторення таких ситуацій папа блаженний Григорій Х увів нові жорсткі правила, за якими кардинали мали бути ізольованими в спеціально відведеному приміщенні. Вони не мали право на окремі кімнати і у випадку, якщо були дуже слабкі мали право на лише одного слугу. Їжа мала подаватися через спеціальне вікно; після трьох днів конклаву їх раціон обмежувався лише одною стравою на день, після п'яти днів — лише хлібом і водою. Весь час, поки проходив конклав, жоден кардинал не міг отримувати будь-які доходи. В [[1562]] році папа [[Пій IV|Пій IV]] випустив буллу, якою встановлювалися інструкції, щодо бюллетенів та процедури проведення голосування. Папа [[Григорій XV (папа римський)|Григорій XV]] в [[1621]] випустив [[Папська булла|буллу]] ''Aeterni Patris'', якою внормував виборчий процес та іншою буллою, в [[1622]] році, встановив церемонії, що мають бути виконані при голосуванні.
 
Місце проведення конклаву не було встановленим до XIV ст., коли, з часу Великого розколу Заходу, він завжди почав проводитись в [[Рим|Римі]] (окрім конклаву [[1800]] року, який через окупацію Риму наполеонівськими військами проводився у [[Венеція|Венеції]]). В самому Римі конклави проводилися у різних місцях. До [[1846]] року вони найчастіше проходили в [[Квирінальський палац|Квирінальському палаці]], але в зв'язку з приєднанням Риму до Італійського королівства в [[1871]] році конклави завжди проводяться в [[Сикстинська капелла|Сикстинській капеллі]] [[Апостольський палац|Апостольського палацу]].
 
В [[1996]] році папою Іваном Павлом ІІ була видана апостольська конституція ''Universi Dominici Gregis'', якою регулюються питання папських виборів і відміняються всі більш ранні документи, що регулювали це питання. Згідно цієї конституції кардинали тепер живуть в спеціальному ''Domus Sanctæ Marthæ'' (Домі св. Марти). Хоча часто роздаються голоси, що право обирати папу має бути передано Синоду або Вселенському собору, та конституція чітко встановлює конклав, як єдино можливий тепер спосіб обрання верховного первосвященика. Навіть, якщо смерть папи настане під час проведення Синоду або Вселенського собору, його засідання мають бути призупинені до обрання нового папи<ref>«34. Якщо Апостольський престол стає вакантним в період проведення Вселенського Собору або Синоду Єпископів, що проходять у Римі чи в якомусь іншому місці, вибори нового папи мають проводитись тільки і виключно кардиналами, що вказані в § 33 цієї конституції, а не Собором чи Синодом Єпископів. У зв'язку з чим я оголошую недійсними і такими, що не мають сили будь-які дії направлені на зміну правил та норм щодо виборів або Колеґії кардиналів-вибощиків. Більш того, у відповідності до кан. 340 і 347 § 2 Кодексу канонічного права та кан. 53 Кодексу канонів Східних церков Собор чи Синод мають буть негайно припинені ''ipso iure'', як тільки стає відомо про вакантність Апостольського престолу. Також без затримки мають бути припинені всі засідання конґреґацій, робочих сесій, підготовка будь-яких указів чи канонів і також необхідно відкласти обнародування вже складених документів. Ні робота Собору, ні Синоду не можуть бути продовжені, навіть, якщо вони розглядають дуже важливі питання, поки новообраний папа не вирішить продовжити або розпустити Собор чи синод.» Папа Іван Павло ІІ, апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», § 34.</ref>.
 
=== Смерть папи ===
 
[[Зображення:Ph_salmapapa3april22_gr.jpg‎|thumb|left|190px|Кардинал-камерленг освячує тіло папи Івана Павла ІІ в Клементинській залі апостольського палацу]]
Смерть папи Римського має бути затверджена [[Камерленг|кардиналом-камерленгом]], який раніше також мав тричі бити срібним молоточком по лобі померлого. Але протягом двадцятого століття ця церемонія не використовувалась і папа Іван Павло ІІ встановив, що кардинал має лише тричі покликати померлого його хресним ім'ям у присутності папського церемоніймейстра, прелатів, секретара та канцлера [[Апостольська палата|Апостольської палати]]. Після цього, камерленг забирає Перстень Рибалки і знищує його в присутності колегії кардиналів. Раніше це робилося для унеможливлення підробки документів.<br/>
Під час вакантності престолу окремі повноваження переходять до Колегії кардиналів, засідання якої веде кардинал-декан. Всі кардинали мають бути присутні на засідання загальної конґреґації, окрім тих, які є хворими та тих, кому виповнилося 80 років (хоча вони можуть бути присутніми за своїм бажанням). Партикулярна конґреґація, що займається щоденними справами церкви складається з кардинала-камерленга та трьох кардиналів-помічників — одного кардинала-єпископа, одного кардинала-пресвітера і одного кардинала-диякона. Кардинали-помічники переобираються кожні три дні.<br/>
Конґреґації мають зробити відповідні приготування, щодо похоронів папи, які традиційно відбуваються в проміжку з чотирьох до шести днів для того, щоб паломники могли попрощатися з померлим папою. Після смерті папи настає дев'ятиденний період жалоби ({{lang-la|''novemdiales''}}). Також конґреґації встановлюють час проведення виборів, які мають відбуватися в проміжку між 15 та 20 днями після смерті понтифіка<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», § 37</ref>.<br/>
Вакантність престолу також може наставити через відречення папи, але останнім папою, що відрікся був [[Григорій ХІІ (папа римський)|Григорій ХІІ]] в [[1415]] році.
 
Смерть папи Римського має бути затверджена [[Камерленг|кардиналом-камерленгом]], який раніше також мав тричі бити срібним молоточком по лобі померлого. Але протягом двадцятого століття ця церемонія не використовувалась і папа Іван Павло ІІ встановив, що кардинал має лише тричі покликати померлого його хресним ім'ям у присутності папського церемоніймейстера, прелатів, секретаря та канцлера [[Апостольська палата|Апостольської палати]]. Після цього, камерленг забирає Перстень Рибалки і знищує його в присутності колегії кардиналів. Раніше це робилося для унеможливлення підробки документів.<br />
===Початок голосування===
Під час вакантності престолу окремі повноваження переходять до Колегії кардиналів, засідання якої веде кардинал-декан. Всі кардинали мають бути присутні на засідання загальної конгрегації, окрім тих, які є хворими та тих, кому виповнилося 80 років (хоча вони можуть бути присутніми за своїм бажанням). Партикулярна конгрегація, що займається щоденними справами церкви складається з кардинала-камерленга та трьох кардиналів-помічників — одного кардинала-єпископа, одного кардинала-пресвітера і одного кардинала-диякона. Кардинали-помічники переобираються кожні три дні.<br />
Конґреґації мають зробити відповідні приготування, щодо похоронів папи, які традиційно відбуваються в проміжку з чотирьох до шести днів для того, щоб паломники могли попрощатися з померлим папою. Після смерті папи настає дев'ятиденний період жалоби ({{lang-la|''novemdiales''}}). Також конґреґації встановлюють час проведення виборів, які мають відбуватися в проміжку між 15 та 20 днями після смерті понтифіка<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», § 37</ref>.
 
Вакантність престолу також може наставити через відречення папи, але останнім папою, що відрікся був [[Григорій ХІІ|Григорій ХІІ]] в [[1415]] році.
 
