Варлаам Печерський: відмінності між версіями

Варлаам жив в XI ст. в [[Київ|Києві]], був сином знат­ного [[бояри|боярина]]. В будинку своїх батьків Варлаам отримав добру християн­ську освіту і від юності відрізнявся душевною чистотою. З юних літ Варлаам, відвідуючи преподобного [[Антоній Печерський|Антонія]] (+ [[1073]], пам'ять 10/23 липня), так захопився спокійним благочестивим життям Києво-Печерських подвижників, що рішився на­завжди залишити світ з усіма його привабами та жити в печері. Свій таємний помисел він відкрив преподобному Антонію, але той, одобряючи благий намір парубка, зауважив, як би слава цього світу не звернула його навтіч з печери від черенецтва. Через день після своєї бесіди з преподобним Антонієм Варлаам залишив батьківський дім і навіть свою заручену наречену і, одягнувшись в пишні шати, с прекрасною свитою, на багато вбраному коні підїхав до печери преподобного Антонія. Смиренні ченці вийшли назустіч вельможі і з поклоном і шаною його прийняли. Варлаам, зійшовши з коня і поклонившись до землі пре­подобному, зняв зі себе боярскі шати і, положивши їх до ніг пре­подобного, а також підвівши до нього свого коня і свиту, сказав: «''Ось принади світського життя, як хочеш, так і поступи з ними, а я вміняю їх в ніщо, хочу з вами жити в печері, хай придбаю [[Христос|Христа]] і ніколи не вернуся до свого дому''». Преподоб­ний старець відповів: «''Пам'ятай, чадо, кому ти даєш обіцянку і чиїм ти воїном хочеш бути. Тут невидимо предстоять [[Ангел]]и Божі і приймають твої обіцянки. Дивись, а якщо батько твій, прийшовши сюди, насильно візьме тебе — адже ми допомогти тобі в цьому не в силах, — і ти опинишся брехуном і відступником від Бога!''» Але Варлаам сказав: «''Якщо і мучити мене стане батько мій, не вернуся до світського життя і тільки прошу тебе, отче, пострижи мене''». Після цього, за розпорядженням преподобного Антонія, блаженний Никон постриг Варлаама в ченці і зодягнув його в чернечі шати.

 

 

 

Двічі преподобний Варлаам здійснював паломництво до святих місць [[Єрусалим|Єру­салиму]] і [[Константинополь|Константинополя]], скільки для користі своєї душі, стільки і для блага Церкви бажаючи ліпше познайомитися з життям ченців Східної Церкви і вивчити церковний чин богослужіння. Повертаючись з вдругої подорожі, він помер у [[Володимир Волинський|Володимирському]] Святогорському монастирі на [[Волинь|Волині]] в [[1065]] році. Перед кончиною він заповів про поховання його тіла в Печерській оби­телі, якій заповів всі ікони і церковне приладдя, які він набув [[Царгород]]і. Він був похований в Печерській обителі в Ближніх печерах.