Січко Василь Петрович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 50:
Навчаючись в університеті у 1976-77 Василь Січко написав статті «Хрести на дорозі», «Чому мовчать радянські люди». Вони йому згодом були інкриміновані як антирадянські.
 
У січні 1977 на Василя Січка почалися цькування викладачів за вказівками КДБ, зокрема викладачка російської мови поставила «двійку» на екзамені, арґументуючи тим, що він не виконує її вимоги розмовляти в гуртожитку і в місті російською мовою та що в нього поганий акцент. Декан [[Прилюк Дмитро Михайлович|Дмитро Прилюк]] не прийняв курсової роботи на тему “Охорона рідної природи”, бо студент В. Січко посилався на роман [[Гончар Олесь Терентійович|Олеся Гончара]] “[[Собор (роман)|Собор]]”. Парторг [[Погрібний Анатолій Григорович|Анатолій Погрібний]] не зарахував залік.

20.07 С.липня 1977 Василь Січко наказом ректора № 506 вибув ключенийвиключений з журналістського факультету "за неуспішність". С.Він оскаржив безпідставне недопущення його до сесії, а 12.08 серпня надіслав до ЦК КПРС заяву про незаконне виключення його з університету. Відповідь надійшла з Міністерство освіти УРСР, де було вказано, що С.причиною виключенийвиключення зає «академзаборгованість». Тоді

18 вінвересня 18.09Василь Січко здав у Московський райвідділ міліції м. [[Київ|Києва]] документи громадянина СРСР і оприлюднив заяву про відмову від радянського громадянства та завимагав дозволу на еміґрацію до США для отримання громадянства цієї країни і набуття там вищої освіти. Також здав свій комсомольський квиток у ЦК ЛКСМУ. Оскільки зв'язку з правозахисниками і закордоном не мав, то батько С. поїхав до Москви, зайшов у синагогу, помолився там і залишив під стіною пакет документів – своїх і синових. Через кілька днів радіостанція «Свобода» з Мюнхена вже говорила про них.
 
4.11 1977 міліція шукала за С., щоб запроторити його на психіатричку експертизу, бо ніби він має намір спалитися на Хрещатику в Києві під час демонстрації 7 листопада. Він сховався, а батька затримали на кілька діб. 17.01 1978 С. підступно схопили кагебісти і в наручниках запроторили до Івано-Франківської психіатричної лікарні на експертизу. 31.01 батько С. добився прийому головного психіатра Міністерства охорони здоров'я СРСР О.О. Чуркіна, який сказав, що в радянській психіатрії відречення від громадянства вважається шизофренією. Однак того дня С. був звільнений.