=== Початок голосування ===
 
[[Зображення:Konklav.jpg|thumb|right|180px|Меса перед конклавом, 2005 рік]]
 
Вранці дня визначеного Колеґією кардиналів відбувається меса ''Proeligendo Pontifice'' ({{lang-la|Для вибору Понтифіка}}) в [[Базиліка Святого Петра|Базиліці св. Петра]]. Ця меса традиційно очолюється [[Кардинал-декан|кардиналом-деканом]] і супроводжується проповіддю. Пізніше, вдень, кардинали очолювані кардиналом-деканом збираються в [[Паолінська капелла|Паолінській капеллі]] і з гімном ''Veni Creator Spiritus'' вирушають до [[Сикстинська капелла|Сикстинської капелли]]<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», § 59</ref>. Після того, як вони займають свої місця в капеллі кардинали-виборщики складають присягу такого змісту<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», §§ 52 та 53</ref>:<br/>
Вранці дня визначеного Колеґією кардиналів відбувається меса ''Proeligendo Pontifice'' ({{lang-la|Для вибору Понтифіка}}) в [[Базиліка Святого Петра|Базиліці св. Петра]]. Ця меса традиційно очолюється [[Кардинал-декан|кардиналом-деканом]] і супроводжується проповіддю. Пізніше, вдень, кардинали очолювані кардиналом-деканом збираються в [[Паолінська капелла|Паолінській капеллі]] і з гімном ''Veni Creator Spiritus'' вирушають до [[Сикстинська капелла|Сикстинської капелли]]<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», § 59</ref>. Після того, як вони займають свої місця в капелі кардинали-виборщики складають присягу такого змісту<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», §§ 52 та 53</ref>:
 
{| border=0
: ''Nos omnes et singuli in hac electione Summi Pontificis versantes Cardinales''
: ''electores promittimus, vovemus et iuramus inviolate et ad unguem Nos esse''
: ''fideliter et diligenter observaturos omnia quae continentur in Constitutione''
: ''Apostolica Summi Pontificis Ioannis Pauli II, quae a verbis « Universi''
: ''Dominici Gregis »„ incipit, data die xxii mensis Februarii anno MCMXCVI. Item''
: ''promittimus, vovemus et iuramus, quicumque nostrum, Deo sic disponente,''
: ''Romanus Pontifex erit electus, eum munus Petrinum Pastoris Ecclesiae''
: ''universae fideliter exsecuturum esse atque spiritualia et temporalia iura''
: ''libertatemque Sanctae Sedis integre ac strenue asserere atque tueri numquam''
: ''esse destiturum. Praecipue autem promittimus et iuramus Nos religiosissime''
: ''et quoad cunctos, sive clericos sive laicos, secretum esse servaturos de iis''
: ''omnibus, quae ad electionem Romani Pontificis quomodolibet pertinent, et de''
: ''iis, quae in loco electionis aguntur, scrutinium directe vel indirecte''
: ''respicientibus; neque idem secretum quoquo modo violaturos sive perdurante''
: ''novi Pontificis electione, sive etiam post, nisi expressa facultas ab eodem''
: ''Pontifice tributa sit, itemque nulli consensioni, dissensioni, aliique''
: ''cuilibet intercessioni, quibus auctoritates saeculares cuiuslibet ordinis et''
: ''gradus, vel quivis hominum coetus vel personae singulae voluerint sese''
: ''Pontificis electioni immiscere, auxilium vel favorem praestaturos.''
|(''Ми, кардинали, що мають право голосу і присутні на виборах Верховного Понтифіка''
: ''обіцяємо і клянемося, кожен окремо і всі разом, вірно і скурпольозно''
: ''виконувати приписи [[апостольська конституція|апостольської конституції]] Верховного Понтифіка Івана Павла ІІ''
: ''«Universi“Universi Dominici Gregis», що була оприлюднена [[22 лютого]] [[1996]].''
: ''Ми обіцяємо і клянемося, що той, хто божественним образом буде обраний Верховним Понтифіком''
: ''вірно присвятить себе виконанню ''munus Petrinum'' обов'язків пастира Вселенської церкви''
:“і «і буде постійно утверджувати та захищати духовні і світські права і свободи Святого Престолу.”»
: ''Особливо ми клянемося додержуватися таємниці перед всіма людьми, як мирянами''
: ''так і духовними, відносно всього, що торкається виборів Римського Понтифіка,''
: ''а також відбувається під час церемонії виборів і що якимось чином може''
: ''впливати на результат голосування.''
: ''Ми обіцяємо і клянемося ніяким чином не розголошувати цієї таємниці,''
: ''як під час, так і після виборів нового Понтифіка, якщо на це не буде виняткового дозволу нового Понтифіка.''
: ''Ми обіцяємо і клянемося не терпіти будь-якого втручання або протидії виборам''
: ''зі сторони мирян чи представників якихось орденів або груп, що намагаються''
: ''втручатися у процес вибору Римського Понтифіка.'')
|}
 
Кардинал-декан читає текст присяги в голос, а виборщики підходять Євангелія, яке знаходиться в центрі капелликапели, згідно порядку старшинства і, покладаючи на нього руку, вимовляють:<br/>
 
''Sic me Deus adiuvet et haec sancta Dei Evangelia, quae manu mea tango.''<br/>
''Sic me Deus adiuvet et haec sancta Dei Evangelia, quae manu mea tango.''
({{lang-la|Нехай допоможе мені Бог і це святе Боже Євангеліє, якого я торкаюсь моєю рукою}})<br/>
 
Після того, як складання присяги завершується, [[Папський обер-церемоніймейстр]] (Магістр папських літургійних урочистостей) підходячи до дверей Сикстинської капелли і зачиняючи їх, проголошує: «''Extra omnes!''» (прибл. «Всі геть!»). Загалом, кардиналам читаються дві проповіді. Перша перед конклавом (найчастіше за день), а друга вже перед самим голосуванням. На останнюму конклаві [[2005]] року першу проповідь проголошував отець-капуцин [[Канталамесса Ран'єро|Ран'єро Канталемесса]], тодішній проповідник [[Папський дім|Папського дому]]. А проповідь безпосередньо перед голосуванням — [[кардинал]] [[Шпідлік Томаш|Томаш Шпідлік]], який не мав права голосу.<br/>
({{lang-la|Нехай допоможе мені Бог і це святе Боже Євангеліє, якого я торкаюсь моєю рукою}})
 
Після того, як складання присяги завершується, [[Папський обер-церемоніймейстр]] (Магістр папських літургійних урочистостей) підходячи до дверей Сикстинської капелли і зачиняючи їх, проголошує: «''Extra omnes!''» (прибл. «Всі геть!»). Загалом, кардиналам читаються дві проповіді. Перша перед конклавом (найчастіше за день), а друга вже перед самим голосуванням. На останнюму конклаві [[2005]] року першу проповідь проголошував отець-капуцин [[Канталамесса Ран'єро|Ран'єро Канталемесса]], тодішній проповідник [[Папський дім|Папського дому]]. А проповідь безпосередньо перед голосуванням — [[кардинал]] [[Шпідлік Томаш|Томаш Шпідлік]], який не мав права голосу.
 
[[Зображення:Msgr._Martin_closes_the_doors_of_the_conclave.jpg|thumb|199px|Монсеньор Мартін зачиняє двері конклаву. Серпень 1978 року]]
Після того, як церковнослужитель, визначений для проповіді перед голосуванням, закінчує її, та після закінчення молитов, кардинал-декан питає присутніх кардиналів щодо зауважень та побажань до процедури. Після вирішення всіх організаційних питань починаються самі вибори. Кардинали, що запізнилися до початку виборів мають бути допущені. Хворі кардинали також мають право полишити конклав і пізніше приєднатися до нього, але кардинал, що полишає конклав з інших, аніж хвороба, причин, не має повертатись<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», §§ 39 та 40.</ref>.<br/>
Кожен кардинал-виборщик може мати двох, або, у випадку хвороби — трьох помічників, чи конклавістів. До конклаву також допускаються секретар Колеґії кардиналів, папський обер-церемоніймейстр, два церемоніймейстра, служителі [[Папська ризниця|Папської ризниці]] та церковнослужитель, що допомагає Декану Колеґії кардиналів. Допускаються священники-сповідники, двоє лікарів та визначений штат служителів для допомоги та ведення господарства. Конклавісти та інші служителі також присягають зберігати таємницю папських виборів. Їм та кардиналам забороняється будь-яке спілкування із зовнішнім світом. Порушення цього правила карається відлученням від церкви ''latae sententiae''. Також забороняється присутність засобів масової інформації та сторонніх спостерігачів.
 
