Валуєвський циркуляр: відмінності між версіями

Наприкінці червня 1863 р. на ім’я Валуєва надійшло подання голови Київського цензурного комітету Новицького, в якому той повідомляв, що до його відомства надійшов рукопис «Притчи Господа нашого Иисуса Христа на украинский мови росказани». Новицький висловлював сумнів щодо потрібності такого видання<ref name="панч">[http://www.day.kiev.ua/69078/ Секрети валуєвського циркуляра 1863 року]</ref>: він стверджував, що учням-українцям на потрібно читати Євангеліє по-українськи, адже освіта по всій Росії «''производится на общерусском языке и употребление в училищах малороссийского наречия нигде не допущено''», до того ж «''большинство малороссиян''» таким становищем цілком задоволене, але начебто воно глибоко обурене самою постановкою питання про українську мову, оскільки вважає, що «наречие их, употребляємое простонародьем, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши»<ref name="панч" />. В поданні Новицький висловив тривогу щодо збільшення числа українських видань на початку 1860-х рр. і щодо загрози «обособления малороссийской народности». В активізації українства голова Київського цензурного комітету убачив «руку Варшави».

'''== Текст Валуєвського циркуляру:''' ==