Січко Василь Петрович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 40:
 
Син учасників національно-визвольної боротьби, політвיязнів Стефанії Петраш та [[Січко Петро Васильович|Петра Січка]].
=== Навчання ===
=== Школа ===
У 1957 родина Січків повернувся із заслання у с. [[Витвиця (село)|Витвиця]] [[Долинський район (Івано-Франківська область)|Долинського р-ну]] на [[Івано-Франківська область|Станіславщині]]. Через рік сім'я оселилися в м. [[Долина (місто)|Долина]].
 
Василь Січко у 1974 р. закінчив 10-й клас Долинської середньої школи № 1 та здав іспити на журналістський факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]], однак не був прийнятий як син колишніх політв'язнів. Рік працював токарем на Струтинському заводі металовиробів.
=== Університет ===
У 1975 вступив на факультет журналістики [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]].
 
Навчаючись в університеті у 1976-77 Василь Січко написав статті «Хрести на дорозі», «Чому мовчать радянські люди». Вони йому згодом були інкриміновані як антирадянські.
 
=== Перші переслідування ===
У січні 1977 на Василя Січка почалися цькування викладачів за вказівками КДБ, зокрема викладачка російської мови поставила «двійку» на екзамені, арґументуючи тим, що він не виконує її вимоги розмовляти в гуртожитку і в місті російською мовою та що в нього поганий акцент. Декан [[Прилюк Дмитро Михайлович|Дмитро Прилюк]] не прийняв курсової роботи на тему “Охорона рідної природи”, бо студент В. Січко посилався на роман [[Гончар Олесь Терентійович|Олеся Гончара]] “[[Собор (роман)|Собор]]”. Парторг [[Погрібний Анатолій Григорович|Анатолій Погрібний]] не зарахував залік.