Після того, як церковнослужитель, визначений для проповіді перед голосуванням, закінчує її, та після закінчення молитов, кардинал-декан питає присутніх кардиналів щодо зауважень та побажань до процедури. Після вирішення всіх організаційних питань починаються самі вибори. Кардинали, що запізнилися до початку виборів мають бути допущені. Хворі кардинали також мають право полишити конклав і пізніше приєднатися до нього, але кардинал, що полишає конклав з інших, аніж хвороба, причин, не має повертатись<ref>Апостольська конституція «''Universi Dominici Gregis''», §§ 39 та 40.</ref>.
===Хід голосування===
 
Кожен кардинал-виборщик може мати двох, або, у випадку хвороби — трьох помічників, чи конклавістів. До конклаву також допускаються секретар Колеґії кардиналів, папський обер-церемоніймейстер, два церемоніймейстера, служителі [[Папська ризниця|Папської ризниці]] та церковнослужитель, що допомагає Декану Колеґії кардиналів. Допускаються священники-сповідники, двоє лікарів та визначений штат служителів для допомоги та ведення господарства. Конклавісти та інші служителі також присягають зберігати таємницю папських виборів. Їм та кардиналам забороняється будь-яке спілкування із зовнішнім світом. Порушення цього правила карається відлученням від церкви ''latae sententiae''. Також забороняється присутність засобів масової інформації та сторонніх спостерігачів.
 
=== Хід голосування ===
 
[[Зображення:Folded_conclave_ballot.jpg|left|thumb|195px|Копія виборчого бюллетеня старого зразка]]
Під час першого дня конклаву може бути проведене одне голосування. У випадку, якщо під час першого голосування ніхто не обраний, або голосування першого дня конклаву не проводилося, кожного наступного дня має проводитись по чотири тури голосування: два вранці і два увечері. Якщо протягом трьох днів голосування ніхто не обраний, процес має бути призупинений на один день для молитов та звернення до Колеґії старшого кардинала-диякона. Після семи безуспішних турів голосування процес призупиняється знову, але вже зі зверненням старшого кардинала-пресвітера. І, якщо, навіть після семи наступних турів папа не обраний, процес призупиняється для звернення старшого кардинала-єпископа (найчастіше, декана Колеґії). Після наступних семи безуспішних турів голосування кардинали можуть вибрати один з наступних шляхів: або кардинали зменшують кількість кандидатів до двох, що набрали більше голосів під час попереднього туру голосування, або обрати папу абсолютною більшістю голосів. Але ні за яких умов кардинали не можуть зменшити необхідну кількість голосів більш ніж до абсолютної більшості.<br/>
Виборчий процес ділиться на три частини: ''pre-scrutinium'', ''scrutinium'' та ''post-scrutinium''. Під час першої частини церемоніймейстри готують необхідні для голосування бюллетені з написом — ''Eligo in Summum Pontificem'' (від {{lang-la|Обираю у Верховні Першосвященики}}) та роздають іх кожному кардиналу (не менше ніж по двоє кожному). Як тільки починається сама процедура голосування, папський обер-церемоніймейстр, церемоніймейстри та секретар Колеґії кардиналів полишають преміщення, яке закриває молодший кардинал-диякон. Після чого він же витягає за жеребом дев'ять імен кардиналів: троє складають рахункову комісію, троє ''Infirmarii'', і троє ревізорів. Вони обираються на весь час конклаву.<br/>
Коли всі попередні процедури закінчено, починається частина під назвою ''scrutinium''. Під час неї кардинали-виборщики у порядку старшинства підходять до вівтаря де стоять члени рахункової коміссії зі своїми бюлетенями. Перед подачею свого бюлетеня кожен кардинал вимовляє присягу: «''Testor Christum Dominum, qui me iudicaturus est, me eum eligere, quem secundum Deum iudico eligi debere.''» ({{lang-la|Свідок Христос Господь, який є моїм суддею, що я віддаю свій голос тому, хто перед Богом вважаю має бути обраним}}). Якщо кардинал-виборщик знаходиться в капеллі, але не може підійти, щоб вкинути свій бюллетень, то останній в переліку членів рахункової комісії підходить до нього і забирає біллетень. Якщо ж кардинал не може покинути свою кімнату для участі у голосуванні, до нього приходять ''Infirmarii'' з бюллетенями і урною. Після того, як ''Infirmarii'' повертаються з бюллетенями кардиналів, що проголосували, кількість цих біллетенів підраховується для гарантії, що вона співпадає з кількістю немічних кардиналів-виборщиків. Присяга вимовляється кардиналами лише під час першого туру голосування. Бюллетені не підписуються. До [[1945]] року кардинали підписували свої бюллетені і згортали та запечатували їх так, щоб імені не було видно. Але тепер бюлетені просто згортаються удвоє. До [[1621]] року не існувало спеціальної присяги перед голосуванням і бюллетені використовувались не завжди. Часто голосування проходило усно.<br/>
До [[1621]] року існувала лише присяга таємності, що проголошувалася перед закриттям дверей конклаву. Папа [[Григорій XV (папа римський)|Григорій XV]] увів додаткову присягу перед кожною ранковою та кожною вечірньою сесіями. Таким чином він намагався спонукати кардиналів не голосувати «з люб'язності», а голосувати за реалістичного, прохідного кандидата на престол. Завдяки реформам Григорія XV [[1621]] і [[1622]] років була створена чітка система папських виборів, яка в своїй основі зберіглася до сьогоднішнього дня. Самою суттєвою зміною в правилах голосування була відміна вимоги підписання кардиналами своїх бюллетенів. Це правило було відмінено папою Пієм ХІІ в [[1945]] році.<br/>
Після того, як всі кардинали проголосують, перший член рахункової комісії перемішує контейнер, витягає та рахує біллетені. Якщо кількість подиних бюлетенів і кількість кардиналів, що голосували, не співпадає, всі бюллетені не читаються і спалюються. Якщо ж ніяких проблем з кількістью не має, то голоси підраховуються. Перший з членів рахункової палати розгортає бюллетені. Кожен член рахункової комісії записує ім'я кандидата, що в бюллетені, а останній — також проголошує це ім'я в голос. Всі голоси кардиналів складаються і ревізори перевіряють всі списки, щоб не було помилок. Після оголошення остаточних результатів біллетені спалюються членом рахункової комісії за допомогою секретаря Колеґії та церемоніймейстрів. У випадку, коли в першому турі сесії кардинали не можуть обрати папу, вони переходять до другого негайно, і бюллетені спалюються лише після другого туру. У випадку, коли ніхто не обраний, дим з печі іде чорний (раніше до нього додавалася мокра [[солома]], а з [[1958]] року — спеціальні хімікалії), якщо ж новий римський єпископ обраний, то йде білий дим. Тепер, для унеможливлення непорозумінь, білий дим також супроводжується звуком дзвонів.
 
Під час першого дня конклаву може бути проведене одне голосування. У випадку, якщо під час першого голосування ніхто не обраний, або голосування першого дня конклаву не проводилося, кожного наступного дня має проводитись по чотири тури голосування: два вранці і два увечері. Якщо протягом трьох днів голосування ніхто не обраний, процес має бути призупинений на один день для молитов та звернення до Колеґії старшого кардинала-диякона. Після семи безуспішних турів голосування процес призупиняється знову, але вже зі зверненням старшого кардинала-пресвітера. І, якщо, навіть після семи наступних турів папа не обраний, процес призупиняється для звернення старшого кардинала-єпископа (найчастіше, декана Колеґії). Після наступних семи безуспішних турів голосування кардинали можуть вибрати один з наступних шляхів: або кардинали зменшують кількість кандидатів до двох, що набрали більше голосів під час попереднього туру голосування, або обрати папу абсолютною більшістю голосів. Але ні за яких умов кардинали не можуть зменшити необхідну кількість голосів більш ніж до абсолютної більшості.
===Проголошення результатів===
 
Виборчий процес ділиться на три частини: ''pre-scrutinium'', ''scrutinium'' та ''post-scrutinium''. Під час першої частини церемоніймейстри готують необхідні для голосування бюллетені з написом — ''Eligo in Summum Pontificem'' (від {{lang-la|Обираю у Верховні Першосвященики}}) та роздають іх кожному кардиналу (не менше ніж по двоє кожному). Як тільки починається сама процедура голосування, папський обер-церемоніймейстр, церемоніймейстери та секретар Колеґії кардиналів полишають приміщення, яке закриває молодший кардинал-диякон. Після чого він же витягає за жеребом дев'ять імен кардиналів: троє складають рахункову комісію, троє ''Infirmarii'', і троє ревізорів. Вони обираються на весь час конклаву.
 
