Московсько-турецька війна (1686—1700): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ilyaroz (обговорення | внесок) Створена сторінка: === Російсько-турецька війна 1686—1700 === У 1656 р. посаду великого візира захопила енергійна лю... |
Ilyaroz (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Російсько-турецька війна 1686—1700''' — частина масштабного європейського військового конфлікту: війни Австрії, Речі Посполитої та Росії з Османською імперією.
У 1656 р. посаду великого візира захопила енергійна людина Мехмет Кепрюлю, яка зуміла підсилити дисципліну армії і завдати декілька поразок ворогам. Австрія повинна була укласти в 1664 р. не особливо для неї вигідний мир у Васварі; у [[1669]] р. турки завоювали [[Крит]], а в 1672 р., за миром у Бучачі, отримали від Польщі [[Поділля]] і навіть частину [[Україна|України]]. Цей мир викликав обурення народу і сейму, і війна почалася знову. У ній взяла участь і Росія; зате на боці османів стояла значна частина козаків з Дорошенком на чолі. Під час війни помер великий візир Ахмет-паша Кепрюлю після 15-річного керування країною (1661—76). Війна, що йшла із змінним успіхом, закінчилася [[Бахчисарайське перемир'я|Бахчисарайським перемир'ям]], укладеним в 1681 р. на 20 років, як [[status quo]]; [[Західна Україна]], що представляла після війни справжню пустелю, і Поділля залишилися в руках турок. Осман легко погодився на мир, оскільки у них на черзі стояла війна з Австрією, яку розпочав наступник Ахмет-паші Кара-Мустафа Кепрюлю. Османам вдалося підійти до Відня і обложити його (з 24 липня до 12 вересня 1683 р.), але облогу довелося зняти, коли польський [[король]] [[Ян Собеський]] уклав союз з Австрією, поквапившись на допомогу Відню і отримав біля неї блискучу перемогу над османським військом. У Бєлграді Кара-Мустафу зустріли посланці від султану, що мали наказ доставити до Константинополя голову нездібного полководця, що і було виконано. У 1684 р. до коаліції Австрії і Польщі проти Османської імперії прилучилася і [[Венеція]], пізніше і Росія.▼
=== Опис ===
▲У 1656 р. посаду великого візира Османської імперії захопила енергійна людина Мехмет Кепрюлю, яка зуміла підсилити дисципліну армії і завдати декілька поразок ворогам. Австрія повинна була укласти в 1664 р. не особливо для неї вигідний мир у Васварі; у [[1669]] р. турки завоювали [[Крит]], а в 1672 р., за миром у Бучачі, отримали від Польщі [[Поділля]] і навіть частину [[Україна|України]]. Цей мир викликав обурення народу і сейму, і війна почалася знову. У ній взяла участь і Росія; зате на боці османів стояла значна частина козаків з Дорошенком на чолі. Під час війни помер великий візир Ахмет-паша Кепрюлю після 15-річного керування країною (1661—76). Війна, що йшла із змінним успіхом, закінчилася [[Бахчисарайське перемир'я|Бахчисарайським перемир'ям]], укладеним в 1681 р. на 20 років, як [[status quo]]; [[Західна Україна]], що представляла після війни справжню пустелю, і Поділля залишилися в руках турок. Осман легко погодився на мир, оскільки у них на черзі стояла війна з Австрією, яку розпочав наступник Ахмет-паші Кара-Мустафа Кепрюлю. Османам вдалося підійти до Відня і обложити його (з 24 липня до 12 вересня 1683 р.), але облогу довелося зняти, коли польський [[король]] [[Ян Собеський]] уклав союз з Австрією, поквапившись на допомогу Відню і отримав біля неї блискучу перемогу над османським військом. У Бєлграді Кара-Мустафу зустріли посланці від султану, що мали наказ доставити до Константинополя голову нездібного полководця, що і було виконано. У 1684 р. до коаліції Австрії і Польщі проти Османської імперії прилучилася і [[Венеція]], пізніше і Росія.
В ході війни, в якій османам довелося довелося не нападати, а захищатися на власній території, в 1687 р. великий візир Сулейман-паша був розбитий при [[Мохач]]і. Поразка османських військ викликало роздратування яничар, які залишалися в Константинополі, бунтуючи і грабуючи. Під загрозою повстання, Мехмед IV послав їм голову Сулеймана, але це не врятувало його самого: яничари скинули його за допомогою фетви муфтія і насильно звели на престол його брата, [[Сулейман II|Сулеймана II]] (1687—91), людини піддатного пияцтву і абсолютно нездібного до управління. Війна продовжувалася при ньому і при його братах, Ахмеді II (1691—95) і Мустафі II (1695—1703). Венеціанці опанували Морією; австрійці узяли Бєлград (незабаром знову віддали османцям) і всі значні фортеці Угорщини, Славонії, Трансільванії; поляки зайняли значну частину Молдавії.
| |||