Германівка (Обухівський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 49:
Під час [[Хмельниччина|Хмельниччини]] Германівка стає [[Сотня|сотенним]] містечком. У [[1649]] році в ній створюється козацька сотня (сотник Роман Чернушенко), яка увійшла до [[Білоцерківський полк|Білоцерківського полку]] (полковник Данило Гиря). Сотня налічувала 99 козаків. [[1656]] року Обухівський маєток стає ранговим і тоді ж «пустые местечка Германовка и Обуховка» надалися «на ранг» київському полковнику [[Антін Жданович|Антнові Ждановичу]]. Одна з доленосних битв розігралася на германівських полях у серпні-вересні [[1651]] року. Після [[Битва під Берестечком|Битви під Берестечком]] польські гетьмани [[Микола Потоцький|М. Потоцький]] і М. Калиновський стали табором у Германівці, також до них приєднався литовський гетьман [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Я. Радзивілл]]. [[Богдан Хмельницький|Б. Хмельницький]] отаборився неподалік Перегонівки. Бої, що точилися тут більше трьох тижнів, завершилися пілписанням відомого в історії [[Білоцерківський мирний договір 1651|Білоцерківськго трактату]].
За гетьманування Івана Виговського в нашому краю сталася одна з драматичних подій трагічної історії України: 11 вересня [[1659]] року в містечку Германівці було скликано козацьку раду, на яку прибули два ворогуючі табори - І. [[Виговський|Виговського]] та І. Сірка з Юрієм Хмельницьким. В результаті суперечок між таборами, [[чорна рада]] перетвориласая в міжусобну биятику, в якій загинули полковники-дипломати Прокіп Верещяк і Степан Сулима. На цій [[Чорна рада|чорній раді]] Виговського було скинуто з гетьманства, що поклало початок тридцятирічній громадянській війні, відомій під назвою [[Руїна]]. З громадянської війни Германівка вийшла геть спустошеною. В описі Київського округу за 28 липня [[1686]] рік знаходимо: «селище [[Деремезна]] пусте серед степу коло криничок. А від того селища Деремезни вниз р. Красною до Дніпра пусті місця; пусте містечко Германівка, а під тим містечком слобідки: Гусачівка, Григорівка, Козіївка, Красненька, Германівка, а тим містечком Германівкою володів шляхтич Березовський...».
[[1724]] року Германівка стає центром окремого Германівського староства, володільцем якого були Франціск і Каєтан грабля Тарновські. Тут мав свою резиденцію Ян-Яцек амор Тарновський. Потім староством володів інфляндський каштелян, граф Ян Міра і його вдова Маріанна Мірова.Після Руїни Україна була поділена між Росією та Польщею. На території Обухівського району стояло 32 гербованих верстових стовпи. На кордоні ніколи не було спокійно, і не могло бути. Тільки уявити: селяни Гусачівки, Григорівки, Матяшівки були «поляками», а сусіди з Красного, Долини, Козіївки - «росіянами». В Копачеві, на Стугні, один млин був «польським», а поряд другий - «російським»; і сам Копачів знаходився в Польщі, а Копачівська Слобода - в Росії. І так тривало більше ста літ. Після [[Третій поділ Польщі|Третього поділу Польщі]] ([[1796]] року) Германівська королівщина відійшла в казну( [[Російська імперія|Російської імпері]]), а [[1812]] року її продано колезькому радникові Каєтану Миколайовичу Проскурі (Сущанському). Невдовзі вдова Проскури Тереза поділила Германівський маєстат на 6 маєтків.
| |||