Коли всі попередні процедури закінчено, починається частина під назвою ''scrutinium''. Під час неї кардинали-виборщики у порядку старшинства підходять до вівтаря де стоять члени рахункової комісії зі своїми бюлетенями. Перед подачею свого бюлетеня кожен кардинал вимовляє присягу: «''Testor Christum Dominum, qui me iudicaturus est, me eum eligere, quem secundum Deum iudico eligi debere.''» ({{lang-la|Свідок Христос Господь, який є моїм суддею, що я віддаю свій голос тому, хто перед Богом вважаю має бути обраним}}). Якщо кардинал-виборщик знаходиться в капелі, але не може підійти, щоб вкинути свій бюлетень, то останній в переліку членів рахункової комісії підходить до нього і забирає бюлетень. Якщо ж кардинал не може покинути свою кімнату для участі у голосуванні, до нього приходять ''Infirmarii'' з бюлетенями і урною. Після того, як ''Infirmarii'' повертаються з бюлетенями кардиналів, що проголосували, кількість цих бюлетенів підраховується для гарантії, що вона співпадає з кількістю немічних кардиналів-виборщиків. Присяга вимовляється кардиналами лише під час першого туру голосування. Бюлетені не підписуються. До [[1945]] року кардинали підписували свої бюлетені і згортали та запечатували їх так, щоб імені не було видно. Але тепер бюлетені просто згортаються удвоє. До [[1621]] року не існувало спеціальної присяги перед голосуванням і бюлетені використовувались не завжди. Часто голосування проходило усно.
 
До [[1621]] року існувала лише присяга таємності, що проголошувалася перед закриттям дверей конклаву. Папа [[Григорій XV|Григорій XV]] увів додаткову присягу перед кожною ранковою та кожною вечірньою сесіями. Таким чином він намагався спонукати кардиналів не голосувати «з люб'язності», а голосувати за реалістичного, прохідного кандидата на престол. Завдяки реформам Григорія XV [[1621]] і [[1622]] років була створена чітка система папських виборів, яка в своїй основі збереглася досьогодні. Самою суттєвою зміною в правилах голосування була відміна вимоги підписання кардиналами своїх бюллетенів. Це правило було відмінено папою Пієм ХІІ в [[1945]] році.
 
Після того, як всі кардинали проголосують, перший член рахункової комісії перемішує контейнер, витягає та рахує бюлетені. Якщо кількість поданих бюлетенів і кількість кардиналів, що голосували, не збігається, всі бюлетені не читаються і спалюються. Якщо ж ніяких проблем з кількістю немає, то голоси підраховуються. Перший з членів рахункової палати розгортає бюлетені. Кожен член рахункової комісії записує ім'я кандидата, що в бюлетені, а останній — також проголошує це ім'я в голос. Всі голоси кардиналів складаються і ревізори перевіряють всі списки, щоб не було помилок. Після оголошення остаточних результатів бюлетені спалюються членом рахункової комісії за допомогою секретаря Колеґії та церемоніймейстерів. У випадку, коли в першому турі сесії кардинали не можуть обрати папу, вони переходять до другого негайно, і бюлетені спалюються лише після другого туру. У випадку, коли ніхто не обраний, дим з печі іде чорний (раніше до нього додавалася мокра [[солома]], а з [[1958]] року — спеціальні [[хемікалії]]), якщо ж новий римський єпископ обраний, то йде білий дим. Тепер, для унеможливлення непорозумінь, білий дим також супроводжується звуком дзвонів.
 
=== Проголошення результатів ===
 
[[Зображення:Gpi_neoelettopapa.jpg|thumb|200px|Папа Іван Павло І одразу після обрання]]
 
Після того, як остаточні результати успішного голосування прголошуються, молодший кардинал-декан викликає в преміщення для голосування секретаря Колеґії кардиналів і папського обер-церемоніймейстра. А кардинал-декан питає у новообраного папи: «''Acceptasne electionem de te canonice factam in Summum Pontificem?''» («Чи приймаєш канонічний вибір тебе Верховим Першосвящеником?»). Обраний відповідає — «''accepto''» або «''non accepto''» (раніше, також, існувала традиція, згідно до якої над місцем кожного кардинала був підвішений спеціальний балдахін, і коли результати прголошувались, то всі балдахіни опускалися, окрім балдахіна кардинала, що був обраний папою. Але через збільшення кількості кардиналів ця традиція була відмінена). Останнім кардиналом, про якого достовірно відомо, що він вже набрав достатню кількість голосів і при цьому відмовився, був [[Святий Карл Борромео]].<br/>
Після того, як остаточні результати успішного голосування проголошуються, молодший кардинал-декан викликає в приміщення для голосування секретаря Колеґії кардиналів і папського обер-церемоніймейстера. А кардинал-декан питає у новообраного папи: «''Acceptasne electionem de te canonice factam in Summum Pontificem?''» («Чи приймаєш канонічний вибір тебе Верховим Першосвящеником?»). Обраний відповідає — «''accepto''» або «''non accepto''» (раніше, також, існувала традиція, згідно до якої над місцем кожного кардинала був підвішений спеціальний балдахін, і коли результати проголошувались, то всі балдахіни опускалися, окрім балдахіна кардинала, що був обраний папою. Але через збільшення кількості кардиналів ця традиція була відмінена). Останнім кардиналом, про якого достовірно відомо, що він вже набрав достатню кількість голосів і при цьому відмовився, був [[Святий Карл Борромео]].
Якщо папою римським обраний не єпископ, то кардинал-декан має надати йому єпископське свячення (або, якщо обраний навіть не священик, він має отримати від декана всі ступені священства по черзі). У випадку, коли кардинал-декан не може виконувати свої функції, за нього це робить субдекан.<br/>
 
Також новообраний папа оголошує своє нове ім'я, після того, як кардинал-декан питає у нього: «''Quo nomine vis vocari?''» («Яким ім'ям хочеш, щоб тебе звали?»). Ця традиція встановилась в [[533]] році, коли [[Іоанн ІІ (папа римський)|Іоанн ІІ]], справжнє ім'я якого було Меркурій, вирішив, що воно не підходить для римського єпископа. Остаточно така практика склалася з Х ст. Останнім папою, що використав своє хресне ім'я, був [[Марцелл ІІ (папа римський)|Марцелл ІІ]] — Марчелло Червіні. Після цього папський обер-церемоніймейстер виготовляє спеціальний документ з ім'ям новообраного папи.<br/>
Якщо папою римським обраний не єпископ, то кардинал-декан має надати йому єпископське свячення (або, якщо обраний навіть не священик, він має отримати від декана всі ступені священства по черзі). У випадку, коли кардинал-декан не може виконувати свої функції, за нього це робить субдекан.
 
Також новообраний папа оголошує своє нове ім'я, після того, як кардинал-декан питає у нього: «''Quo nomine vis vocari?''» («Яким ім'ям хочеш, щоб тебе звали?»). Ця традиція встановилась в [[533]] році, коли [[Іоанн ІІ|Іоанн ІІ]], справжнє ім'я якого було Меркурій, вирішив, що воно не підходить для римського єпископа. Остаточно така практика склалася з Х ст. Останнім папою, що використав своє хресне ім'я, був [[Марцелл ІІ|Марцелл ІІ]] — Марчелло Червіні. Після цього папський обер-церемоніймейстер виготовляє спеціальний документ з ім'ям новообраного папи.
 
[[Зображення:Habemuspapm1.jpg|left|thumb|235px|Кардинал-протодиякон Естевес оголошує про обрання Бенедикта XVI]]
 
Після означених процедур папа відправляється до так зв. «кімнати плачу» ({{lang-la|camera lacrimatoria}}), невеликої кімнати червоного кольору біля Сикстинської капелли, де має вибрати білу рясу з білим пілеолусом, роше та моцетту з представлених там трьох розмірів. Також він одягає червону розшиту [[Орар|столу]], і виходить до кардиналів в капеллі. Там він приймає від них вияви поваги.<br/>
Після означених процедур папа відправляється до так зв. «кімнати плачу» ({{lang-la|camera lacrimatoria}}), невеликої кімнати червоного кольору біля Сикстинської капелли, де має вибрати білу рясу з білим пілеолусом, роше та моцетту з представлених там трьох розмірів. Також він одягає червону розшиту [[Орар|столу]], і виходить до кардиналів в капеллі. Там він приймає від них вияви поваги.
 
