Ярослав Мудрий: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
U-Bot (обговорення | внесок) м autoupdate |
U-Bot (обговорення | внесок) м autowikify |
||
Рядок 8:
==Енциклопедія Українознавства==
'''Ярослав Мудрий''' (бл. 978 — 1054), визначний держ. діяч Київ. Руси, В. кн. київ. (1019 — 54), син [[Володимир Великий|Володимира Великого]] і полоцької княжни Рогніди Рогволодівни. Ще за життя батька Я. М. управляв Ростовом, згодом Новгородом, бувши зобов'язаний платити Києву щорічну дань (2 000 гривень срібла), через що ввійшов у конфлікт з батьком. При кін. свого життя (1014) Володимир збирав військо для походу проти Новгорода. Після смерти Володимира (1015) Я. М. вів боротьбу за київ. великокнязівський престол проти брата [[Святополк Володимирович|Святополка]] І Окаянного. 1016 Я. М. розбив війська [[Святополк Володимирович|Святополка]] б. Любеча і засів на київ. княжий престол, але 1018 під натиском поль. військ короля Болеслава І, яких взяв собі на допомогу Святополк, мусив покинути Київ. Після остаточної перемоги в битві над р. Альтою 1019 Я. М. став київ. В. кн.
Прагнучи об'єднати всі руські землі, Я. М. змушений був вести боротьбу проти свого брата Мстислава Володимировича, кн. тмутороканського і чернігівського; після битви під Лиственом б. Чернігова (1024) Я. М. мусів відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на Сх. від Дніпра (крім Переяславщини). Згодом, після укладеного 1026 у Городку під Києвом миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Я. М. допомагав Мстиславові у боротьбі з касогами і ясами (1029), поширивши свої володіння до кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні держави Я. М. на зах. від Дніпра. На півн. 1030 Я. М. зайняв землі між Чудським оз. і Балтикою і там заснував м. Юріїв (теперішнє Тарту), у 1030 — 31 війська Я. М. і Мстислава відвоювали Червенські городи, які 1018 загарбав Болеслав І. Тоді ж Я. М. здобув від Польщі смугу землі між р. Сяном і Бугом; там збудовано м. Ярослав і Белз. Після смерти Мстислава (1036) Я. М. об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київ. держави. 1038 — 42 Я. М вів успішні походи проти лит. племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою, багато воїнів попало в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Я. М. укріплював півд. кордон, будуючи городи над р. Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; як також другу фортифікаційну лінію над Сулою: м. Лубні, Лукомль, Воїнь. 1036 Я. М. розгромив б. Києва печенігів і на місці перемоги над ними почав будувати (1037) Софійський собор.
Рядок 20:
Я. М. був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціятивою почалася в Києві праця над перекладами грец. та ін. книг на ц.-слов. мову, переписувано багато книг, був укладений літописний звод.
Я. М. зміцнив свою державу, і вона почала відогравати значну ролю також на міжнар. форумі: володарі Европи зверталися за порадами і допомогою до київ. кн. Це становище закріпив Я. М. династичними зв'язками з володарями поодиноких країн Европи. Сам Я. М. був одружений з дочкою швед. короля Олафа — Інґигердою, його дочка Єлисавета вийшла за норвезького короля Гаральда Суворого, Анна за франц. короля Анрі І, Анастасія за угор. короля Андраша І; його син Із'яслав був одружений з Ґертрудою, дочкою поль. кн. Мєшка; Всеволод з візант. царівною з роду Мономахів, Святослав з внучкою цісаря Генріха II, Володимир з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде б. Бремену. Сестра Я. М. Марія-Доброніга була дружиною поль. кн. Казиміра Відновителя. При дворі Я.М. знаходили притулок колишні монархи: норвезький Олаф Святий, англ. Едмунд Залізний Бік. Я. М. був у союзі з германськими цісарями [[Генріх II|Генріхом II]], Конрадом II і [[Генріх II|Генріхом
За Я. М. сталася і нац. еволюція в Київ. державі: варязький вплив залишився тільки в колі військ. дружини, а держ. діячі рекрутувалися здебільшого з місц. людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син Добрині та ін.
Рядок 30:
Література: Костомаров Н. Ярослав Мудрый. Русская история в жизнеописаниях ея важнейших деятелей. П. 1874 — 76; [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевський]] М. Ярослав. Історія України-Руси. Том II (XI — XIII вік). Л. 1905; Полонська-Василенко Н. Київ часів [[Володимир Великий|Володимира Великого]]. Прага 1944; Каргер М. Портреты Ярослава и его семьи в киевской св. Софии. Ученые зап. ЛГУ, ч. 20, 1960; Пашуто В. Внешняя политика Древней Руси. М. 1968.
| |||