Вулиця Петра Сагайдачного (Київ): відмінності між версіями

'''Вулиця Петра Сагайдачного''' - Колишня частина вулиці Олександрівської; з 1919 —вулиці Революції, з 1934 —вулиці Кірова. Простя­гається від Поштової площі до Контрактової Площі. Забудована та впорядкована в 30-40-х рр. 19 ст. В 1955 її було виділено в самостійну вулицю і на­звано на честь Жданова Андрія Олександровича (1896— 1948) — радянського партійного і державного діяча. 1992 року названо ім’ям козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. На розі вулиці Сагайдачного. і Пошто­вої площі міститься церква Різдва (1810-14, архітектор А. І. Меленський); поряд — Поштова станція, фунікулер. У буд. № 4 (колишній готель «Сербія»; не зберігся) 1894—96 жив російський письменник О. І. Купрін; тут була встановлена йому меморіальна дошка. Збереглося багато будинків 18—19 ст. Серед них - будинки заможних київських міщан Балабух (№ 27а, 27б; кін XVIII - 30-і рр. XIX ст.), будинок майстра-золотаря Коробки Федора (.№ 20; 1830; архітектор Станзані), будинок київського купця Дехтярьова П. (№ 16/5; 1830), №№ 21, 23, 25/3, 27, 29, 31, 35, 37, 41 (19 ст.). У 1896 ву­лицею пішов перший у Росії трамвай, який зв'язав центр міста з Подолом. Колію знято 1977. Проїзну час­тину вулиці реставровано 1977.

Сучасний вигляд вулиці майже не відрізняється від початкової забудови ХІХ століття. Вулиця забудована переважно двоповерховими будинками. Перед Гостинним двором встановлено пам’ятник Петру Сагайдачному. В 2004 році була відбудована церква Різдва.