Коли кардинали закінчують вітати новообраного папу, [[кардинал-протодиякон]] виходить на центральну лоджію Базиліки св. Петра і проголошує:
 
<table width=100%><tr><td width=50% align=left valign=top>
''Annuntio vobis gaudium magnum:''<br />
''Habemus Papam!''<br />
''Eminentissimum ac Reverendissimum Dominum,''<br />
''Dominum [ім'я],''<br />
''Sanctæ Romanæ Ecclesiæ Cardinalem [призвіще],''<br />
''qui sibi nomen imposuit [тронне ім'я].''
</td><td width=50% align=left valign=top>
''("«Я оголошую вам велику радість:''<br />
''Ми маємо папу!''<br />
''Високопреосвященнійшого і найдостойнішого пана,''<br />
''пана [ім'я],''<br />
''Кардинала Святої Римської церкви [призвіще],''<br />
''який взяв собі ім'я [тронне ім'я]."»)''
</td></tr></table>
 
Якщо ж папою, як це не раз бувало раніше, обраний сам кардинал-протодиякон, то за нього оголошення має зробити наступний старший кардинал-диякон. Теж саме відбувається у разі неможливості кардиналом-протодияконом виконувати свої функції.<br/>
Якщо ж папою, як це не раз бувало раніше, обраний сам кардинал-протодиякон, то за нього оголошення має зробити наступний старший кардинал-диякон. Теж саме відбувається у разі неможливості кардиналом-протодияконом виконувати свої функції.
 
Після оголошення на лоджію виходить сам новообраний папа і надає своє перше благословіння «''Urbi et Orbi''» (Місту і світу). Раніше, через деякий час після обрання проводилася папська коронація, яку тепер замінила інтронізація або інавгурація.
 
== Перелік конклавів ==
 
===[[XIII століття]]===
=== [[XIII століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
|bgcolor="#f4a460"|'''Конклав'''
Рядок 285 ⟶ 339:
|bgcolor="#f4a460"|'''Тривалість понтифікату'''
|-
|[[29 листопада]] [[1268]] - — [[1 вересня]] [[1271]]
|2  роки 9  місяців 3  дні
|Теобальдо Вісконті ''[[Цистерціанці|O. Cist.]]''
|[[Григорій Х (папа римський)|Блаженний Григорій Х]]
|[[1 вересня]] [[1271]] - — [[20 січня]] [[1276]]
|-
 
|-
|[[20 січня]] [[1276]] - — [[21 січня]] [[1276]]
|2 дні
|П’єтроП'єтро де Тарантазія ''[[Домініканці|O. P.]]''
|[[Іннокентій V (папа римський)|Святий Іннокентій V]]
|[[21 січня]] [[1276]] - — [[22 червня]] [[1276]]
|-
 
|-
|[[2 липня]] [[1276]] - — [[11 липня]] [[1276]]
|9 днів
|Оттобоно Фієскі
|[[Адріан V (папа римський)|Адріан V]]
|[[11 липня]] [[1276]] - — [[18 серпня]] [[1276]]
|-
 
|-
|[[19 серпня]] [[1276]] - — [[20 вересня]] [[1276]]
|1 місяць 1 день
|Педро Жуліані
|[[Іоанн ХХІ (папа римський)|Іоанн ХХІ]]
|[[20 вересня]] [[1276]] - — [[20 травня]] [[1277]]
|-
 
|-
|[[30 травня]] [[1277]] - — [[25 листопада]] [[1277]]
|5 місяців 26 днів
|Джованні Гаетано Орсіні, ''[[Бенедиктинці|O. S. B.]]''
|[[Миколай III (папа римський)|Миколай III]]
|[[25 листопада]] [[1277]] - — [[22 серпня]] [[1280]]
|-
 
|-
|[[22 вересня]] [[1280]] - — [[22 лютого]] [[1281]]
|5 місяців
|Симон де Бріон
|[[Мартин IV (папа римський)|Mартин IV]]
|[[22 лютого]] [[1281]] - — [[28 березня]] [[1285]]
|-
 
|-
|[[29 березня]] [[1285]] - — [[2 квітня]] [[1285]]
|5 днів
|Джакомо Савеллі
|[[Гонорій IV (папа римський)|Гонорій IV]]
|[[2 квітня]] [[1285]] - — [[3 квітня]] [[1287]]
|-
 
|-
|[[4 квітня]] [[1287]] - — [[22 лютого]] [[1288]]
|9 місяців 18 днів
|Джироламо Масеї де Асколі, ''[[Францисканці|O.F.M.]]''
|[[Миколай IV (папа римський)|Миколай IV]]
|[[22 лютого]] [[1288]] - — [[4 квітня]] [[1292]]
|-
 
|-
|[[5 квітня]] [[1292]] - — [[5 липня]] [[1294]]
|2 роки 3 місяці
|П’єтроП'єтро дель Мурроне, ''[[Бенедиктинці|O.S.B.]]''
|[[Целестин V (папа римський)|Святий Целестин V]]
|[[5 липня]] [[1294]] - — [[10 грудня]] [[1294]]
|-
 
|-
|[[23 грудня]] [[1294]] - — [[24 грудня]] [[1294]]
|2 дні
|Бенедетто Гаетані
|[[Боніфацій VIII (папа римський)|Боніфацій VIII]]
|[[24 грудня]] [[1294]] - — [[11 жовтня]] [[1303]]
 
|}
 
=== [[XIV століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
|bgcolor="#f4a460"|'''Конклав'''
Рядок 373 ⟶ 428:
|bgcolor="#f4a460"|'''Тривалість понтифікату'''
|-
|[[21 жовтня]] [[1303]] - — [[22 жовтня]]/[[1303]]
|2 дні
|Нікколо Боккасіні, ''[[Домініканці|O. P.]]''
|[[Бенедикт XI (папа римський)|Блаженний Бенедикт XI]]
|[[22 жовтня]] [[1303]] - — [[7 липня]] [[1304]]
|-
 
|-
|[[Липень]] [[1304]] - — [[5 червня]] [[1305]]
|11 місяців
|Бертран де Го
|[[Климент V (папа римський)|Климент V]]
|[[5 червня]] [[1305]] - — [[20 квітня]] [[1314]]
|-
 
|-
|[[1 травня]] [[1314]] - — [[7 вересня]] [[1316]]
|2 роки 4 місяці 6 днів
|Жак Дюез
|[[Іоанн XXII (папа римський)|Іоанн XXII]]
|[[7 вересня]] [[1316]] - — [[4 грудня]] [[1334]]
|-
 
|-
|[[13 грудня]] [[1334]] - — [[22 грудня]] [[1334]]
|9 днів
|Жак Фурн’єФурн'є, ''[[Цистерціанці|O. Cist.]]''
|[[Бенедикт XII (папа римський)|Бенедикт XII]]
|[[22 грудня]] [[1334]] - — [[25 квітня]] [[1342]]
|-
 
|-
|[[5 травня]] [[1342]] - — [[7 травня]] [[1342]]
|3 дні
|П’єрП'єр Роже де Бофор
|[[Климент VI (папа римський)|Климент VI]]
|[[7 травня]] [[1342]] - — [[6 грудня]] [[1352]]
|-
 
|-
|[[16 грудня]] [[1352]] - — [[18 грудня]] [[1352]]
|3 дні
|Ет’єннЕт'єнн Обер
|[[Іннокентій VI (папа римський)|Iннокентій VI]]
|[[18 грудня]] [[1352]] - — [[12 грудня]] [[1362]]
|-
 
|-
|[[22 грудня]] [[1362]] - — [[28 грудня]] [[1362]]
|6 днів
|Гілльйом де Грімоар, ''[[Бенедиктинці|O. S. B.]]''
|[[Урбан V (папа римський)|Святий Урбан V]]
|[[28 грудня]] [[1362]] - — [[19 вересня]] [[1370]]
|-
 
