Попри значний творчий доробок композитора, який включає [[опера|оперу]], [[балет]], концерти (для оркестру, для [[віолончель|віолончелі]] з оркестром, 3 фортепіанові, 2 скрипкові), твори для оркестру, різноманітних ансамблів, фортепіанні соло, зокрема 7 партит для різних інструментальних складів; музику до багатьох фільмів та театральних вистав, [[джаз]]ову та [[Поп-музика|популярну музику]], "«Мелодія ля-мінор"» на сьогодні є найбільш впізнаваним та найчастіше виконуваним його твором.
"«Мелодія ля-мінор"» в різних аранжуваннях стала своєрідним "«інтонаційним знаком"» кінця [[1980-ті_у_музиці|1980-х]] - — [[1990-ті_у_музиці|1990-х]] років. Як видається, основна причина такого визнання - — напрочуд влучно знайдена мелодична ідея, сполучення [[імпровізаціяІмпровізація (музика)|імпровізаційно]]-розповідної манери з афектованим кульмінаційним широким ходом на [[октава|октаву]], з вибагливим [[ритм]]ічним малюнком, що сприймається і як схвильований ліричний монолог, і як тужливий наспів скрипки народного віртуоза. При всій традиційності виразових засобів ця музика зовсім не банальна, в вибагливому візерунку "«Мелодії"» немало ефектів "«ілюзії сприйняття" », раптових "«переключень"» в іншу сферу.<ref>[http://www.musica-ukrainica.odessa.ua/_a-kyanovsk_gal.html Любов Кияновська: СТИЛЬОВА ЕВОЛЮЦІЯ ГАЛИЦЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ХІХ - ХХ СТ. Інтернет-часопис MUSICA UKRAINICA.]</ref>