|-
|[[29 вересня]] [[1370]] - — [[30 грудня]] [[1370]]
|3 місяці 1 день
|П'єр Рожерії
|П’єр Рожеріі
|[[Григорій XI (папа римський)|Григорій XI]]
|[[30 грудня]] [[1370]] - — [[27 березня]] [[1378]]
|-
 
|-
|[[7 квітня]] [[1378]] - — [[8 квітня]] [[1378]]
|2 дні
|Бартоломео Прін’яноПрін'яно
|[[Урбан VI (папа римський)|Урбан VI]]
|[[8 квітня]] [[1378]] - — [[15 жовтня]] [[1389]]
|-
 
|-
|[[25 жовтня]] [[1389]] - — [[2 листопада]] [[1389]]
|8 днів
|П’єтроП'єтро Томачеллі
|[[Боніфацій IX (папа римський)|Боніфацій IX]]
|[[2 листопада]] [[1389]] - — [[1 жовтня]] [[1404]]
|-
 
|}
 
=== [[XV століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
|bgcolor="#f4a460"|'''Конклав'''
Рядок 464 ⟶ 520:
 
|-
|[[12 жовтня]] [[1404]] - — [[17 жовтня]] [[1404]]
|5 днів
|Козма де Мільйораті
|[[Іннокентій VII (папа римський)|Іннокентій VII]]
|[[17 жовтня]] [[1404]] - — [[6 листопада]] [[1406]]
|-
 
|-
|[[18 листопада]] [[1406]] - — [[30 листопада]] [[1406]]
|12 днів
|Анджело Коррер
|[[Григорій XII (папа римський)|Григорій XII]]
|[[30 листопада]] [[1406]] - — [[4 липня]] [[1415]]
|-
 
|-
|[[8 листопада]] [[1417]] - — [[11 листопада]] [[1417]]
|3 дні
|Одо Колонна
|[[Мартин V (папа римський)|Maртин V]]
|[[11 листопада]] [[1417]] - — [[20 лютого]] [[1431]]
|-
 
|-
|[[2 березня]] [[1431]] - — [[3 березня]] [[1431]]
|2 дні
|Габріель Кондульмер, [[Августинці|O. S. A.]]
|[[Євгеній IV (папа римський)|Євгеній IV]]
|[[3 березня]] [[1431]] - — [[23 лютого]] [[1447]]
|-
 
|-
|[[4 березня]] [[1447]] - — [[6 березня]] [[1447]]
|3 дні
|Tомазо Паретучеллі, ''[[Домініканці|O. P.]]''
|[[Миколай V (папа римський)|Миколай V]]
|[[6 березня]] [[1447]] - — [[25 березня]] [[1455]]
|-
 
|-
|[[4 квітня]] [[1455]] - — [[8 квітня]] [[1455]]
|4 дні
|Aльфонсо де Борха (Борджа)
|[[Калікст III (папа римський)|Калікст III]]
|[[8 квітня]] [[1455]] - — [[6 серпня]] [[1458]]
|-
 
|-
|[[16 серпня]] [[1458]] - — [[19 серпня]] [[1458]]
|3 дні
|Енеа Сільвіо де Пікколоміні
|[[Пій II (папа римський)|Пій II]]
|[[19 серпня]] [[1458]] - — [[15 серпня]]/[[1464]]
|-
 
|-
|[[27 серпня]] [[1464]] - — [[30 серпня]] [[1464]]
|3 дні
|П’єтроП'єтро Барбо
|[[Павло II (папа римський)|Павло II]]
|[[30 серпня]] [[1464]] - — [[26 липня]] [[1471]]
|-
 
|-
|[[6 серпня]] [[1471]] - — [[9 серпня]] [[1471]]
|3 дні
|Франческо делла Ровере, ''[[Францисканці|O.F.M.]]''
|[[Сикст IV (папа римський)|Сикст IV]]
|[[9 серпня]] [[1471]] - — [[12 серпня]] [[1484]]
|-
 
|-
|[[26 серпня]] [[1484]] - — [[29 серпня]] [[1484]]
|3 дні
|Джованні Баттіста Чібо
|[[Іннокентій VIII (папа римський)|Iннокентій VIII]]
|[[29 серпня]] [[1484]] - — [[25 липня]] [[1492]]
|-
 
|-
|[[6 серпня]] [[1492]]-—[[10 серпня]] [[1492]]
|4 дні
|Родріго Борджа
|[[Олександр VI (папа римський)|Олесандр VI]]
|[[10 серпня]] [[1492]]-—[[18 серпня]] [[1503]]
|-
 
|}
 
=== [[XVI століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
|bgcolor="#f4a460"|'''Конклав'''
Рядок 563 ⟶ 620:
 
|-
|[[16 серпня]] [[1503]]-—[[16 вересня]] [[1503]]
|1 місяць
|Франческо Тодескіні-Пікколоміні
|[[Пій III (папа римський)|Пій III]]
|[[16 вересня]] [[1503]]-—[[18 жовтня]] [[1503]]
|-
 
|-
|[[31 жовтня]] [[1503]]-—[[1 листопада]] [[1503]]
|2 дні
|Джуліано делла Ровере, ''[[Францисканці|O.F.M.]]''
|[[Юлій II (папа римський)|Юлій II]]
|[[1 листопада]] [[1503]]-—[[20 лютого]] [[1513]]
|-
 
|-
|[[4 березня]] [[1513]]-—[[19 березня]] [[1513]]
|15 днів
|Джованні ді Лоренцо де Медічі
|[[Лев X (папа римський)|Лев X]]
|[[19 березня]] [[1513]]-—[[1 грудня]] [[1521]]
|-
 
|-
|[[27 грудня]] [[1521]]-—[[9 січня]] [[1522]]
|13 днів
|Адріано Флорізун Бойенс
|[[Адріан VI (папа римський)|Адріан VI]]
|[[9 січня]] [[1522]]-—[[14 вересня]] [[1523]]
|-
 
|-
|[[1 жовтня]] [[1523]]-—[[19 листопада]] [[1523]]
|1 місяць 18 днів
|Джуліано ді Джуліано де МедічіМедичі
|[[Климент VII (папа римський)|Климент VII]]
|[[19 листопада]] [[1523]]-[[25 вересня]] [[1534]]
|-
 
|-
|[[11 жовтня]] [[1534]]-—[[13 жовтня]] [[1534]]
|3 дні
|Aлессандро Фарнезе
|[[Павло III (папа римський)|Павло III]]
|[[13 жовтня]] [[1534]]-—[[10 листопада]] [[1549]]
|-
 
|-
|[[25 листопада]] [[1549]]-—[[29 листопада]] [[1549]]
|5 днів
|Джованні Марія ЧьоккіЧоккі дель Монте
|[[Юлій III (папа римський)|Юлій III]]
|[[29 листопада]] [[1549]]-—[[25 березня]] [[1555]]
|-
 
|-
|[[5 квітня]] [[1555]]-—[[7 квітня]] [[1555]]
|3 дні
|Maрчело Червіні
|[[Марцелл II (папа римський)|Maрцелл II]]
|[[7 квітня]] [[1555]]-—[[30 квітня]] [[1555]]
|-
 
|-
|[[15 травня]] [[1555]]-—[[23 травня]] [[1555]]
|8 днів
|Джанп’єтроДжанп'єтро Карафа
|[[Павло IV (папа римський)|Павло IV]]
|[[23 травня]] [[1555]]-—[[18 серпня]] [[1559]]
|-
 
|-
|[[5 вересня]] [[1559]]-—[[26 грудня]] [[1559]]
|3 місяця 21 день
|Джовання Анджело МедічіМедичі
|[[Пій IV (папа римський)|Пій IV]]
|[[26 грудня]] [[1559]]-—[[9 грудня]] [[1565]]
|-
 
|-
|[[20 грудня]] [[1565]]-—[[7 січня]] [[1566]]
|18 днів
|Мікеле Ґізлієрі, ''[[Домініканці|O. P.]]''
|[[Пій V (папа римський)|Святий Пій V]]
|[[7 січня]] [[1566]]-—[[1 травня]] [[1572]]
|-
 
|-
|[[12 травня]] [[1572]]-—[[13 травня]] [[1572]]
|2 дні
|Уґо Бонкомпаньї
|[[Григорій XIII (папа римський)|Григорій XIII]]
|[[13 травня]] [[1572]]-—[[10 квітня]] [[1585]]
|-
 
|-
|[[21 квітня]] [[1585]]-—[[24 квітня]] [[1585]]
|3 дні
|Фелічі Перетті, ''[[Францисканці|O.F.M. Conv.]]''
|[[Сикст V (папа римський)|Сикст V]]
|[[24 квітня]] [[1585]]-—[[27 серпня]] [[1590]]
|-
 
|-
|[[7 вересня]] [[1590]]-—[[15 вересня]] [[1590]]
|8 днів
|Джованні Баттіста Кастан’яКастан'я
|[[Урбан VII (папа римський)|Урбан VII]]
|[[15 вересня]] [[1590]]-—[[27 вересня]] [[1590]]
|-
 
|-
|[[8 жовтня]] [[1590]]-—[[5 грудня]] [[1590]]
|1 місяць 27 днів
|Ніколо́ Сфондраті
|[[Григорій XIV (папа римський0|Григорій XIV]]
|[[5 грудня]] [[1590]]-—[[16 жовтня]] [[1591]]
|-
 
|-
|[[27 жовтня]] [[1591]]-—[[3 листопада]] [[1591]]
|6 днів
|Джованні Антоніо Факінетті
|[[Іннокентій IX (папа римський)|Iннокентій IX]]
|[[3 листопада]] [[1591]]-—[[30 грудня]] [[1591]]
|-
 
|-
|[[10 січня]] [[1592]]-—[[30 січня]] [[1592]]
|20 днів
|Iпполіто Альдобрандіні
|[[Климент VIII (папа римський)|Климент VIII]]
|[[30 січня]] [[1592]]-—[[5 березня]] [[1605]]
|-
 
Рядок 701 ⟶ 758:
 
 
=== [[XVII століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
|bgcolor="#f4a460"|'''Конклав'''
Рядок 711 ⟶ 769:
 
|-
|[[14 березня]] [[1605]]–—[[1 квітня]] [[1605]]
|18 днів
|Алессандро Оттавіано де Медічі
|[[Лев XI (папа римський)|Лев XI]]
|[[1 квітня]] [[1605]]–—[[27 квітня]] [[1605]]
|-
 
|-
|[[8 травня]] [[1605]]–—[[16 травня]] [[1605]]
|8 днів
|Каміло Боргезе
|[[Павло V (папа римський)|Павло V]]
|[[16 травня]] [[1605]]–—[[28 січня]] [[1621]]
|-
 
|-
|[[8 лютого]] [[1621]]–—[[9 лютого]] [[1621]]
|2 дні
|Aлессандро Людовічі
|[[Григорій XV (папа римський)|Григорій XV]]
|[[9 лютого]] [[1621]]–—[[8 липня]] [[1623]]
|-
 
|-
|[[19 липня]] [[1623]]–—[[6 серпня]] [[1623]]
|18 днів
|Mафео Барберіні
|[[Урбан VIII (папа римський)|Урбан VIII]]
|[[6 серпня]] [[1623]]–—[[29 липня]] [[1644]]
|-
 
|-
|[[9 серпня]] [[1644]]–—[[15 вересня]] [[1644]]
|1 місяць 6 днів
|Джованні Баттіста Памфілі
|[[Іннокентій X (папа римський)|Іннокентій X]]
|[[15 вересня]] [[1644]]–—[[7 січня]] [[1655]]
|-
 
|-
|[[18 січня]] [[1655]]–—[[7 квітня]] [[1655]]
|3 місяці 20 днів
|Фабіо Кіджі
|[[Олександр VII (папа римський)|Олександр VII]]
|[[7 квітня]] [[1655]]–—[[22 травня]] [[1667]]
|-
 
|-
|[[2 червня]] [[1667]]–—[[20 червня]] [[1667]]
|18 днів
|Джуліо Роспільйозі
|[[Климент IX (папа римський)|Климент IX]]
|[[20 червня]] [[1667]]–—[[9 грудня]] [[1669]]
|-
 
|-
|[[20 грудня]] [[1669]]–—[[29 квітня]] [[1670]]
|4 місяці 9 днів
|Еміліо Альт’єріАльт'єрі
|[[Климент X (папа римський)|Климент X]]
|[[29 квітня]] [[1670]]–—[[22 липня]] [[1676]]
|-
 
|-
|[[2 серпня]] [[1676]]–—[[21 вересня]] [[1676]]
|1 місяць 19 днів
|Бенедетто Одескалькі
|[[Іннокентій XI (папа римський)|Блаженний Іннокентій XI]]
|[[21 вересня]] [[1676]]–—[[12 серпня]] [[1689]]
|-
 
|-
|[[23 серпня]] [[1689]]–—[[6 жовтня]] [[1689]]
|1 місяць 13 днів
|П’єтроП'єтро Вотті Оттобоні
|[[Олександр VIII (папа римський)|Олександр VIII]]
|[[6 жовтня]] [[1689]]–—[[1 лютого]] [[1691]]
|-
 
|-
|[[12 лютого]] [[1691]]–—[[21 липня]] [[1691]]
|5 місяців 9 днів
|Антоніо Пін’ятелліПін'ятеллі
|[[Іннокентій XII (папа римський)|Iннокентій XII]]
|[[21 липня]] [[1691]]–—[[27 вересня]] [[1700]]
|-
 
|-
|[[9 жовтня]] [[1700]]–—[[23 листопада]] [[1700]]
|1 місяць 14 днів
|Джованні Франческо Альбані
|[[Климент XI (папа римський)|Климент XI]]
|[[23 листопада]] [[1700]]–—[[19 березня]] [[1721]]
|-
 
|}
 
=== [[XVIII століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
Рядок 819 ⟶ 877:
 
|-
|[[31 березня]] [[1721]]–—[[8 травня]] [[1721]]
|1 місяць 8 днів
|Мікеланджело деі Конті
|[[Іннокентій XIII (папа римський)|Iннокентій XIII]]
|[[8 травня]] [[1721]]–—[[7 березня]] [[1724]]
|-
 
|-
|[[20 березня]] [[1724]]–—[[29 травня]] [[1724]]
|2 місяці 9 днів
|П’єтроП'єтро Франческо Орсіні, ''[[Домініканці|O. P.]]''
|[[Бенедикт XIII (папа римський)|Бенедикт XIII]]
|[[29 травня]] [[1724]]–—[[21 лютого]] [[1730]]
|-
 
|-
|[[5 березня]] [[1730]]–—[[7 квітня]] [[1730]]
|1 місяць 2 дні
|Лоренцо Корсіні
|[[Климент XII (папа римський)|Климент XII]]
|[[7 квітня]] [[1730]]–—[[6 лютого]] [[1740]]
|-
 
|-
|[[18 лютого]] [[1740]]–—[[17 серпня]] [[1740]]
|5 місяців 31 день
|Просперо Лоренцо Ламбертіні
|[[Бенедикт XIV (папа римський)|Бенедикт XIV]]
|[[17 серпня]] [[1740]]–—[[3 травня]] [[1758]]
|-
 
|-
|[[15 травня]] [[1758]]-—[[6 липня]] [[1758]]
|1 місяць 22 дні
|Карло Делла Торре Рецонікко
|[[Климент XIII (папа римський)|Климент XIII]]
|[[6 липня]] [[1758]]-—[[2 лютого]] [[1769]]
|-
 
|-
|[[15 лютого]] [[1769]]–—[[19 травня]] [[1769]]
|3 місяці 4 дні
|Джованні Віченцо Антоніо Ганганеллі, ''[[Францисканці|O.F.M. Conv.]]''
|[[Климент XIV (папа римський)|Климент XIV]]
|[[19 травня]] [[1769]]–—[[22 вересня]] [[1774]]
|-
 
|-
|[[5 жовтня]] [[1774]]–—[[15 лютого]] [[1775]]
|4 місяці 10 днів
|Джованні Анджело Бракі
|[[Пій VI (папа римський)|Пій VI]]
|[[15 лютого]] [[1775]]–—[[29 серпня]] [[1799]]
|-
 
|-
|[[1 грудня]] [[1799]]–—[[14 березня]] [[1800]]
|3 місяці 14 днів
|Луїджі Барнаба К’ярамонтіК'ярамонті, ''[[Бенедиктинці|O. S. B.]]''
|[[Пій VII (папа римський)|Пій VII]]
|[[14 березня]] [[1800]]–—[[20 серпня]] [[1823]]
|-
 
|}
 
=== [[XIX століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
Рядок 894 ⟶ 952:
|-
|-
|[[2 вересня]] [[1823]]–—[[28 вересня]] [[1823]]
|26 днів
|Аннібале Серматті делла Дженґа
|[[Лев XII (папа римський)|Лев XII]]
|[[28 вересня]] [[1823]]–—[[10 лютого]] [[1829]]
|-
 
|-
|[[24 лютого]] [[1829]]–—[[31 березня]] [[1829]]
|1 місяць 7 днів
|Франческо Северіно Кастільйоне
|[[Пій VIII (папа римський)|Пій VIII]]
|[[31 березня]] [[1829]]–—[[30 листопада]] [[1830]]
|-
 
|-
|[[14 грудня]] [[1830]]–—[[2 лютого]] [[1831]]
|1 місяць 19 днів
|Бартоломео Альберто Каппелларі, ''[[Бенедиктинці|O.S.B. Cam.]]''
|[[Григорій XVI (папа римський)|Григорій XVI]]
|[[2 лютого]] [[1831]]–—[[1 червня]] [[1846]]
|-
|-
|[[14 червня]] [[1846]]–—[[16 червня]] [[1846]]
|3 дні
|Джованні Марія Мастаї-Ферретті, ''[[Домініканці|O. P.]]''
|[[Пій IX (папа римський)|Блаженний Пій IX]]
|[[16 червня]] [[1846]]–—[[7 лютого]] [[1878]]
|-
|-
|[[18 лютого]] [[1878]]–—[[20 лютого]] [[1878]]
|3 дні
|Джоаккіно Віченцо Раффаеле Луїджі Печчі
|[[Лев XIII (папа римський)|Лев XIII]]
|[[20 лютого]] [[1878]]–—[[20 липня]] [[1903]]
|-
 
|}
 
=== [[XX століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
Рядок 944 ⟶ 1002:
 
|-
|[[31 липня]] [[1903]]–—[[4 серпня]] [[1903]]
|5 днів
|Джузеппе Мелькіоре Сарто
|[[Пій X (папа римський)|Святий Пій X]]
|[[4 серпня]] [[1903]]–—[[20 серпня]] [[1914]]
|-
 
|-
|[[31 серпня]] [[1914]]–—[[3 вересня]] [[1914]]
|4 дні
|Джакомо дела К’єзаК'єза
|[[Бенедикт XV (папа римський)|Бенедикт XV]]
|[[3 вересня]] [[1914]]–—[[22 січня]] [[1922]]
|-
 
|-
|[[2 лютого]] [[1922]]–—[[6 лютого]] [[1922]]
|4 дні
|Aкілле Ратті
|[[Пій XI (папа римський)|Пій XI]]
|[[6 лютого]] [[1922]]–—[[10 лютого]] [[1939]]
|-
 
|-
|[[1 березня]] [[1939]]–—[[2 березня]] [[1939]]
|2 дні
|Eудженіо Пачеллі
|[[Пій XII (папа римський)|Пій XII]]
|[[2 березня]] [[1939]]–—[[9 жовтня]] [[1958]]
|-
 
|-
|[[25 жовтня]] [[1958]]–—[[28 жовтня]] [[1958]]
|3 дні
|Aнджело Джузеппе Ронкаллі, ''[[Францисканці|T.O.R.]]''
|[[Іоанн XXIII (папа римський)|Блаженний Іоанн XXIII]]
|[[28 жовтня]] [[1958]]–—[[3 червня]] [[1963]]
|-
 
|-
|[[19 червня]] [[1963]]–—[[21 червня]] [[1963]]
|3 дні
|Джованні Баттіста Монтіні
|[[Павло VI (папа римський)|Павло VI]]
|[[21 червня]] [[1963]]–—[[6 серпня]] [[1978]]
|-
 
|-
|[[25 серпня]] [[1978]]–—[[26 серпня]] [[1978]]
|2 дні
|Aльбіно Лучані
|[[Іван Павло I]]
|[[26 серпня]] [[1978]]–—[[28 вересня]] [[1978]]
|-
|[[14 жовтня]] [[1978]]—[[16 жовтня]] [[1978]]
 
|-
|[[14 жовтня]] [[1978]]–[[16 жовтня]] [[1978]]
|3 дні
|Кароль Юзеф Войтила
|[[Іван Павло II]]
|[[16 жовтня]] [[1978]]–—[[2 квітня]] [[2005]]
|-
 
|}
 
=== [[XXI століття]] ===
 
{| {{prettytable}}
Рядок 1020 ⟶ 1075:
 
|-
|[[18 квітня]] [[2005]]–—[[19 квітня]] [[2005]]
|2 дні
|Йозеф Алоїз Ратцингер
|[[Бенедикт XVI]]
|[[19 квітня]] [[2005]] – —
|-
 
|}
 
== Виноски ==
 
<references/>
 
== Джерела та посилання ==
 
* [http://www.vatican.va/holy_father/john_paul_ii/apost_constitutions/documents/hf_jp-ii_apc_22021996_universi-dominici-gregis_lt.html Папа Іван Павло ІІ, Апостольська конституція «''UNIVERSI DOMINICI GREGIS''», 1996 (лат.)]
* [http://www.vatican.va/holy_father/john_paul_ii/apost_constitutions/documents/hf_jp-ii_apc_22021996_universi-dominici-gregis_lt.html Папа ПійІван ХПавло ІІ, Апостольська конституція «''VacanteUniversi SedeDominici ApostolicaGregis''», 19041996 (лат.)]
* Папа Пій ХІІ Х, Апостольська конституція «''VacantisVacante ApostolicaeSede SedisApostolica''», 19451904
* Папа Пій Х ХІІ, Апостольська конституція «''CommissumVacantis Apostolicae nobisSedis''», 19041945
* Папа Пій Х, Апостольська конституція «''Commissum nobis''», 1904
* Папа Іван Павло ІІ, Кодекс Канонічного права, 1983
* Папа Іван Павло ІІ, Кодекс Канонічного права, 1983
* Frederick J. Baumgartner: ''Behind Locked Doors. A History of the Papal Elections.'' Palgrave Macmillan, New York 2003, ISBN 0-312-29463-8
* Frederick J. Baumgartner: ''Behind Locked Doors. A History of the Papal Elections.'' Palgrave Macmillan, New York 2003, ISBN 0-312-29463-8
* [http://www.americamagazine.org/papaltransition.cfm Thomas J. Reese, S.J., Papal Transition]
* [http://www.dw-world.de/dw/article/0,2144,1542600,00.html Конклав: процедура избрания Папы Римского, Немецкая Волна (рос.)]
Рядок 1044 ⟶ 1100:
* [http://www.radio.cz/ru/statja/65557 Напутствовать членов Конклава будет чешский кардинал, Ася Чеканова, Чешское радио]
* [http://www.oecumene.radiovaticana.org/rus/Articolo.asp?c=34016 Как появился Конклав, Радио Ватикана]
* [http://www.analitik.org.ua/ukr/author/42514458aab07/pagedoc3432_2/ Конспект книги Ендрю Грілі "«Як роблять пап"» на сайті Київського центру політичних досліджень і конфліктології (рос.) ч.1], [http://www.analitik.org.ua/ukr/author/4252804038e9d/ ч. 2] та [http://www.analitik.org.ua/ukr/author/4253d5b844471/ ч. 3]
* [http://www.day.kiev.ua/135812/ В очікуванні білого диму, Клара Ґудзик, «День» від 16  квітня 2005  року]
 
{{Медаль|з релігії}}
 
[[Категорія:Католицизм]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Конклав